"Запустила себе!" Текст про те, що багато простіше звинуватити жінку в проблемах зовнішності, ніж розібратися в причинах

Якось мені трапився дуже балакучий таксист. Усю дорогу він скаржився... на дружину приятеля. Після заміжжя та народження дитини ця тонка і дзвінка жінка навмисне «запустила себе» (чоловік нікуди не подінеться). Вона погладшала на 30 кг за короткий проміжок часу, зі шкідливості відростила вуса і постійно дивилася в одну точку, лежачи на дивані (так-так, не в телевізор, а просто в одну точку).

— Ви її кудись відвезли, щоб допомогти їй? — з жахом спитала я, маючи на увазі лікаря-фахівця.

— Звісно, ​​відвезли. На передачу типу "Модна розмова".

З того часу я зрозуміла, що у суспільстві з ставленням до жіночої зовнішності щось не так. І це «не так» може виявлятися по-різному.

Зовнішність як діагностична ознака

Будь-який психолог знає, наскільки важливо дивитися на зовнішність клієнта. Але дивитися не для того, щоб засудити і відзначити подумки, наприклад, заломи на ручці сумочки (один громадянин мене переконував, що жінки саме так одна одну і оцінюють). Зовнішність важлива як показник життєвої енергії. Зовнішність - це перше, що змінюється при недосипанні, переробці, позамежних психологічних навантаженнях. Зовнішність відбиває травми цілих поколінь, якщо придивитися. Але то вже інша історія.

Для мене зовнішність вона як температура: у здорової людини в нормі. За будь-якого неблагополуччя збоїть. Але це не причина для звинувачень та ультиматумів. Це причина розібратися, що не так. Це так очевидно навіть по відношенню до зовсім чужих людей, чому ж дехто соромить за зовнішність своїх близьких?

Зовнішність як зручний гачок для провини та сорому

А я вам скажу почему. Потому что таким образом можно выковать себе удобный крючок и мучить человека, заставляя его испытывать чувство вины и стыда.

Как-то раз на мужском форуме прочитала зловещую статью, написанную вроде как в шутливой форме. Но на самом деле было не до смеха. Какой-то злодейски настроенный гражданин рекомендовал женщину в браке время от времени «подвиновачивать». Не сразу, а постепенно, очень осторожно начинать критиковать. Сначала манеру одеваться, пальто, сумочку. Потом уж отдельные части тела — под видом заботы. А потом можно и вовсе перейти к категоричному «кому, кроме меня, ты нужна?». Под таким предлогом можно выманить для себя массу плюшек. Ведь жена постоянно чувствует свое несоответствие и старается это компенсировать.

Впрочем, давайте между нами, взрослыми девочками. Для того чтобы человек на это крючок попался, одного злодейски настроенного мужчины маловато. Уверенная в себе женщина отсечет такого гражданина на подлете, поддав для верности летящей тушке ускорения. В такие игры играют с дочерями, которых терроризировали родители. Кстати, мальчиков это тоже иногда касается. Гораздо реже, чем девочек, но...

Внешность жены как оправдание

Знаете, я всегда грустно улыбаюсь, когда слышу жалобы на жену, поправившуюся, к примеру, на 6 кг (или постаревшую, это еще веселее). Мол, я, как мужчина, не могу терпеть такую распущенность, пойду за впечатлениями в соседний подъезд. Вспоминаются пары, которые смогли пронести любовь через серьезные и суровые испытания, болезни, лишения. Как же они продолжали любить и поддерживать друг друга при любой внешности?

Я понимаю, что люди несовершенны. За ними бывают грешки. Но мне кажется очень важным сказать себе честно: да, я такой. Я принимаю решение и беру на себя ответственность за поиски новых впечатлений. А не перекладываю эту ответственность на близкого человека. Не трясу его недостатками перед окружающими так, что им хочется помыться.

Внешность как обязанность женщины

Кстати, если вам интересно, по количеству запросов в интернете запустивший себя муж уверенно догоняет запустившую себя жену, разница между ними меньше 10 %. То есть меняются-то все — и мужчины, и женщины. Причем примерно в равной степени. Но сколько вы видели проектов, передач и т. д., в которых говорится именно об улучшении мужской внешности? В лучшем случае это пара каналов в интернете.

Увы, внешность у нас пока относится к женским обязанностям. Именно так — обязанностям. Именно отсюда всякие бодипозитивные протесты. Неприятно иметь обязанность, за которую не платят. Когда уже внешность людей любого пола и возраста, не нарушающая гигиенические нормы других людей, перестанет быть предметом обсуждения и мишенью для советов? Я не знаю. Наверное, тогда, когда праведники от ЗОЖ и постоянные клиентки салонов красоты научатся самоутверждаться действительно за счет себя, а не за счет других.

Внешность как уязвимая точка

Однак найважливіше, що необхідно пам'ятати, — те, що невдоволення своєю зовнішністю виходить не лише ззовні. Але зсередини. Зовнішність стає персональним пеклом для тих, хто має труднощі з прийняттям себе та намагається знайти ідеал, стандарт, за який однозначно поставлять п'ятірку. У той час як найяскравіші, запам'ятовуються і популярні образи виникають саме при затвердженні власного «я», а не при перекроюванні та переробці себе за стандартними лекалами.

Знаєте, що станеться, якщо на пошті не знайдуть адресу, за якою має прийти лист? Його відправлять назад. «Виноватинг» не працює з людьми, які задоволені своєю зовнішністю. А усі негативні послання повертаються відправнику.