Чим любов може зашкодити жінці після 40 років

Психологи вважають, що вікова межа між 40-45 роками відноситься до однієї з найбільш небезпечних, особливо для жінок. В цей період змінюється не тільки гормональна система людини, але й емоційна реакція організму на ті чи інші події, і іноді дуже кардинально. Саме тому такі сильні почуття, як страх, стрес і навіть любов тепер здатні завдати шкоди психічному і соматичному здоров’ю.

Прискорюється наближення клімаксу

Після 40 років у всіх людей відбувається переоцінка цінностей, відмова від старого мислення і перехід до нового розуміння себе і всього, що відбувається. У жінок — це особливо непростий період життя, оскільки вони більш емоційно сприймають те, що відбувається, на відміну від чоловіків. Найчастіше у жінок цей рубіж супроводжується болючим самокопанням, почуттям розчарування і станом крайньої дратівливості. Такі внутрішні конфлікти сприяють появі вікової депресії.

Вчені стверджують, що подібні емоційні проблеми вкрай негативно позначаються на роботі головного мозку. Вікова депресія завжди супроводжується мігренню, підвищеним артеріальним тиском і часто серцево-судинною недостатністю. Однак і пізня любов, як не дивно, теж призводить до проблем зі здоров’ям. Під час виникнення закоханості або пристрасного потягу починається підвищена активність кори головного мозку, а три такі важливі нейроендокринні ділянки, як гіпофіз, гіпоталамус і епіфіз входять в режим підвищеної функціональності, синтезуючи збільшену кількість гормонів. І якщо в молодості подібні «сплески» не несуть в собі ніяких негативних наслідків, то в зрілому віці система регуляції діяльності внутрішніх органів за допомогою гормонів починає давати збої.

Після 40 років у всіх людей виникає гальмування обмінних процесів. Гормональний «сплеск», заснований на сильному почутті, у період гострої фази закоханості запускає тимчасовий механізм відновлення процесів. Однак далі у віковому організмі швидко спостерігається гормональний «спад», який зрештою приводить до розвитку клімактеричного періоду і часто раніше біологічного терміну. А це своєю чергою, часто запускає глибоку вікову депресію, з якої самостійно впоратися дуже важко.

Неправильно оцінюється ситуація

У людей старше 40 років, навіть якщо вони ведуть здоровий спосіб життя і часто відвідують спортзал, неминуче виявляються ті чи інші патології. Нейробіологи стверджують, що з віком люди все більше втрачають мозкові клітини й наприклад, до 40 років людина щодня втрачає близько 7,5 тисяч нейронів, що генерують і передають нервові імпульси. Це впливає на здатність тверезо сприймати дійсність і правильно аналізувати складну обстановку навколо. А якщо людина, якій більш ніж 40 років відчуває закоханість, то в її мозкових структурах спостерігаються ще більш негативні процеси.

Дослідники з Цюріхського університету, Швейцарія, провели цікавий експеримент з людьми у віці від 20 до 65 років. Біологам відомо, що в організмі індивіда, який відчуває стан закоханості, спостерігається підвищене вироблення окситоцину. Цей жіночий статевий гормон впливає не тільки на фізичну та емоційну чутливість, бере участь у виробленні шкірного колагену і напрузі м’язів. Також він регулює відносини, навіть між незнайомими людьми, підвищуючи ступінь їхньої довіри один одному.

Швейцарські вчені на основі окситоцину синтезували спрей спеціально провели тестування впливу певної кількості гормону, який зазвичай виробляється у закоханих людей. Дослідники встановили, що на вікову категорію випробовуваних він діє особливо несприятливо. Майже всі добровольці від 45 років і старше під впливом окситоцину в рамках експерименту погодилися віддати свої наявні засоби абсолютно незнайомим людям, причому під явно надуманим приводом і не відчуваючи з цього приводу ніякого занепокоєння. І це при тому, що для більшості літніх учасників тестування мова йшла про їх єдиному фінансовому джерелі.

Про те, наскільки серйозну помилку вони могли вчинити, добровольці усвідомлювали тільки після того, як дія концентрованого окситоцину в їх організмі закінчувалася. Під час активного впливу гормону вони неадекватно сприймали те, що відбувається і виявилися нездатні передбачити потенційні загрози.