"Куплю тобі квартиру, але запишу її на себе", - сказала мати синові. А вся рідня раптом збунтувалася

Багато хто з покоління 40-річних ще пам'ятає розмови про те, що раніше можна було отримати квартиру від підприємства і не замислюватися про самостійну купівлю житлоплощі. Саме так і пощастило нашим батькам. Нам уже доводилося влазити в іпотеки, бо лише окремим щасливчикам діставався спадок від бабусь чи дідусів. І то за умови, що за поділ цих квадратних метрів не приймалася вся численна родина.

Моя подружка Аня тільки-но закрила іпотеку на свою двійку, як зрозуміла, що на горизонті маячить перспектива купівлі житлоплощі для підростаючого сина. Зараз хлопцеві вже 17 років, через рік він вступає до інституту, а після завершення навчання вже постає питання рубом: жити з батьками до 30, мотатися по орендованих квартирах та гуртожитках або таки з'їхати до крихітного, але власного житла.

Аня чудово розуміла, що на перших етапах із зарплати молодого фахівця буде важко викроїти суму навіть на знімання однокімнатної квартири, не кажучи вже про перший внесок на іпотеку. Вона сама з головою сьорбнула цих проблем і не хотіла, що її син Макс зіткнувся з тим самим. Тим більше, що зараз у неї з'явилася можливість дати хлопцеві гарний старт та забезпечити дах над головою.

Тому Анюта швидко знайшла невелику студію за цілком адекватні гроші та знову оформила іпотеку. Фінансове становище у неї за останні роки покращало, і вона планувала розкидатися з платежами якраз до випуску сина з інституту. Квартира призначалася виключно для Макса, але записала її на себе. Ось із цього все й почалося. Спочатку моїй подружці надійшло гнівне повідомлення від її матері.

Подруга повідомила матінці, що від намірів поміняти їй вікна не відмовляється, але свої плани обговорювати ні з ким точно не буде. Вона вже лаяла себе за те, що розповіла про купівлю нерухомості найближчим родичам і заразом порадувала сина, що йому буде де жити після інституту. Їй на своєму прикладі довелося зрозуміти, що щастя любить тишу.

За кілька днів Ані по сарафанному радіо передали, що нею вкрай незадоволені сільські родичі з боку колишнього чоловіка. Вони спочатку зраділи, коли Макс похвалився батькові, що має свою квартиру. А потім різко з'ясувалося, що житло записано на зненавиджену екс-невістку, яка їх точно на поріг не пустить. Планів там було море, починаючи з бажання зупинятися у місті, коли бабуся з тіткою та племінниками приїжджатимуть за покупками.

Ну а чого, рідна кров, та й навряд чи хлопець відбився б від натяків активної рідні в стилі «ми зараз заїдемо на 5 хвилин чаю попити, бо такі голодні, що навіть переночувати ніде». Заради справедливості варто сказати, що абонент, записаний у телефонній книжці у Ані як «Колишня свекруха», все ж таки спробував промацати обстановку. 

Ідея з міською пропискою не залишала свекруху мінімум пару місяців, поки Аня не витримала і медовим голоском не поцікавилася: «Ви власного сина змусили відмову від спадщини написати, аби ваш будинок потім мені не дістався. А зараз хочете онука без житла залишити?

Незабаром з'ясувалося, що декого з подруг теж бентежить її хід із квартирою для сина. Найцікавіше, що одні з них називали Аню завбачливою матір'ю. Особливо «проникливі» жінки закочували очі і казали: «Так-так, все відомо. Це ти не хочеш, щоб майбутня невістка Максіка залишила без квартири. Вони ж зараз такі — шукають хлопця, аби при розлученні у нього відтяпати частку».

Інші ж твердили, що хлопцеві, звичайно, потрібна своя житлова площа, але вона має бути спочатку оформлена на нього. Адже якщо він не буде власником, то не зможе по-справжньому відчути себе господарем

Підсумком спілкування з ріднею та подругами стало кілька заблокованих номерів у телефоні. Аня, як і раніше, впевнена, що зобов'язана забезпечити свого єдиного сина стартовою житлоплощею, але не готова викидати гроші на вітер у разі, якщо її доросла дитина по юності та дурості вирішить продати цю квартиру і при цьому продовжить сидіти на маминій шиї.

Ще менше моя подружка збирається витрачати нерви на розбирання з родичами, у яких вже з'явилися плани на поки що порожнє і «непотрібне» житло.

Так, вона не проти переоформити цю студію на Макса. Ближче до його 25 років. Якщо за розум візьметься.

Бонус: ось що думають користувачі щодо «стартової квартири» для дитини

• Я тут поставлю трохи незручне питання. Ви можете купити квартиру старшому синові. А чи вдасться в перспективі забезпечити житлом та інших дітей, якщо їх у вас кілька? Бо потенційно можете влаштувати нелюбов у сім'ї.  © nairis / Pikabu
• Купуйте квартиру, але сильно не афішуйте, що для дитини взяли. Оформіть на себе.
  Я сама живу у квартирі, яку мені свого часу купили батьки. Ціни на житло у нас високі, а іпотеку не потягнути.  © zhenya1981 / Pikabu
• Як донька, яку батьки забезпечили житлом, скажу, що воно стоїть. І намагатимусь зробити те ж саме для своїх дітей.  © levretka / Pikabu
• Подарунок у вигляді «стартової квартири» ви зробите вже практично дорослої особистості, що сформувалася. Можна надати квартиру в користування: син живе в ній, містить її, робить ремонти на власний розсуд, але юридично право власності залишається за вами. При цьому подібний подарунок сильно полегшує життя та піднімає його рівень. Ви ж, зрештою, не позбавляли свою дитину освіти, бо це може відбити в неї потяг до знань? © Astrey / Pikabu
• Розповім випадок. Хлопець жив і нічого вдома не робив, це ж квартира батьків. І тут вони за сімейними обставинами переоформили квартиру на сина. Так він прибрався на балконі, потім затіяв ремонт. Іноді поява свого стимулює розвиватись.  © Maia.scha / Pikabu