Кілька людей, які просто не дочули. А їхня фантазія створила новий шедевр (фото)

Іноді практично кожному з нас чується не те, що є насправді. Найчастіше так відбувається з текстами пісень, коли через музичний супровід та неідеальну дикцію артиста неможливо розібрати слова. Але подібне трапляється і в усному мовленні, і такі усміхнення стають причиною безлічі курйозних ситуацій.

Ми любимо збирати такий перл і не змогли встояти перед спокусою зробити статтю на цю тему.

• Мій племінник постійно просив у дитинстві поставити пісню про опосума Андрія. Ми думали, може, в садку щось таке почув. Поки що він не побачив, як мій друг награє на гітарі та співає пісню Бутусова «Апостол Андрій». Племінник аж розплакався від радості, волаючи: «Ось ця пісня!» © Юлія Сліпий / Facebook

• Коли мої діти були ще школярами, у вихідні ми влаштовували у себе на подвір'ї «вогнище», обов'язково готували щось, а потім сиділи до вечора при світлі гасу, грали. На такі посиденьки приходили й їхні друзі, що жили по сусідству. Якось намічалося чергове багаття, діти вже покликали свою подругу, і вона прийшла раніше за всіх. Мої були ще в хаті, а я вже потихеньку рубала дрова і збиралася варити куліш. Вероніка (вона була тоді класі в 5-му чи 6-му) привіталася зі мною і питає: «А ви поки що з трусами?» Прошу повторити питання — вона повторює те саме... Чому з трусами і що означає «поки що»? Я прямо не знала, що й відповісти. Але потім вона уточнила: "А ви по багаття самі справляєтеся?" З тих пір, коли у нас хтось починає багаття, всі його запитують: він поки що з трусами чи ні? © Kot.Shredingera / Pikabu

• Я працюю на станції метро «Виборзька», наступна за нею – «Лісова». Не знаю, звідки це в мене, але завжди про себе промовляю: "Кіборгська", наступна станція - "М'ясна". © Tufana / AdMe

• Подруга через свою приглухуватість склала іспит на халяву. Педагог тихенько сказала: «Дівчатка, хто в положенні, несіть заліки». Подруга (до речі, худна, як оселедець) вистачає заліковку і мчить до викладачки. Та їй: "Як, і ви теж?" - На що отримує ствердну відповідь. Пізніше, коли вийшли з аудиторії, все давай вітати її, питати, як та що, чому нікому не сказала. А вона в'їхати не може, їй, бач, почулося: «Хто хоче чотири, несіть заліки». © Підслухано / Vk

• Мені в пісні «Любе» чулося «Хлібочок, плов і Володя Шарапов за столом засиділися не дарма». І жодних питань не виникало. Може, й хліба багато, й плову, ось Володя сидить. © Анастасія / AdMe

• Колега в юності, як багато людей, позбавлені слуху, дуже любила співати. Якось після вечірки потрапила додому вкрай пізно. Село, зима, дерев'яний туалет на вулиці. Влаштувалася зручніше і голосніше, виразно, з надривом заспівала популярну тоді пісню: «Врятуйте, врятуйте, врятуйте моє розбите серце. Знайдіть, знайдіть, знайдіть, прошу вас, знайдіть її. Вона встигла «виконати» лише початок, коли чоловік, що примчав, почав виламувати надійно замкнені зсередини на гачок двері. Люблячий бідолаха, почувши несамовитий крик із туалету, вирішив, що вона провалилася в дірку, і кинувся її рятувати...  © Марина Ліфридова / Facebook

• Мій молодший брат замість "Ти вірна, як раніше, мені" співав: "Ти вірна, як Брежнєв, мені". © Zinaida Puretz / Facebook

• Школярем ще, почувши пісню «Акваріума» «Я мушу триматися коріння», я зрозумів ці слова як «Я мушу триматися, Коренів!» Мабуть, Гребенщиков звертався до Корнея Чуковського. © Igor Mashkov / Facebook

• Коли тільки вийшла пісня Кая Метова, ми навчалися у 5-му класі, і половина класу почала вивчати французьку мову, а друга половина – англійську. Отож англійці співали: «Position number two», тоді як французи — «Тихіше на борту». © Strazinka / AdMe

• У моєму дитинстві після застілля часто співали пісні. В одній із них, як мені здавалося, співалося про мишку на ім'я Шумелка. Але пізніше з'ясувалося, що це «Шумів очерет, дерева гнулися, а ніч темна була...»  © Anna Bedova / Facebook

• Були з чоловіком у селі влітку, і під час однієї з прогулянок він сказав:
  — У їжака з села ми можемо купити ягід.
  Я подумала, що це прізвисько чи прізвище, і уточнила:
  — У їжака?
  — Так, у їжака. На зворотньому шляху.
  У моїй голові виник образ їжака, який стоїть на дорозі із села з кошиками ягід і проводжає всіх у дорогу. Я була заінтригована. Але виявилось, що ягоди можна було купити, їдучи. © mail2me / Pikabu

• Синові було 3 роки. Ходить за мною і канючить: "Ну включи мені пісню про коня, Катю і капусту, ну включи". Я всі варіанти перебрала — від «Катюші» до «Коні вибагливі» — не те. А дитина вже мало не плаче, мовляв, що ти, мамо, яка дурна? Ледве заспокоїла, відволікла. Через пару днів йдемо вулицею, з кіоску доноситься хіт того року, і мене осяяє: це ж Тіматі! У виконанні сина пісня звучить так: «Ти послухай мене, любий, не тримай коня, і спитай у Каті капусти для мене». "Лада седан". О Боже!

• Якось давненько потрапила я до лікарні з сечокам'яною хворобою. На ранок заввідділенням робить обхід у компанії кількох лікарів, ціла делегація. Розмовляє з кожним пацієнтом у палаті. Зрештою моя черга. Стандартні питання: як давно болить, який характер болю. І раптом питає: «Висловлювали?» Я задумалась. Як можна біль виражати? Кричати? Корчитися? Не знаю, говорю, не висловлювала ніяк. А він дивиться на мене як на дурну і перепитує: «Ви дітей народжували?» © LeraValerrra / Pikabu

• У школі нам задали читати твір «А зорі тут тихі». Я почула це як "Азор і Зістихія" і подумала ще, які красиві імена у дівчат.

• Влітку в мене загубився собака, звуть його Лада. Дзвонить мені якось мій знайомий, розмовляємо телефоном, і він запитує: «Як мама в тебе?» Мені почулося "Як Лада у тебе?" Ну я починаю йому розповідати: "Старіє, шкода так, вони ж швидко старіють". Він мовчить. Я далі розповідаю: "Вона ж у мене пропадала".
  Він: "Як?"
  Я: Знайти не могли, я так плакала. З Уфи одразу виїхала її шукати».
  Він: «Знайшли?»
  Я: «Так, братик з другом знайшли».
  Він: "А що, більше її ніхто не бачив?"
  Я: «Бакли, але вона одразу тікала. З бабусею пішла гуляти, собака побачила і за ним побігла».
  Коли з'ясували, що сталося нерозуміння, сміялися довго. © Підслухано / Vk

• Якось почула пісню і довго мучило запитання: хто такі океаноокі і чому ж вони бездомні? Завжди так і чула: «два бездомні океанаока», а виявилося, що це «два бездонні океани очей» від «Іванушек». © Олександра Іванова / AdMe

• У дитячий садок мене віддали, коли я вже повністю освоїла весь російський алфавіт, з буквою «р» у мене проблем не було. У саду тим часом повним ходом йшла підготовка до Нового року. Усі вже знали слова пісень і лише репетирували, тобто виховательки вже не говорили тексти пісень. А багато дітей не вимовляли деякі літери. І ось я на слух вивчила пісню, прийшла ввечері додому, почала видавати концерт. І співаю: «Прийшли діти до дитячого садка, а в саду агнігаляк». Мама мене, природно, запитує: Який агнігаляк? Я не могла зізнатися у 4 роки у своїй некомпетентності та заявляю: «Який? Звичайний!» Мама наступного дня питає у виховательки, мовляв, що у вас у садку за агнігаляк такий є? Коли розібралися, виявилося: «Прийшли діти до дитячого садка, а в саду вогні горять». © Ольга Богданова / Facebook

• У пісні Юрія Антонова чулося «Летячою ходою ти вийшла з травня і зникла з очей, Вірінеє моя». Думала, що Віринея це ім'я дівчини! © Наталія Ківалова / Facebook

• Синові, коли він був маленький, перед сном співала пісні. І ось він якось просить заспівати пісню «про ТУПІТУ». Я йому: «Не знаю такої пісні». Син: "Ну ти мені завжди її співаєш". Виявилося, що це пісня з "Бременських музикантів": "Ніч пройде, насТУПІТУтро ясне".  © VeraA / Pikabu

• У пісні «На добраніч, малюки!» все життя чула «І час іншим промчати на коні...» (в оригіналі — «І по веселці промчати»). Що за «інші», зрозуміла лише коли фільм з Ніколь Кідман подивилася («Інші»). А через кілька років після цього чоловік розбив мої фантазії про реальність, розповівши про веселку...  © Julia Belskaya / AdMe

• Захворів у мене живіт днями. Сиджу колупаюсь у домашній аптечці, шукаю но-шпу. Бурчу собі під ніс, що не знайти нічого через купу непотрібних і вже прострочених ліків, які дружина купує про всяк випадок. Дружина у відповідь: «Та в мене аптечка була раніше — доза мужності: пластир та аспірин». Мій внутрішній філолог задумався: який гарний та ємний вираз — «доза мужності». Треба ж ніколи не чув.
  — Який крутий вираз, це ти сама вигадала?
  — Який вираз?
  — Ну «доза мужності» стосовно ліків.
  Дружина довго мовчить, потім починає дико іржати.
  — Любий, я сказала «раніше, до заміжжя», ти ж мій лінгвіст доморощений. © tambaro / Pikabu

• /adme