У Миколаєві увічнили десант, що форсував річку Інгул

Сьогодні в Миколаєві, на березі річки Інгул, відкрили пам’ятний знак на честь десантного загону 130-ї Таганрозької ордена Леніна, ордена Суворова ІІ ступеня, Червонопрапорної стрілецької дивізії. Саме в цьому місці в роки війни висаджувався десант, який форсував Інгул. Нині тут розташована територія притулку для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю.

На урочисту церемонію зібралися чиновники, ветерани і, що важливо, діти. Про ветеранів мер Миколаєва Володимир Чайка зазначив, що в роки війни вони відстоювали велику державу – Радянський Союз, і «не зважали ні на національність, ні на віросповідання», «думали не про власне життя, а про те, як захистити радянську державу, як уберегти майбутні покоління». Дітей він назвав їхніми правнуками, які «під мирним небом народилися в новій державі».

- 65 років ми живемо під мирним небом. Історія відкриває все нові й нові подвиги наших дідів і батьків. Ми знаходимо нові сторінки й вшановуємо тих, кого раніше не знали, - сказав Володимир Чайка.

 

 

Мер нагадав, що нещодавно на меморіальній дошці на Алеї Слави викарбували імена ще шістьох героїв. А нині триває відновлення меморіалу ольшанців, який, за словами міського голови, від моменту відкриття (1975 рік) не зазнавав ремонтних чи відновлювальних робіт.

- Це наш обов’язок! І хто б мене не критикував, я переконаний: ми діємо правильно – разом із депутатами міської ради, разом із виконкомом.

 

 

Слово також надали ветеранам Великої Вітчизняної війни та очевидцям висадки героїчного десанту. Загиблих вшанували хвилиною мовчання.

Митрополит Миколаївський і Вознесенський Питирим відслужив молебень. Владика побажав присутнім вірити, сподіватися і любити своїх співвітчизників і Батьківщину так само, як воїни, які переправлялися в цьому священному місці.

Пролунав збройний салют, і під музику оркестру всі присутні змогли покласти квіти до пам’ятного знака.

Монумент споруджено завдяки благодійній допомозі керівників підприємств, установ і організацій.

 

 

Довідка

 

Архівні документи свідчать про запеклі бої під час визволення міста Миколаєва 27–28 березня 1944 року. Ось уривки з історичних матеріалів, що розповідають про дії військових підрозділів 3-го Українського фронту.

Водопій — населений пункт, який прикривав Миколаїв зі сходу. Німці заздалегідь підготувалися до його оборони: облаштували кілька опорних пунктів, вирили траншеї. Підступи прострілювалися з усіх боків.

У той період, коли невеликі групи 371-го полку сміливо й рішуче вели боротьбу зі знищення вогневих точок на Водопої, було створено десантний загін, завданням якого було спочатку просочитися на північну околицю цього населеного пункту й завдати удару в тил противника. Далі, форсувавши Інгул, проникнути до міста Миколаєва, тим самим полегшивши завдання із захоплення міста.

Висадкою десантного загону 130-ї стрілецької дивізії керував заступник командира 664-го стрілецького полку майор Семеренко Олексій Кузьмич. Командиром однієї з груп загону був помічник начальника штабу 528-го стрілецького полку, капітан Добринін Микола Миколайович. 130-ю стрілецькою дивізією в той період командував полковник Сичов Костянтин Васильович.

Десантний загін, сформований з офіцерів 130-ї стрілецької дивізії, переправився на півострів. Упродовж усього дня велося спостереження за противником. Коли стемніло, загін завантажився в човни й вирушив до визначеної цілі. Сильний вітер хитав човни, по них люто стріляли виявлені радянськими воїнами вогневі точки.

За кілька метрів до берега червоноармієць Жаров вистрибнув із човна й по пояс у крижаній воді рушив до берега. Він першим прикривав вогнем висадку своїх товаришів. Невдовзі група бійців пішла в атаку й знищила кулемет противника. Світлом кишенькового ліхтарика молодший лейтенант Кузнецов подав сигнал іншим десантникам, що висадка відбулася успішно.

На цій вузькій ділянці фронту — від Бузького лиману до річки Інгул — нацисти зосередили величезну кількість артилерії та десятиствольних мінометів. Лише в цій точці оборони противника нашим десантникам протистояли 300 солдатів і офіцерів вермахту. Проте група добровольців-десантників, здійснивши сміливу операцію з форсування річки Інгул, однією з перших увірвалася на околицю міста Миколаєва.

Учасники десанту були нагороджені бойовими орденами та медалями.

Саме тут у ніч з 27 на 28 березня 1944 року на берег річки Інгул висадився героїчний десант.