Космічна втікачка. Телескоп Джеймс Вебб підтвердив існування мандрівної чорної діри

Завдяки надчутливим приладам космічного телескопа Джеймс Вебб (JWST), міжнародна група астрономів під керівництвом професора Пітера ван Доккума з Єльського університету змогла зафіксувати ударну хвилю, яку цей гігантський об'єкт створює під час свого стрімкого руху.

Об'єкт, що привернув увагу вчених ще у 2023 році, рухається у космічному просторі з неймовірною швидкістю — близько 3,6 мільйона кілометрів на годину. За даними дослідників, маса цієї чорної діри дорівнює масі 20 мільйонів Сонць. Вона залишила за собою гігантський «шлейф» із молодих зірок, що простягається на 190 000 трильйонів кілометрів (близько 200 000 світлових років), що вдвічі перевищує діаметр нашої галактики Чумацький Шлях.

Вирішальним фактором у підтвердженні теорії стали знімки приладу середнього інфрачервоного діапазону JWST. Він зафіксував так звану «головну ударну хвилю» на передньому краї об'єкта. Професор ван Доккум порівнює це явище з хвилями, які розходяться перед носом корабля в океані. У цьому випадку «кораблем» виступає невидима чорна діра, а «водою» — міжгалактичний водень та кисень, які вона виштовхує перед собою, створюючи умови для народження нових зірок.

Згідно з теоретичними моделями, такий масштабний «виліт» чорної діри з центру галактики можливий лише внаслідок надзвичайно інтенсивної гравітаційної взаємодії. Вчені припускають, що це сталося через зближення двох або трьох галактик, чиї центральні чорні діри вступили в «гравітаційний двобій», у результаті якого одну з них було буквально виштовхнуто за межі системи.

Це відкриття, надіслане до публікації в Astrophysical Journal Letters, закриває прогалину в п’яти десятиліттях теоретичних пошуків подібних об'єктів. Дослідники планують продовжити пошуки за допомогою телескопа «Евклід» та майбутньої обсерваторії імені Ненсі Грейс Роман, щоб з’ясувати, наскільки часто такі «втікачі» зустрічаються у Всесвіті. Вивчення подібних систем допоможе науковцям краще зрозуміти складну еволюцію галактик та механізми взаємодії надмасивних об'єктів у ранньому Всесвіті.