Від коаліції до переговорів у Тегерані: як невдачі Саудівської Аравії в Ємені відкрили Ірану дипломатичне вікно

Тегеран приймає високопоставлену делегацію з Саудівської Аравії, Туреччини та Пакистану. Для Ірану, який перебуває під санкціями, зокрема через підтримку війни Росії проти України, це нагода показати, що без нього регіональні кризи не розв'язати.

Україна й далі протистоїть російському вторгненню, а Москва під час своїх атак використовує дрони іранського виробництва або розроблені за іранським зразком. Саме в цей час, 26 жовтня, Тегеран прийняв високопоставлену делегацію з трьох країн регіону.

Офіційною метою візиту оголосили деескалацію в регіоні. Водночас, на думку оглядачів, він оприлюднив глухий кут саудівської політики в Ємені і дав Ірану нову можливість представити себе партнером, без якого не обійтися у врегулюванні криз на Близькому Сході.

Зустріч у Тегерані має особливе значення, бо Іран не стоїть осторонь війни в Європі. Європейський Союз запровадив проти нього санкції через військову підтримку російської війни проти України. Згодом ЄС розширив обмежувальні заходи і на підтримку збройних угруповань на Близькому Сході та в Червоному морі.

До складу делегації увійшли міністр оборони Саудівської Аравії принц Халід бін Салман, командувач армії Пакистану Асім Мунір і голова турецької розвідки Ібрагім Калин. Вони прибули до Тегерана тоді, коли Саудівська Аравія зазнає атак з боку хуситів, а країни регіону побоюються нового військового протистояння між Іраном, з одного боку, та США й Ізраїлем, з іншого.

За даними агентства Reuters, сторони обговорювали атаки на Саудівську Аравію, судноплавство в Ормузькій протоці та відносини між Вашингтоном і Тегераном.

Учорашній супротивник, сьогоднішній посередник

Понад десять років тому Саудівська Аравія очолила арабську коаліцію, яка втрутилася в конфлікт у Ємені. Ер-Ріяд заявляв, що підтримує уряд Ємену і протидіє руху хуситів. Усі ці роки саудівська влада звинувачувала Тегеран у постачанні угрупованню зброї та в сприянні загрозам безпеці королівства.

Тепер Ер-Ріяд веде діалог з іранським керівництвом, намагаючись припинити атаки з території Ємену. Критики вважають, що йдеться не лише про зміну риторики. На їхню думку, цей поворот показує, в якому скрутному становищі опинилося королівство після тривалої війни, за час якої йому не вдалося ні усунути загрозу з боку хуситів, ні домогтися сталого врегулювання в Ємені.

Агентство Associated Press, посилаючись на регіональних посадовців, повідомило, що війна в Ємені та атаки хуситів на Саудівську Аравію були серед тем тегеранської зустрічі. Саудівський публіцист Давуд аш-Шарьян натякнув, що Тегеран нібито поставив умову: визнати хуситів легітимною єменською стороною в обмін на те, що Іран переконає їх тимчасово припинити атаки на королівство.

Ситуація виглядає суперечливою. Країна, яка звинувачувала Іран у посиленні свого супротивника, тепер шукає разом з ним вихід із загрози, яку цей супротивник створює, навіть ціною поступок Тегерану.

Втім, наскільки Іран готовий допомогти і чи здатен він гарантувати, що хусити дотримуватимуться будь-яких домовленостей, поки що невідомо.

Ціна ослаблення союзників

Цей поворот важко відокремити від історії союзів, на які спиралася Саудівська Аравія у війні. Об'єднані Арабські Емірати десять років брали участь у військових операціях у Ємені. Вони навчали й підтримували місцеві сили, які відіграли вирішальну роль у звільненні від хуситів півдня країни та західного узбережжя, де розташована Баб-ель-Мандебська протока.

За словами автора аналізу, еміратські сили ефективно забезпечували безпеку цих районів до початку 2026 року. Тоді Ер-Ріяд вирішив самостійно контролювати ситуацію в Ємені й попросив ОАЕ вивести свої сили. Це сталося в січні. Через кілька місяців, як стверджують критики, з'ясувалося, що Саудівська Аравія залишилася сам на сам з єменським конфліктом і не має тих можливостей у керуванні бойовими операціями та роботі на місцях, які були в Еміратів.

Ці розбіжності, а також напруженість у відносинах із силами на півдні Ємену, послабили мережу партнерств, на яку Ер-Ріяд спирався у протистоянні з хуситами.
Візит до Тегерана порушує важливе питання. Чи не послабила Саудівська Аравія, перебудовуючи свої союзи, тих партнерів, яких вона потребувала, а потім змушена була шукати гарантій у країни, яку звинувачує в підтримці своїх супротивників?

З цього погляду проблема не в самих переговорах з Іраном. Дипломатія може бути необхідною, щоб зупинити атаки та захистити цивільне населення. Проблема, на думку критиків, у тому, що до переговорів дійшло після років суперечливих рішень і без достатньої ясності щодо майбутнього місцевих союзників та того, яке врегулювання в Ємені прагне побачити Ер-Ріяд.

Вигода для Тегерана, що виходить за межі Ємену

Для Ірану зустріч стала політичною можливістю в момент, коли він перебуває під тиском санкцій і стикається з побоюваннями щодо поновлення війни. Прийом високопоставлених посадовців трьох регіональних держав дозволяє Тегерану показати, що він залишається учасником будь-якої дискусії про безпеку в регіоні, попри протистояння з Вашингтоном та Ізраїлем.

Візит також дав Ірану змогу спростувати уявлення про його ізоляцію і продемонструвати, що впливові країни вважають за потрібне вести з ним діалог, коли кризи загострюються.

Для України та її європейських партнерів ця картина виходить за межі єменського питання. Держава, яка перебуває під санкціями через військову підтримку Москви, водночас постає господарем регіональних переговорів високого рівня. Тегеран може використати це, щоб посилити свою позицію: мовляв, Іран не можна оминути, адже він має важелі впливу від Перської затоки та Червоного моря до відносин з Росією.

Утім, дипломатичний виграш не обов'язково означає, що Іран повністю контролює хуситів. Рух тісно пов'язаний з Тегераном, але має власне керівництво та власні розрахунки в Ємені. Тож навіть якщо Іран тиснутиме, щоб атаки припинилися, успіх будь-якого посередництва залежатиме від того, на що погодяться самі хусити.

Перемир'я для королівства чи врегулювання для Ємену?

Один із можливих сценаріїв полягає в тому, що контакти приведуть до деескалації та скорочення атак на Саудівську Аравію. Це мало б гуманітарне значення і значення для безпеки. Але саме лише припинення атак не відповідає на головне питання: що відбуватиметься всередині Ємену?

Будь-яка домовленість, що обмежиться безпекою саудівського кордону або обговорюватиметься переважно між Ер-Ріядом і Тегераном, може залишити поза увагою інтереси єменців і місцевих сил. Вона може дати королівству період затишшя, тоді як єменська держава залишиться розколотою, а причини війни нікуди не зникнуть.

Натомість якщо деескалація переросте в ширший політичний процес за участі відповідних єменських сил, з обговоренням питань безпеки, економіки та майбутнього півдня країни, це може закласти стабільніший фундамент.

А доти візит до Тегерана, на думку критиків саудівської політики, залишається ознакою кризи у виборі Ер-Ріяда, його непослідовності та слабкості. Після років керівництва коаліцією проти хуситів саудівська влада тепер веде діалог з їхнім іранським покровителем, намагаючись знизити напруженість.

Іран же отримав новий дипломатичний майданчик, щоб представити себе частиною розв'язання проблеми, тоді як багато хто в Україні та Європі вважає його частиною ширшої загрози безпеці.