У Миколаєві увічнили десант, що форсував річку Інгул

Сьогодні в Миколаєві, на березі річки Інгул, відкрили пам’ятний знак на честь десантного загону 130-ї Таганрозької ордена Леніна, ордена Суворова ІІ ступеня Червонопрапорної стрілецької дивізії. Саме в цьому місці в роки війни висаджувався десант, який форсував Інгул. Нині це територія притулку для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю.

На урочисту церемонію зібралися посадовці, ветерани і, що важливо, діти. Про ветеранів мер Миколаєва Володимир Чайка сказав, що в роки війни вони відстоювали велику державу – Радянський Союз, і «не зважали ні на національність, ні на віросповідання», «думали не про своє життя, а про те, як захистити радянську державу, як захистити майбутні покоління». Дітей же він назвав їхніми правнуками, які «під мирним небом народилися в новій державі».

- 65 років ми живемо під мирним небом. Історія відкриває все нові й нові подвиги наших дідів і батьків. Ми знаходимо нові сторінки та вшановуємо тих, кого раніше не знали, - говорив Володимир Чайка.

 

 

Мер нагадав, що нещодавно на меморіальній дошці на Алеї Слави були викарбувані імена ще шістьох героїв. А нині триває відновлення меморіалу ольшанців, який, за словами міського голови, з моменту свого відкриття (1975 рік) не зазнавав ремонтних чи відновлювальних робіт.

- Це наш обов’язок! І хто б мене не критикував, я переконаний: ми чинимо правильно – разом із депутатами міської ради, разом із виконкомом.

 

 

Слово надали ветеранам Великої Вітчизняної війни та очевидцям висадки героїчного десанту. Загиблих героїв ушанували хвилиною мовчання.

Митрополит Миколаївський і Вознесенський Питирим відслужив молебень. Владика побажав присутнім вірити, сподіватися та любити своїх співвітчизників і Батьківщину так само, як воїни, що переправлялися на цьому священному місці.

Пролунав збройовий салют, і під музику оркестру всі охочі змогли покласти квіти до пам’ятного знака.

Монумент було споруджено завдяки благодійній допомозі керівників підприємств, установ та організацій.

 

 

Довідка

 

Архівні документи свідчать про запеклі бої під час визволення міста Миколаєва 27-28 березня 1944 року. Ось рядки історичних матеріалів, що розповідають про дії військових підрозділів 3-го Українського фронту.

Водопій – населений пункт, який прикривав Миколаїв зі сходу. Німці заздалегідь підготувалися до його оборони: облаштували кілька опорних пунктів, вирили траншеї. Підходи прострілювалися з усіх сторін.

У той період, коли невеликі групи 371-го полку сміливо й рішуче вели боротьбу зі знищення вогневих точок на Водопої, було створено загін десантників, завданням яких було спочатку просочитися на північну околицю цього населеного пункту й завдати удару в тил противника. Потім, форсувавши Інгул, проникнути до міста Миколаєва, полегшивши таким чином завдання з його оволодіння.

Висадкою десантного загону 130-ї стрілецької дивізії керував заступник командира 664-го стрілецького полку майор Семеренко Олексій Кузьмич. Командиром однієї з груп загону був помічник начальника штабу 528-го стрілецького полку капітан Добринін Микола Миколайович. 130-ю стрілецькою дивізією в той період командував полковник Сичов Костянтин Васильович.

Десантний загін, сформований з офіцерів 130-ї стрілецької дивізії, переправився на півострів. Упродовж усього дня велося спостереження за противником. Коли стемніло, загін сів у човни й вирушив до наміченої мети. Сильний вітер розгойдував човни, по них люто стріляли виявлені радянськими воїнами вогневі точки.

За кілька метрів до берега червоноармієць Жаров вистрибнув із човна і по пояс у крижаній воді рушив до берега. Він першим прикривав вогнем висадку своїх товаришів. Невдовзі група бійців пішла в атаку й знищила кулемет ворога. Світлом кишенькового ліхтарика молодший лейтенант Кузнєцов дав знак іншим десантникам, що висадка пройшла успішно.

На цій вузькій ділянці фронту – від Бузького лиману до річки Інгул – нацисти зосередили величезну кількість артилерії та десятиствольних мінометів. Лише в цій точці оборони противника нашим десантникам протистояли 300 солдатів і офіцерів вермахту. Однак група добровольців-десантників, провівши сміливу операцію з форсування річки Інгул, однією з перших увірвалася на околицю міста Миколаєва.

Учасники десанту були нагороджені бойовими орденами й медалями.

Саме тут у ніч із 27 на 28 березня 1944 року на берег річки Інгул висадився героїчний десант.