У Миколаєві обговорили формування нової політичної еліти в Україні: «Нагору піднімається те, що піднімається»

Як, коли і за яких умов в Україні сформується нова еліта? Чи можливе це взагалі? Та й чи потрібна вона нам у принципі?

Відповіді на ці запитання намагалися знайти учасники «круглого столу» (представники політичних сил, молодіжних організацій та викладач вишу), який сьогодні відбувся в бізнес-центрі «Олександрівський».

Викладач МНУ імені Сухомлинського, кандидатка політичних наук Наталія Ніколаєнко переконана, що політичної еліти в сучасній Україні не існує – є лише формалізоване коло людей, яке ми називаємо елітою.

Сучасна політична еліта в Україні загалом складається з вихідців партійно-номенклатурного середовища. При тому, що в усіх державах, які разом з Україною входили до Варшавського договору, номенклатурну еліту здебільшого було усунено від влади.

- У нас же вона просто змінила табличку. Був райком партії – тепер замість нього районна державна адміністрація, - сказала Ніколаєнко. - Додали трохи «шароварщини», «українськості», вивчили мову – і так сформувалася регіональна політична еліта. Усе це відбувалося і на рівні центральної влади.

Проблема ще й у тому, що «стара» політична еліта просто не пустить молодь на свої місця і тим більше не дозволить комусь «новому» керувати нею. Вона не відмовиться від своїх позицій – робитиме все, аби відтворити таку саму еліту. Умовно кажучи, застрибнув у «поїзд» – дій так, як старші товариші.

У цьому («стара еліта продукує собі подібних») із нею погодився і голова обласної організації Народного руху України Юрій Діденко.

- Українська політична еліта – це такий самий міф, як і українська ринкова економіка, - сказала кандидатка політичних наук.

Відомий миколаївський громадський діяч Ігор Іванніков вважає, що той панівний прошарок, який ми гордо й богобоязливо називаємо «елітою», – це радше тусовка. І потрапити до цієї «тусовки» значно простіше, будучи чиїмось родичем або знайомим (водієм, секретарем тощо), ніж, наприклад, продемонструвавши власну ефективність і здатність ухвалювати рішення.

Еліта має бути зібранням найкращих людей, але в нашій країні цього не спостерігається, вважає представниця «Демократичного Альянсу» Юлія Гречка. Нинішня еліта – це «лише ті люди, які якимось чином після незалежності або за роки незалежності опинилися на вершині нашої влади».

Проте, на думку заступника голови обласної організації «Фронту змін» Анатолія Дьякова, політичну еліту мають формувати люди, які передусім відповідають базовим вимогам: освіченість, фаховість тощо. Це мають бути спеціалісти, професіонали, які відбулися в тій чи іншій галузі, щоб мати змогу правильно аналізувати ситуацію й ухвалювати адекватні, зважені рішення.

Представник «Молодіжної інформаційної агенції» Максим Гардус запропонував не впадати в зайвий романтизм. Політична еліта в Україні є, адже існує група людей, яка керує державою. І іншою вона не стане, бо не може стати такою за визначенням.

- Жодного іншого шляху формування еліти, ніж у всьому світі, ми не знайдемо, - сказав він. - Еліта формувалася, формується і формуватиметься з бізнесу. Наша держава поки що капіталістична. Зміни ладу в осяжному майбутньому не передбачається.

Бізнес-групи формуватимуть партії. А партії – це лише політичні надбудови бізнес-інтересів (так би мовити, інструмент розв’язання проблем і лобіювання інтересів).

- Є така думка, що еліта – це збиті вершки: нагору піднімається найкраще. А в нас навпаки – нагору піднімається те, що піднімається, - мимохідь зауважила Наталія Ніколаєнко.

І навела приклад одного з міністрів, у трудовій книжці якого є лише один запис – міністр. І річ тут не лише у відповідності чи невідповідності цієї людини займаній посаді, а й у дискредитації самої еліти та її представників.

Як би ми нині не критикували радянську владу (а критикувати є за що, вважає Ніколаєнко), за неї все ж була певна поступовість, системність: людина з однієї посади піднімалася на іншу, і за цією ієрархією стояв чіткий, непорушний порядок: хочеш піднятися вище й стати елітою – не втомлюйся доводити, що ти МОЖЕШ працювати.

У нас же, як визначили учасники «круглого столу», навпаки – функціональна еліта переважає над якісною.

Говорячи про зміну «старих» на «нових», люди дуже часто обманюють самі себе. Про це сказав Юрій Діденко, навівши приклад Сергія Тігіпка.

- Громадськість п’ять років його не бачила. А тепер ми витягли старий торшер і кажемо: ой, та він же як новий!

Лідер Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Демократичний Альянс» Василь Гацько зазначив, що однією з передумов появи «іншої» еліти в Україні так чи інакше мало б стати політичне банкрутство нинішніх політичних гравців. Усі соціологічні дослідження показують: вони втратили довіру, нескінченний популізм уже всіх дратує. Найсприятливішим середовищем, яке могло б дати суспільству таку еліту, є громадянське суспільство, але… і його в нас поки що немає.

Змінити форму одного політичного проєкту на інший не вийде – люди стали розумнішими й зможуть відрізнити один сурогат від іншого. Потрібна внутрішньопартійна реформа, що здійснювалася б на основі цінностей. Цінностей, які впроваджуватимуться в партіях трьома шляхами: через виховання людей, через внутрішньопартійний діалог і через практику – втілення цінностей у конкретні рішення та дії.

Натомість лідер Миколаївського молодіжного муніципалітету Олександр Максименко вважає, що політичну еліту не треба намагатися змінювати – вона змінить себе сама. Конкуренція (як із іншими партіями, так і всередині партій) змусить її вдосконалюватися, ставати кращою.

- Єдиний спосіб формувати політичну еліту – це критикувати її шляхом посилення громадянського суспільства. Це єдиний, на мій погляд, механізм підштовхувати політичну еліту до того, щоб вона ставала ефективнішою, досконалішою, моральнішою.

Та й тут не все так просто, як може здатися. Навіть якщо на політичній арені й з’являться нові люди (суперморальні, супервідповідальні), які могли б стати новою елітою, не факт, що виборці ЗАХОЧУТЬ відмовитись від тих, до кого вже звикли. Та й не факт, що вже сформовані політики захочуть, аби хтось НОВИЙ прийшов на їхнє місце.