Американські вчені дослідили, які організми пережили падіння астероїда, що вбив динозаврів

Масове вимирання на межі Крейдяного й Палеогенового періодів (K-Pg), що сталося 66 мільйонів років тому після падіння астероїда на території сучасної Мексики, знищило динозаврів і докорінно змінило життя на Землі. Проте деякі групи рептилій, зокрема нічні ящірки (родина Xantusiidae), змогли пережити цю глобальну катастрофу, всупереч своїм обмеженим ареалам та малій кількісності нащадків — що суперечить звичайним уявленням про фактори виживання після масових вимирань.

Дослідники поєднали генетичний аналіз 34 сучасних видів нічних ящірок із палеонтологічними даними, щоб з’ясувати їхню еволюційну історію. Використання методів філогенетичної реконструкції дозволило встановити, що предки сучасних xantusiid виникли ще до масового вимирання й подолали його завдяки унікальним рисам.

Наприклад, кубинський вид Cricosaura typica розділився з іншими нічними ящірками ще до появи родичів у Північній та Центральній Америці. Водночас сучасні роди Lepidophyma та Xantusia почали активно розвиватися набагато пізніше — лише 12 мільйонів років тому. Приблизно 10 мільйонів років тому одна з материкових ліній мігрувала на Каліфорнійські острови, що призвело до виникнення велетенської острівної нічної ящірки.

Аналіз показав, що давні нічні ящірки зазвичай народжували лише двох нащадків за раз — показник, що лежить між мінімальним (одне яйце) у Cricosaura та більшими кладками в острівних видів. Така стратегія виживання, а також адаптація до вузьких екологічних ніш, дозволили їм пережити катастрофу, яка стерла більшість інших видів.

На відміну від птахів і ссавців, нічні ящірки не залежали від великих ареалів чи численного потомства. Їхній приклад ставить під сумнів стереотипи про механізми виживання під час масових вимирань і може допомогти в оцінці стійкості сучасних видів до глобальних змін навколишнього середовища.