Історії з такою несподіваною кінцівкою, що вам краще сісти (фото)

Іноді життя підкидає такі сюжети, що хоч сценарій комедії чи мелодрами пиши. Навіть поїздка на роботу може обернутися хохмою, і вже точно не варто вірити подругі, яка на блакитному оці тобі каже, що не буває сірих жіночих трусів.

Ми тепер точно знаємо, що за кожним поворотом таїться щось неймовірне і щодня можна потрапити до анекдоту.

• Був у мене приятель із спільної компанії. Зовнішність можна гобліна у «Володарі кілець» без гриму грати. Насправді — добрий хлопець. Розповідає, мовляв, іду я ввечері пустельною вуличкою. Раптом чую шепіт із кущів (за голосом дівчинка років 5–6): «Мам, а коли ми далі підемо?» Мама їй і відповідає: «От коли цей страшний дядечко пройде, тоді й пройдемо». І сміх і гріх. © KeraTamara / Pikabu
• Буквально сьогодні вранці зателефонував чоловік. Він плакав. Вибачився переді мною за негарну сцену минулого вечора. Пообіцяв слухати та поважати мене. Я втратила мову і навіть сказати йому нічого не могла. Ще він попросив прийти з роботи раніше: він приготує вечерю при свічках. Як романтично! Але є одна загвоздочка: річ у тому, що я гадки не маю, чий це був чоловік. Чоловік помилився номером, але після цього дзвінка мені стало так тепло на душі. © Rose Cruz / Quora
• Дочці 15 років. На вихідні вона залишилася ночувати у подруги. Сьогодні я за нею заїхала та забрала. Приїжджаємо додому, а в коридорі стоїть чоловік із тестом на вагітність і каже: «Я мушу точно знати, до чого готуватися!» І простягає доньці: «Просто скажи, хто батько, обіцяю, я його не зачеплю!» І тут я його перебиваю і кажу, що цей тест мій і в нас скоро буде дитина. Чоловік був щасливий і ще довго вибачався, плакав і сміявся над цією ситуацією. © Палата № 6 / VK

• Дівчині 24 роки, приємне та адекватне спілкування. Перша зустріч. Стою в умовному місці і чекаю на неї. Дивлюся, вдалині вона йде, але з якоюсь жінкою. Думаю, може, причепився хтось по дорозі? Будую план, як по-лицарськи рятуватиму її і відразу отримаю зачеплення на чудове побачення. Але як тільки вони підійшли, я почув від дівчини фразу: "Привіт, знайомся, це моя мама". І після невеликої паузи ця мама добиває: Ну що? Куди пійдемо?" Окей, як вийшов із хвилинного ступору, я розвернувся і пішов. © Eva01 / Pikabu
• Пішли ми з подругою одного разу гуляти. Ідемо, а подруга час від часу ниє, що портфель важкий. І раптом вона починає дико сміятися. Я стою і нічого не розумію, а вона бере і дістає з портфеля сокиру! Виявилося, що напередодні вона їздила з батею в ліс і взяла сокиру про всяк випадок, повернулася і викласти її забула. Тепер щоразу перевіряю її портфель, бо не хочу ще раз бачити тендітну дівчину з сокирою в руках і зловісним сміхом. © Палата № 6 / VK
• До спортзалу ходить хлопець, якого я, чесно кажучи, вважав за шизофреніка або когось такого. То він був дуже доброзичливим, то поводився так, ніби ми взагалі не знайомі. Дізнався сьогодні, що має брата-близнюка. © OIuwatosin / Twitter

• У 31 рік я одружився. Все йшло добре, як я думав, поки через 6 місяців після весілля дружина не попросила розлучення. Я був у шоці. У орендовану кімнату я переїхав з важким серцем. Але нові сусіди виявились просто супер. З однією дівчиною ми відразу порозумілися і пішли в кіно, а через 1,5 роки одружилися. Я відкрив свій бізнес, у мене народився син, і мої сусіди по дому стали нашими найкращими друзями. Це я до того, що коли зачиняються одні двері, відчиняються інші. © Craig Russell/Quora
• Приїхала до подруги, не бачилися ми 2 роки. Чекаю її біля метро. Вона пише СМС: «Зараз зустріну тебе під годинником». Знайшла годинник, стою. Раптом підходить до мене дівчина, називає на ім'я і каже: «Ну, пішли». Я й пішла, тільки от цієї дівчини я не знаю! А вона мене ще про життя запитує, причому цих подробиць не могла знати ліва людина. Я вже почала думати, що в мене зозуля поїхала. Приходимо в квартиру, а там моя подруга! Виявляється, їй ліньки було самій мене зустріти і вона попросила сусідку. А попередити не здогадалася. © KeraTamara / Pikabu
• Ранок. Їду на роботу. Жінка поряд починає якось дивно крутитись і поглядати на мене. Тут вона не витримує і питає: «Дівчина, а це у вас шпилька така?» А я шпильки не ношу. Зачіска каре. Піднімаю руку, шарю у волоссі, а там бігуді. Перукар порадила для обсягу на маківку її після укладання накручувати. Накрутити накрутила, а зняти забула. Жінка бачила, що це бігуді, але почала сумніватися: раптом мода пішла на такі шпильки. © irina.777 / Pikabu

• Якось увечері йшла через парк. Помічаю: за мною йде якийсь мужик, дивно напіврозвівши руки, і щось бубонить. Ну я шмигнула в кущі після повороту доріжки. Чоловік йде повз, у руках 2 баклажки з водою, тому руки злегка розведені, і злякано каже в гарнітуру: «Я бачив, попереду хтось ішов, а зараз пропав!» © Mingopnax / Pikabu
• Ага, ось і знайшлася моя зникла блузка! Ця морда скинула її з сушарки і лягла зверху типу: «Я розклала свою шерсть назад. НЕ дякуй". © AnnaLusia13 / Twitter

• Років 15 тому було. В асці познайомилася з однією мадам, я свіжоспечена декретниця, вона теж у декреті, Оля її звали. Спілкувалися, гуляли. Якось покликала вона мене у гості. Сидимо, балакаємо, чай п'ємо. Приходить чоловік і починає її Світлою кликати. Я в шоці. Вона: "Ой, а я тобі не сказала, чи що?" В інтернеті вона сидить під іншим ім'ям. © Nelly4ka / Pikabu
• Якось я засунула руку в капелюх і витягла папірець з ім'ям. Мені потрібно було зробити подарунок цій людині на вечірці. Хлопця цього я бачила вперше, ми мило побалакали, заговорили про дітей. Я сказала, що не хочу бути матір'ю, бо не хочу бути людиною, яка вічно все забороняє. А він здивувався: «Але ж ти можеш усе дозволяти». І ось результат цієї розмови: у нас росте прекрасне маля, якому я дозволяю лазити в візку з кавунами. © Nihan Küçükural / Quora
• Раніше подруга торгувала будь-якою нісенітницею. Запропонувала труси-плавки сірі у смужку. Я із сумнівом: «Чоловіки?» Вона: Ти що, чоловічі з гульфіком! Взяла під джинси. Потім якось дивлюся на свого хлопця — жах, на ньому такі самі, як на мені! «У Юльки брав? Так, і уточнив у неї, мовляв, жіночі? Бо ж без гульфіка! А вона так переконливо: „Ти що, жіночі сірими не бувають!“» Посміялися тоді. © Підслухано / VK
• adme.