Про складнощі життя простими словами: у Миколаєві пройшов передпоказ вистави «Наше містечко»

У четвер, 25 травня, у стінах Миколаївського художнього академічного драматичного театру пройшов передпоказ імерсивної вистави за п'єсою відомого американського драматурга Торнтона Уайлдера «Наше містечко».

Про це повідомляє кореспондент «Новин-N» з місця події.

Театральне дійство, безпосередньою частиною якого є сам глядач, переносить на початок 20 століття, у невелике американське містечко Гроверс-корнерсі, де життя протікає без особливих подій. Але час невблаганний – змінюється спосіб життя, йдуть люди. І рано чи пізно починає здаватися, що за минулі роки багато не зроблено, багато не сказано. Виникає бажання повернутися до звичного укладу, подивитися на події, що відбуваються, «з іншого ракурсу». Через всю п'єсу проходить думка, що людина за щоденною рутиною не вміє жити, не цінує самого феномена життя:  «Люди не розуміють, що таке життя, поки вони живі. Кожної, кожної миті життя».

Відмінна риса цієї п'єси полягає не тільки в її глибокій іммерсивності, а й у тому, що основною дійовою особою є Помічник режисера, який своїми репліками розкриває характери персонажів, переносить глядачів крізь час – як у майбутнє, так і через ретроспективу.

Режисер-постановник Євген Курман, розмовляючи з кореспондентом «Новин-N», розповів:

- Диктувала все незвичність простору. Якщо грати у форматі «сцена на сцені», не потрібно городити «сцену навпаки» – вішати лаштунки, нову завісу. Якщо ми тут існуємо, ми знаходимося в тій частині театру, яка є таємницею. Якщо ми знаходимося тут, то ніякої таємниці немає – видно театральні механізми, влаштування світла, видно, як актори йдуть на вихід і йдуть зі сцени. І оскільки глядач стає свідком, то цього, можливо, замало – нехай стане трошки й учасником. Ми вирішили розмістити у сценічному просторі кілька глядачів, щоб вони були не зовсім учасниками дії, але тими ж містянами, жителями цього міста, в якому відбувається дія.

Вистава була тепло прийнята публікою, яка відзначила талант акторів, вдалі режисерські рішення та виключно життєві питання, підняті у дійстві.

Можна з упевненістю сказати, що підтвердилися слова самого Уайлдера: «Це проста п'єса, в якій є всі складні теми; і це найскладніша п'єса, де я з любов'ю розповідаю про найпростіші речі на світі».