Зеленський привітав українців із Різдвом

Президент Володимир Зеленський привітав українців-християн західного обряду з Різдвом. Відповідне відео опубліковано у соцмережах президента.

"Дорогий народ!

Цими днями мільйони людей в Україні та світі відзначають Різдво Христове. Поява на світ Сина Божого дарувала людям надію на спасіння, віру в перемогу добра та милосердя.

На жаль, цього року усі свята мають гіркий присмак. І звичайний дух Різдва ми можемо відчувати інакше. Не такою смачною і теплою може бути вечеря за сімейним столом. Біля нього можуть бути порожні стільці. І не такими яскравими можуть бути наші будинки та вулиці. І не так голосно і натхненно можуть лунати різдвяні дзвіночки – через сирену повітряної тривоги або – ще гірше – постріли та вибухи. І все це разом може нести велику загрозу. Це – втрата віри. У вищі сили та їхню могутність, у добро і справедливість у світі. Втрата надії. Втрата кохання. Втрата себе...

Хіба не цього у своїй суті хочуть зло та темрява, які повстали проти нас?

Ми протидіємо їм понад 300 днів та вісім років. І хіба ми дозволимо їм досягти бажаного?

У цій битві у нас є ще одна потужна та дієва зброя. Молот та меч нашого духу та свідомості. Мудрість Божа. Відвага та хоробрість. Чесноти, які схиляють нас робити добру справу і долати зло.

Головний акт мужності – витримка та доведення своєї справи до кінця незважаючи ні на що. Наш шлях висвітлює правда. Ми її знаємо. Ми її захищаємо. Наша правда – це боротьба за волю. Свобода має найвищу ціну. Але рабство – ще вищу.

Нам висвітлюють шлях віри та терпіння. Терпіння та віра. Це сили-близнюки. Як було сказано, "хто володіє собою, краще за завойовника міста". Терпіти – не означає змиритися з обставинами. Терпіння стежить, щоб ми не пустили жодного сумніву чи страху у свою свідомість. Це віра у свої сили.

У зла немає зброї, сильнішої за броню, дану нам Богом. Зло розбивається об цю броню, як об кам'яну стіну. Ми бачили це не раз. Ми витримали на початку війни, витримали атаки, погрози, ядерний шантаж, терор, ракетні удари. Витримаємо цю зиму. Бо знаємо, за що боремося.

Ми йдемо вперед через терни до зірок, знаючи, що чекає наприкінці шляху. Бог – справедливий суддя, який добро нагороджує, а зло карає. На якому ми боці – очевидно. Хто є хто у цій битві – очевидно. Цьому є щонайменше сім доказів – вони відомі: "... очі горді, мова неправдива, руки, що проливають кров безневинну, мозок, що кує злі задуми, що швидко біжать до злодіяння, сіють розбрати, серця, повні ненависті". Усьому цьому ми протистоїмо. І є взірцем для інших. Вірні, тобто ті, хто справді вірує, мають бути для решти світу світлом. Понад 300 днів українці прагнуть цього, доводять це, є прикладом для інших. Ми не праведники, не святі, але точно боремося за добро і боремося за світло. З вірою в біблійне пророцтво: "Нехай підійметься всяка долина, знизиться всяка гора і підгорок, нехай стане крутіше рівнини, а пасма гірські – долини. Народ, що ходить у пітьмі, Світло велике побачить, і над тими, що сидять у краю тіні смерті, Світло засяє над ними! Бо дитя народилося нам, дано нам Син Божий!"

Ми віримо, що сльози зміняться радістю, за відчаєм прийде надія, а смерть буде переможена життям.

Дорогий український народ!

Сьогоднішній день і всі майбутні зимові свята ми зустрічаємо в непростих обставинах. Хтось побачить сьогодні першу зірку в небі над Бахмутом, Рубіжним, Кремінною. Уздовж тисяч кілометрів лінії фронту. Хтось – на трасі, на шляху від українсько-польського кордону на Херсонщину чи Запоріжжя. Хтось побачить її крізь дірки зіпсованого кулями даху власного будинку. Хтось зустріне свято в чужих будинках, але не в чужих людей – українців, які прихистили українців. На Закарпатті, Буковині, Львівщині, Франківщині та у багатьох інших регіонах. Хтось почує "Щедрик" іншою мовою – у Варшаві, Берліні, Лондоні, Нью-Йорку, Торонто та багатьох інших містах та країнах. А хтось зустріне це Різдво у неволі, але нехай пам'ятає, що ми йдемо і за цими нашими людьми, ми повернемо волю всім українцям та українкам.

Хоч би де ми були, ми будемо сьогодні разом. І разом подивимося у вечірнє небо. І разом пригадаємо ранок 24 лютого. Згадаймо, скільки пройшли. Згадаймо "Азовсталь", Ірпінь, Бучу, Краматорськ, Зміїний, Чорнобаївку, Ізюм, Херсон. Ми загадаємо бажання. Одне на всіх. І відчуємо радість. Одну на всіх. І зрозуміємо істину. Одну на всіх. Про те, що жодні дрони-камікадзе не здатні погасити різдвяну зірку. Ми побачимо її сяйво навіть під землею, у бомбосховищі. Ми наповнимо теплом і світлом наші серця. Їх не здатні поранити жодні "Кинджали". Вони зламаються про наш сталевий дух. І наша боротьба триватиме безперервно. Їй не загрожують планові чи аварійні відключення. І ми ніколи не зазнаємо дефіциту хоробрості та незламності.

Ми пережили багато гірких новин і будемо заслужено зустрічати добру звістку. Ми співатимемо колядки – бадьоро, як ніколи, – щоб голосніше звуку генератора. Ми почуємо голоси та вітання рідних – у душі, навіть якщо ляжуть зв'язок та інтернет. І навіть у суцільній темряві ми знайдемося, щоб міцно обійняти один одного. І якщо не буде тепла, довго обійматимемося, щоб зігріти один одного.

Ми відзначатимемо свої свята! Як зазвичай. Ми посміхатимемося і радітимемо. Як зазвичай. Відмінність одна: ми не чекатимемо дива, адже творимо її самі.

Христос народився! Славимо його!” – сказав президент.