Шекспір ​​через призму панк-анархії: на миколаївській сцені показали «Ромео та Джульєтту»

У четвер, 7 листопада, на великій сцені Миколаївського художнього академічного драматичного театру відбулася вистава «Ромео та Джульєтта», яку подарували Миколаївському глядачеві актори незалежного проекту «Театральна біржа». Режисером-постановником виступила Валерія Демченко, художній керівник народний артист України Лев Сомов.

Про це повідомляє кореспондент «Новин-N» .

Творці спектаклю, зберігши шекспірівську ідею і думку, подивилися на класичний сюжет через призму сучасності – образ і грим акторів, в більшості, був виконаний в оригінальному анархо-панк стилі. З ним яскраво контрастував вигляд головних персонажів, одягнених у біле – символ чистоти, істинності, правдивості. Сама атмосфера вистави, яка чудово доповнювалася композиціями гурту «Nirvana», підкреслювала трагізм, до якого призводить ворожнеча між Монтеккі та Капулетті.

Лев Сомов, розмовляючи з кореспондентом «Новин-N» , зазначив:

Я у присутності режисера цієї вистави Валерії Демченко можу сказати: те, що глядач Миколаєва побачить на сцені, – це і є сучасна театрально-художня мова. Багато молодих режисерів «руйнують» драматургів, смисли, зміст, нехтують текстами. Ми зберегли Шекспіра. Ми маємо дуже «потужний» переклад Андруховича. Нині новий час, нові засоби, пластичні, емоційно-смислові рішення. Актор залишається актором і це основна цінність цієї вистави.

Окремо було сказано, що п'єса «Ромео та Джульєтта» - це підказка глядачеві, що війна та Любов – несумісні речі. Але Любов переможе війну. Там, де люди люблять, буде Мир та Перемога. Це про нас і наш час» .

Оригінальним художнім рішенням було те, що на сцені була присутня всюдисуща смерть з незвичайним «подвійним» обличчям – половина людська, половина потворна. У цьому вся простежується певний символізм – смерть як феномен перебуває над людським буттям і у ній сходяться протилежності людського буття.

Глядачі із захопленням сприйняли спектакль, відзначивши оригінальність сценічних та пластичних рішень, майстерність акторів та утвердження всепереможної сили Любові