Ера Atari: як легендарні комп'ютери 400 та 800 змінили світ домашніх розваг

Комп'ютери Atari 400 і 800 мали деякі з передових технологій свого часу, і для них були створені одні з найкращих ігор. І через сорок років після їхнього виходу вони все ще варті поваги.

Сорок років тому Atari випустила свої перші персональні комп'ютери: Atari 400 і 800. Вони з'явилися восени 1979 після передрелізної маркетингової кампанії, що почалася в січні того року - з моменту, коли компанія показала свої машини на Зимовому ярмарку споживчої електроніки в Лас-Вегасі.

Тоді бренд Atari теж асоціювався з відеоіграми, і нові машини містили в собі більше технічного потенціалу, ніж будь-яка інша ігрова консоль свого часу - власні чіпи для графіки і звуку, підтримка до чотирьох джойстиків або восьми маніпуляторів " колесо ", можливість запускати ігри з картриджа, касети. Після запуску приставки, одна з перших її ігор Star Raiders стала іконою передових домашніх розваг.

І все ж таки Atari спочатку рекламувала 800-у модель, і її більш дешевого двійника, Atari 400, як «ПК другого покоління» – машини для підвищення продуктивності з покращеною графікою та звуком, що перевершують святу трійцю персональних комп'ютерів 1977-го: Apple II, Commodore PET. Компанія передбачала, що прораховувати сімейний бюджет їхні машини не рідше, ніж симулювати космічні битви.

Машини від Atari класу Home Computer System (домашня комп'ютерна система, або ДКС) мали захист від дурня, підвищену міцність і стали значним стрибком у сфері дружніх до споживача ПК. На відміну від багатьох ПК того часу, комп'ютери Atari не мали жодних електронних елементів, видимих ​​користувачеві. Унікальні конектори означали, що всі порти, модулі та картриджі машини не можна підключити до неправильного місця або вгору ногами. У 400-ї навіть була плоска клавіатура із захистом від пролитих напоїв – яка спеціально передбачала, що за нею сидітимуть діти, що їдять.

Через суворі вимоги Федеральної комісії зі зв'язку США (FCC), що заборонила відкриті слоти для розширень на Apple II, в Atari розробили набір розумних периферійних пристроїв класу plug-and-play, які спілкувалися один з одним по послідовній шині, що передбачила легкість використання USB, що з'явилася набагато пізніше.

У певному сенсі персональні комп'ютери Atari перевершили ігрові автомати компанії: в 1979 більшість аркадних ігор Atari поставлялася з чорно-білими моніторами з напівпрозорими гелевими накладками для симуляції псевдо-квітів. Комп'ютери Atari підтримували кольорові ігри з самого початку - природно, якщо у споживача був кольоровий телевізор

Відразу після запуску в роздріб Atari 800 з 16К пам'яті продавали по $999 (це близько $3387 на сьогоднішні гроші), а Atari 400 з 8К - за $549 ($1861 с уч). У порівнянні з ігровою консоллю типу Atari VCS по $190 це було дорого, проте це було дешевше за Apple II з 16К, що продавався по $1195 у 1979-му.


Модний роздрібний кіоск розповідав споживачам про комп'ютери Atari – і навіть дозволяв пограти в Pac-Man

Я перетнувся з комп'ютерами Atari у 1981-му, коли батько купив Atari 800 моєму старшому братові Джиммі, який на п'ять років старший за мене. Я ріс, і дивився, як він стирає джойстики вщент, відточуючи вміння в таких іграх, як Asteroids, Dig Dug і Archon. Але для нього Atari була не просто ігровою машиною. Він мав картридж для програмування на BASIC, завдяки якому Atari показувала, що програми можна змінювати та формувати за своїм бажанням. Саме на Atari 800 мій брат вражав мене, показуючи написані на BASIC симуляції боїв на літаках та інші речі, які мій 4-річний мозок навряд чи міг зрозуміти, але все одно любив. Пізніше він почав працювати програмістом.


Брат автора та сусідський хлопець розважаються з Atari 800, бл. 1983

І через багато десятиліть я все одно граю на Atari 800 з моїми дітьми. Це мій варіант заспокійливої ​​їжі в області домашніх розваг - спосіб проводити час, який найкраще підходить для кімнат з каміном та дерев'яною обробкою. Домашні комп'ютери Atari були створені для домашніх розваг і такого відчуття, як від них, я більше ніде не можу знайти. Такі ігри, як MULE, The Seven Cities of Gold та Star Raiders забирають мене в минуле, в золоту еру ігор для ПК, і нагадують мені, що технології здатні створювати позачасову класику.


Брат автора програмує Atari 800 на BASIC

Я часто думав, які елементи культури та бізнесу зійшлися, щоб породити цю проривну платформу – цього найкращого електронного друга мого дитинства. І, покопавшись, нещодавно з'ясував.

Генезис відеоігор

У 1977 році Atari випустила першу ігрову консоль із замінними картриджами - Video Computer System, VCS (пізніше вона перейменувала її в "Atari 2600", за номером моделі, CX-2600). Група інженерів Atari під керівництвом Джея Майнера припускала, що 2600-а, на борту якої було всього 128 байт пам'яті, протримається на ринку три роки (для порівняння, у Nintendo Switch пам'яті в 30 млн разів більше).

У тому ж році комп'ютерна платформа Atari почала набувати вигляду потужного послідовника 2600-го. Щодо машини нового покоління постало багато питань. Чи може вона бути сумісною з VCS і при цьому пропонувати нові можливості? Чи краще відірватися від коріння і запустити більш передовий комп'ютер?

«Я перебував у комп'ютерному клубі любителів електроніки Homebrew Computer Club, коли Стів Возняк представив взимку 1976 року Apple I», — каже Джо Дек'юр, один з архітекторів чіпсету Atari 800, ветеран команди 2600. Дек'юр почав працювати над Atari в 1975 році, коли. "Одна з причин, чому я прийняв запрошення на роботу - тому, що вважав, що наступним проектом після ігрової машини буде комп'ютер", - пояснює він.

Інженери Atari помічали те, що відбувається навколо них у Кремнієвій долині. Відбувалося перехресне запилення ідей між компаніями за допомогою соціальних зв'язків, місцевих груп за інтересами та переходів співробітників з однієї компанії до іншої. Набирало обертів один із найцікавіших технологічних та соціальних рухів XX століття – народження персонального комп'ютера. ПК став новою крутою штукою, і інженерам з Atari хотілося приєднатися до того, що відбувається.

Дек'юр каже: «Багато колег обмінювалися ідеями з приводу того, що міг би робити комп'ютер, поки ми розробляли 2600-ту. І зі зростанням ядра машини, ми з Джеєм Майнером і компанією стали ядром групи проектування комп'ютера, набагато більшого проекту».

До групи входили такі талановиті інженери з Atari, як Стів Майєр, Франсуа Мішель, Джордж Маклауд, Дуг Ньюбауер, Марк Шью та ін. Пізніше промисловим дизайном зайнялися Даг Харді та Кевін Маккінзі. Провівши кілька мозкових штурмів, група обрала просту мету для початку: взяти відеочіп TIA з 2600-ї та інтегрувати в нього можливості комп'ютера, такі як генерація тексту.

Після багатьох підходів з'явився новий чіп, CTIA, графічна інтегральна схема, що лежить в основі нового домашнього комп'ютера. Потім команда розробила чіп, який знімає навантаження з основного CPU за допомогою окремої обробки графічних даних - так з'явився ANTIC, спеціальний процесор. Також інженери додали чіп для обслуговування клавіатури, введення з «колеса» та чотириканального звуку – POKEY. Три такі спеціальні чіпи разом з 6502 CPU і сформують ядро ​​комп'ютерної архітектури Atari.

В результаті багатьох зустрічей, що проходили з 1977 по 1978 роки, інженери з Atari зійшлися на трьох роздрібних варіантах комп'ютера. Мала бути дешева машина, що отримала прізвисько Candy [«цукерка»], що працює як ігрова консоль з можливістю підключення клавіатури; швидкісна машина, що отримала прізвисько Colleen, з просунутими вбудованими можливостями та шиною розширення; та машина з вбудованим монітором. У результаті інженери відмовилися від інтеграції монітора та сконцентрувалися на проектах Candy та Colleen. Вони перетворилися на моделі 400 і 800.

Для суперництва з Apple II потужнішої 800 моделі потрібна була периферія. І тут втрутилася FCC. Всі електронні схеми випромінюють радіохвилі при проходженні струму - це одна з фундаментальних властивостей електроніки. Щоб гарантувати, що пов'язана з телебаченням електроніка не погіршує приймання телевізора, FCC жорстко регулює її радіовипромінювання.

Під час розробки Atari HCS у FCC були дуже суворі правила щодо радіохвиль. В Atari хотіли зробити передавач радіохвиль, що дозволило б використовувати 800-у модель зі звичайним телевізором як дисплей, проте це обмежило б потенційну розширюваність системи. Інженери Atari розробили товсте металеве екранування всередині корпусів приставок, що блокувало електромагнітне випромінювання, що походить від електроніки.

Через це Atari не спромоглася випустити «відкриту» систему, схожу на Apple II, коли користувачі могли підключати будь-яку карту розширення за замовчуванням. Apple II уникла проблем із FCC, не приєднуючись до телевізора безпосередньо; Apple дозволила сторонній компанії випустити цей варіант як опцію. І Apple II, будучи машиною для любителів хобі, могла собі це дозволити. TI-99/4, випущений в 1979 році, обійшов проблему з випромінюванням, продаючи комп'ютер разом з монітором, що був роздягнений до мінімуму телевізор.

Texas Instruments пролобіювали послаблення правил, що стосуються радіовипромінювання, і FCC прийняла умовні винятки з правил у 1979-му (а потім взагалі змінила їх у 1983), проте на той час Atari вже було пізно спрощувати схему своїх машин до випуску в продаж.


MULE, одна з перших ігор від Electronic Arts game, комбінувала бої, стратегію та економічну теорію на планеті Ірату

Космічна програма-вбивця

Закінчивши проектувати чіп POKEY, інженер Даг Ньюбауер почав писати гру для нової комп'ютерної системи, що знаходиться в розробці. Це мала бути інтерпретація його улюбленої космічної стратегії, Star Trek, виконана від першої особи – на той час ця гра працювала на потужних мейнфреймах. У його грі, Star Raiders, був тривимірний всесвіт, що розвивається в реальному часі, і заповнений кораблями прибульців, космічними портами та метеорами. Унікальний дизайн гри почав привертати увагу усередині фірми.

«У перший день, коли я прийшов в Atari, один із програмістів покликав мене, і сказав: Ось, подивися!, після чого врубав мені Star Raiders», — згадує Кріс Кроуфорд, який прийшов в Atari як розробник для VCS, якому буде уготовано стати одним з провідних розробників ігор і затятим прихильником. І мені просто знесло дах. У світі персоналок взагалі не було нічого схожого. Це виходило за межі всього, що хтось міг очікувати».


Свого часу Star Raiders були найкрутішою грою

Ньюбауер намагався реалістично змоделювати тривимірний простір, внаслідок чого він увімкнув передові графічні функції, яких до того часу не було на ПК чи домашніх консолях. Після вибуху ворожого корабля ігровий двигун підраховував траєкторії всіх уламків у вигляді хмари точок у тривимірному просторі, яку можна було побачити з будь-якого кута, включаючи і корму корабля, що пролітав крізь уламки. Багаті звукові ефекти настільки вдало доповнювали візуальний шик гри, що домашні ПК або ігрові консолі того часу не мали можливості змагатися з цим.

Під час гри в Star Raiders ви використовували джойстик, спрямовуючи космічний корабель з погляду пілота, що сидить у рубці. Зоряний покрив реалістично крутився навколо вас під час руху джойстика, проте весь спектр управління виявився надто складним для роботи лише одним джойстиком з однією кнопкою. Гравці могли викликати на екран детальну карту галактики, змінювати швидкість польоту, включати захисне поле або інші функції за допомогою клавіш на клавіатурі. Коли ви переходили в гіперпростір, натиснувши клавішу H, двигуни корабля починали ревти, а зірки чортиками проносилися повз, точно як у сценах із «Тисячолітнім Соколом» у «Зоряних війнах».

"Star Raiders просто знесли дах співзасновнику і генеральному директору Atari Нолану Бушнеллу і всьому керівництву фірми", згадує Дек'юр (Бушнелл брав участь у первісному плануванні нових комп'ютерів, але пізніше його витіснили з компанії власники Atari, Warner Communications, приблизно за рік до виходу). «Вони сказали: Не можна ж продавати ігрову машину без клавіатури. Тому вони вигадали мембранну клавіатуру для 400-ї. Це була наша перша ігрова машина, але в результаті вона стала мінімально функціональним, але все одно корисним комп'ютером. І для того, щоб грати в Star Raiders, вам була потрібна клавіатура».

Незабаром після цього дешева модель Home Computer System, Candy, перетворилася на Atari 400 – тонку машину темно-бежевого кольору з плоскою вбудованою клавіатурою. Виглядала вона непогано, але друкувати на ній було не дуже. Однак вона дозволила кожному спробувати Star Raiders. Дорога машина 800-ї моделі могла похвалитися звичайною повноцінною механічною клавіатурою, краще призначеною для таких речей, як набір текстів.


Навіть у дешевої 400-ї моделі були чудові мультимедійні можливості, в порівнянні з Apple II та іншими домашніми ПК першого покоління

Atari відокремлювала виробництво 400-ї та 800-ї моделей від інших проектів усередині компанії. Її ігрова консоль VCS тільки-но почала набирати популярність, і деякі турбувалися, що 400/800 зжеруть її продажу, якщо реклама занадто сильно впиратиметься на ігрові можливості комп'ютерів. І революційна природа Star Raiders повністю зруйнувала цей план.

В епоху, підігріту блокбастером 1977 «Зоряні війни» нова космічна гра забезпечила захоплюючу суміш битв, стратегії та симуляції, несхожу ні на що інше. Незабаром після їхнього виходу, люди почали скуповувати Atari 400 і 800 виключно для того, щоб грати на них у Star Raiders. Гра стала вбивчою програмою для комп'ютерів Atari.

У 1981 році Майк Моффіт, журналіст пенсільванської газети, описав Star Raiders як "Кадилак у світі домашніх відеоігор", і як "найскладнішу з усіх домашніх відеоігор". Він також відзначив високу вартість систем, необхідних для гри в неї, але вирішив, що гра того варта.

У той час, як продаж Atari 400/800 стрімко злітав вгору завдяки Star Raiders, конкуруючий Apple II – основна мета маркетингу Atari – досяг приголомшливих успіхів завдяки таким бізнес-додаткам, як, наприклад, VisiCalc. Якийсь час Atari намагалася зайняти нішу серйозних ПК для підприємців, не прагнучи публічно прийняти і визнати глибокі ігрові можливості платформи. Такий підхід створив незвичайний дисонанс, який помітили журналісти та споживачі.

«Atari всю дорогу боролася зі своєю ідентичністю, — сказав колишній співробітник Atari Дейл Йокум в інтерв'ю подкасту ANTIC 2014 року. – Atari була ігровою компанією, і люди вважали її такою. Але при цьому Atari дуже хотіла стати компанією персональних комп'ютерів. Було досить складно переконати якусь контору зі списку Fortune 1000 у тому, що їй потрібно купити вагон комп'ютерів Atari і поставити їх кожному співробітнику на стіл».

Незважаючи на ігровий образ, багато прихильників марки дійсно використовували Atari 800 як серйозні комп'ютери для виконання завдань, пов'язаних з продуктивністю та передачею даних. Однак з монітором на 40 стовпців, повільною периферією на послідовному порту та обмеженою розширюваністю, Atari 800 була не найефективнішою машиною для таких завдань. У середині 1980-х мій батько тримав поруч на столі Apple IIc та Atari 800. Atari краще підходила для ігор, а IIc грала роль 80-стовпцевого текстового процесора та машини для розрахунку електронних таблиць.

Кроуфорд каже, що Atari не дуже засмучувалася через прохолодне ставлення до нового продукту як до серйозної машини - вона купалася в грошах, отриманих від продажів відеоігор. Зекономивши на схемі відеочіпа 2600-ї моделі, творчі програмісти компанії змогли продовжити час життя консолі набагато далі, ніж очікували інженери, що призвело до створення більш складних ігор і зростання продажів до 1979 року.

«Тим Різдвом VCS була настільки успішною, що всі програмісти здобули величезні премії, — сказав Кроуфорд. – Усім здавалося, що ми стоїмо правильною дорогою».

Золоте століття незалежних програм

Після запуску 400-й і 800-й користувачі, що розбираються в комп'ютерах, вражені грою Star Raiders, з ентузіазмом намагалися розширити просунуті можливості машини. Однак Atari, випустивши модель 2600, ніколи не прагнула розкривати секрети архітектури HCS нікому, окрім своїх підрядників, які працювали за контрактами. Кроуфорд згадує: «Півдесятка моїх знайомих постійно вимагали від мене розкрити цю інформацію, а я казав їм: Ні, нічого не можу вам розповісти».


Плоска клавіатура Atari 400 дратувала друкарок, але не завадила стати комп'ютеру чудовою ігровою консоллю

ПЗ для HCS з'являлося повільно. Спочатку в Atari існував один департамент, який створював програми для обох лінійок, VCS та HCS. При цьому у годувальника компанії VCS була перевага. "Було заборонено робити що-небудь на HCS, поки не напишеш одну гру для VCS", - говорить Кроуфорд. Однак HCS була легкою для програмування і тому привабливою метою. «У департаменті програмування настрої були такі: Хочемо перейти на HCS якнайшвидше».

Менеджмент компанії поставив 2600 в пріоритет, задушивши розробку програм для Atari 400/800, особливо ігор - ігри не дуже подобалися керівництву компанії. Кроуфорд згадує свою презентацію для рекламного відділу Atari з показом нового освітнього симулятора на тему політики енергопостачання (який пізніше отримав назву Energy Czar). «Я дійшов до кінця презентацію, і після цього віце-президент з маркетингу прибив мене до місця холодним поглядом, і запитав: Це що, гра? Я швидко відповів – ні, ні, ні, це освітній симулятор. Він стомлено подивився на мене, і сказав: Ну, не знаю, мені здається, це якась розвага».


Кріс Кроуфорд на гумористичному постановочному знімку, зробленому його дружиною, що стосується гри Eastern Front на тему Другої Світової.

До того моменту все програмне забезпечення для ігрової консолі Atari 2600 публікувала Atari. Але часи в ігровій промисловості почали змінюватися. У 1979 році група незадоволених програмістів з числа найкращих співробітників Atari покинула компанію, щоб заснувати Activision, яка незабаром прославиться випусками ігор-блокбастерів для VCS. Деякі з цих програмістів, наприклад, Девід Крейн та Ел Міллер, відповідали не лише за найхітніші іграшки з репертуару Atari 2600, але й за написання операційної системи та кількох ігор та програм для нової платформи 400/800. І хоча в Atari залишилося багато талановитих програмістів, втрата найкращих розробників ігор значно погіршила можливості компанії з розробки програмного забезпечення.

Все почало змінюватися 1980-го. Оцінивши запити незалежних розробників, результат команди Activision, успіх великого та динамічного ринку програмного забезпечення Apple від сторонніх розробників, менеджмент Atari змінив політику закритості платформи ПК. Кроуфорд з радістю зустрів ці новини та зв'язався з розробниками. «Я сів на телефон, почав дзвонити до них і говорити: Вгадайте, що? На яку адресу надсилати документацію щодо розробки?»

Atari втратила час на ринку комп'ютерів для підвищення продуктивності, маючи на руках несерйозний набір примітивних додатків (які переважно розроблялися в рамках компанії), хоча на платформі до кінця 1980-го і з'явилася своя версія електронних таблиць VisiCalc. На початку 1981 року розмір бібліотеки ПЗ для HCS виглядав дуже блідо в порівнянні з машинами від Apple і Radio Shack. В огляді 1981 року Atari 800 у журналі InfoWorld, через півтора роки після запуску HCS, відзначалася явна відсутність потрібного ПЗ у Atari, і платформу називали «вражаючою машиною, яка поки не досягла свого повного обчислювального потенціалу».

Atari швидко потрібно обзавестися програмами. На допомогу розробникам Кріс Кроуфорд створив групу з підтримки розробки програм. Як перший проект була зроблена доброзичлива до користувачів біблія розробника під назвою De Re Atari (тобто все про Atari), що стала фактичним керівництвом для програмування комп'ютерів Atari. Також Кроуфорд почав літати по всій країні з дводенними семінарами про принципи роботи моделі Atari 800 та її програмування.

На іншому інноваційному фронті співробітник Atari Дейл Йокум попросив керівництво Atari організувати новий підрозділ, який би брав програми, написані сторонніми розробниками, і публікував би їх у простому та недорогому магазині програм Atari Program Exchange (APX).

У рамках APX автори програм відправляли свої твори на розгляд Atari. Якщо компанія приймала програму, автори отримували відсоток із продажу свого продукту в щоквартальному каталозі, що публікувався компанією. Оглядаючись назад, ця схема дуже нагадує ранню версію iOS App Store із замовленням програм поштою.

Завдяки тому, що такі люди, як Кроуфорд та Йокум, упирали на створення програм, після 1981 року бібліотека Atari 800 радикально розрослася як за обсягом, так і за якістю. Деякі хіти тієї золотої ери серед ігор на ПК відбуваються з Atari. Крім проривної гри Star Raiders, на HCS від Atari з'явилися такі плідні шедеври, як MULE, The Seven Cities of Gold (обидві написали Дені Бантен Бері та Ozark Softscape) та Archon (Free Fall Associates) – всі твори молодої компанії Electronic Arts. Текстові пригодницькі ігри на зразок Zork від Infocom також добре прижилися на комп'ютерах Atari.


Підрозділ Atari APX публікував такі ігри, як амбітний «Східний фронт 1941» Кріса Кроуфорда

Навколо Atari 800 з'явився ринок незалежних програм, подібний до того, що процвітав навколо Apple II. Деякі з ранніх продуктів APX, наприклад, Caverns of Mars і Eastern Front 1941 - військова гра від самого Кроуфорда з революційною системою прокручування карт - стали проривними хітами, що продавалися десятками тисяч (величезні тиражі на той час).

Легенда ігрової індустрії Сід Мейєр , творець гри Civilization, розпочав свою кар'єру професійного розробника будинку завдяки комп'ютеру Atari. «Коли я отримав свій 800-й, то серед перших ігор, які я написав, було щось схоже на Space Invaders, — розповідав Мейєр у 2007. — Я відніс її до свого місцевого комп'ютерного магазину, де продавалося дуже мало програм. Я записав її на касету та поклав у пластиковий пакет. Пригадую, у мене купили 5-10 копій цієї гри».

До кінця десятиліття для домашніх комп'ютерів Atari ігри писали тисячі невеликих розробників.

Кінець епохи

Хоча на початку 1980-х на домашніх комп'ютерах Atari процвітали цікаві програми, бізнес-основи платформи зовсім не були чітко визначені. Відділення домашніх комп'ютерів в Atari залишалося за великим рахунком не дуже прибутковим, і жило рахунок успіху гральних автоматів і домашніх ігрових консолей. І в найгірший з можливих моментів для Atari почали виникати конкуренти в галузі домашніх комп'ютерів – Texas Instruments TI-99/4A та Commodore VIC-20 – одночасно з іншими факторами, які почали загрожувати майбутньому компанії.

До середини 1982 року ігровий ринок Atari 2600 нагадував золоту лихоманку. Приголомшливий фінансовий успіх Activision надихнув десятки фірм, включаючи виробників їжі та ЗМІ, створення власних програм для VCS. Ринок заполонили ігри поганої та середньої якості. Приблизно на той час американські споживачі розкуштували недорогі домашні ПК як ігрові пристрої.


Archon від Electronic Arts був грою, схожою на шахи, і включала аркадні елементи

Коли продажі заліза і софту для 2600-ї почали падати, у листопаді 1982 Atari випустила спадкоємця VCS, що давно очікувався, Atari 5200 SuperSystem . Незважаючи на те, що архітектурі HCS було вже більше п'яти років, вона все ще була досить просунутою, щоб стати основою 5200-ї, яка з точки зору графіки могла позмагатися з такими конкурентами-консолями, як Intellivision та ColecoVision. Однак Atari помилилася. Більшість ігор для 5200-й поставлялася у вигляді трохи покращених версій ігор, що випускалися на 400/800-х, причому на більших картриджах без зворотної сумісності. Жахливі контролери та несумісність ПЗ з 2600-ї та 800-ї нашкодили продажам 5200-ї, а раптовий поворот на ринку відеоігор, що стався наступного року, назавжди вирішив долю консолі.

Проблеми маячили на обрії. У серпні 1982 Commodore випустила Commodore 64, недорогий домашній комп'ютер з об'ємною пам'яттю в 64К і просунутою графікою, яка запозичила у Atari. Комп'ютер також користувався перевагами матеріалів, що подешевшали (через послаблення правил від FCC вже не потрібно такої серйозної ізоляції радіохвиль) і чіпів. У C64, як і у Atari 800, була клавіатура, він завантажував ігри з картриджа або диска, використовував джойстики, схожі на Atari, і він навіть мав послідовну шину вводу-виводу для дискових накопичувачів та інших аксесуарів.

Щоб побороти Texas Instruments і Atari, Commodore почала демпінгову війну, що знизила до середини 1983 вартість домашніх ПК з $500-$1000 до невигідних $50-$200. У тому ж році Atari запустила стильний і модний комп'ютер Atari 1200XL, здебільшого сумісний з програмами Atari 400/800, проте мав пам'ять у 64К. Оскільки він коштував $899, а жодних значних новинок у порівнянні з дешевою 800-ю моделлю запропонувати не міг, 1200XL заслужив зневагу як критиків, так і споживачів.


У Atari 1200XL був оновлений зовнішній вигляд, але не було технічних переваг перед 800-й моделлю

Влітку 1983 року Atari випустила ще пару ітерацій платформи HCS у вигляді комп'ютерів 600XL і 800XL, що замінили старіючі моделі 400 і 800. того, як наступного року зросло виробництво). Однак вони не змогли конкурувати за ціною з Commodore 64.

64-а модель у Commodore стала хітом, проте її успіх був досягнутий занадто високою ціною для індустрії, що оточувала її. TI пішла з цього ринку, Atari зазнавала втрат, що збіглися зі збитками в підрозділі домашніх відеоігор. У Commodore були свої проблеми, що вилилися у звільнення засновника компанії Джека Траміеля. Ринок у результаті відновився, але короткочасна шкода була жахлива.

Проблеми Atari прискорили наступ паніки серед інвесторів до її батьківської компанії, Warner Communications, і невдовзі Warner почала пропонувати підрозділи Atari, які займаються споживчою електронікою, на продаж. У 1984 році засновник Commodore Траміель зібрав групу інвесторів і купив споживчі підрозділи Atari за $200 млн.


Seven Cities of Gold стали першою грою з відкритим світом - і для свого часу мали напрочуд непогану графіку

. 400/800 від 1977 року в 1985-му: Atari 65XE та Atari 130XE (у останньої було 128K RAM, у першої з усієї платформи). 8-бітні машини від Atari були представлені паралельно з потужнішою моделлю на базі Motorola 68000, Atari 520ST, і продовжували цілити в сегмент недорогих домашніх комп'ютерів та ігрових приставок.

Останній шанс технології HCS від 1979 року з'явився у вигляді Atari XE Game System, що вийшла 1987-го, але вже було пізно – геніальні ігри від Nintendo для NES повністю затьмарили бліді іграшки для XEGS.

У 1980-х домашні комп'ютери Atari залишалися відносно популярними ПК початкового рівня, але їм так і не вдалося перевершити Commodore частку на ринку США. Незважаючи на певний успіх XE у Східній Європі, формально Atari припинила випускати 8-бітові продукти 1 січня 1992 року. Версія Atari від Траміеля протрималася дещо довше, продаючи новіші комп'ютери та відеоприставки, але добігла кінця 1996-го.

Багата спадщина

Хоча світ Atari руйнувався у 1980-х, ми з моїм братом ні сном, ні духом про це не знали. Я не дізнався про «великий крах американських відеоігор» аж до 1990-х. Наша Atari 800 все ще працювала, і ми насолоджувалися розвагами, які вона надає. Нескінченні партії в Archon та Salmon Run збагатили наші життя. Вона залишалася нашою головною ігровою консоллю, поки 1988-го ми не купили NES, і навіть тоді ми не відмовлялися від неї повністю. Зазвичай її діставали кожен День подяки та Різдво.


Друзі сім'ї автора грають на Atari

Навіть сьогодні, через 35 років після того, як я вперше зіграв на Atari 800, я все ще відкриваю нові чудові ігри для цієї платформи. Каталог обширний і сповнений унікальних ігрових ідей, які можна було рідко зустріти в пізніших двовимірних консольних іграх, а любителі, що ностальгують, досі розробляють нові ігри для цієї платформи. І хоча у мене є PlayStation 4, Nintendo Switch та Steam для PC, Atari 800 XL займає почесне місце на столі в ігровій кімнаті моєї родини. Мої діти його обожнюють.

Перед самою відправкою цієї статті до редакції я несподівано виявив старий лист від мого батька, роздрукований на палітурці моїх записів для Atari. Він залишив цей світ 2013-го, але за десять років до того я цікавився у нього ігровою історією нашої родини. «Ми купили Atari 800 приблизно тоді, коли ти народився, – писав він. - Вона коштувала $1000 (плюс $450 за дисковий накопичувач, який ми докупили пізніше), занадто дорого для нас, через що мамі не сподобалося, що я витратився на комп'ютер».

«Озираючись назад, я сказав би, що вигідніше було б вкладатися в Apple II. Проте все ж таки витратитися на комп'ютер потрібно було, оскільки він допоміг тобі і твоєму братові отримати навички, які виявилися ціннішими за гроші. Мама знала про це, звичайно ж, і не ображалася більше через ці покупки».

Деякий успіх виявляється більшим, ніж просто бізнес. Домашні комп'ютери від Atari були культурним явищем, яке принесло радість цілому поколінню. Дякую, тато – і з днем ​​народження, Atari 800.