Майстер із Миколаєва продемонстрував шедеври на яєчній шкаралупі

У вівторок, 3 квітня, у Миколаївському обласному краєзнавчому музеї відкрилася виставка майстра Михайла Карабутова.

Захід проходить у рамках IV виставкового циклу «Нові імена Миколаївщини» – творчого проєкту, спрямованого на збереження українських традицій та розвиток сучасної культури області. Реалізацією цього проєкту займаються Обласний центр народної творчості і культурно-освітньої роботи та підшефне йому обласне народне творче об’єднання «Прибужжя», членом якого є Карабутов.

За словами автора, виставка приурочена до Великодня та весни. В експозиції представлено 170 робіт, виконаних у різних техніках – різьба по шкаралупі, дряпанка, гравіювання по склу, аромаграфіка (роботи із зерен кави), випалювання по дереву, а також комбіновані роботи, що поєднують кілька технік.

Технікою пірографії (випалювання по дереву) майстер захопився ще в школі. З 2012 року почав опановувати техніку гравіювання, з’явилися перші роботи на склі та кераміці. У 2013 році працював над створенням серії робіт різьби по яєчній шкаралупі. Оволодів стародавньою технікою «царапанки», яка полягає в нанесенні витонченого графічного візерунка на поверхню яєчної шкаралупи.

Захоплення виникло ніби само собою – побачив картинки з готовими роботами та покрокову інструкцію. Оскільки на той час він уже займався гравіюванням по склу та кераміці, наявні навички майстер вирішив застосувати і на яєчній шкаралупі, використовуючи звичайну бор-машинку. І поступово, переходячи від простих візерунків до складніших, автор оволодів і цією незвичайною технікою.

Час, необхідний для підготовки однієї такої роботи, залежить від яйця та складності роботи. На «царапання» качиного яйця йде в середньому дві години. Але це вже останній етап. Перед цим яйце замочується у спеціальному розчині, його внутрішня поверхня очищається від плівки. На підготовчі роботи часу йде значно більше – близько доби.

Для виготовлення дряпанок використовуються качині, індичі, перепелині яйця. Є у майстра і досвід роботи зі страусовим яйцем. Найбільш вдячним для цього є качине яйце – на ньому виходять найтонші та найвишуканіші роботи.

Зміст дряпанок, як і рушників, не випадковий – він несе глибокий сакральний підтекст. Власний сенс у свої роботи вкладає й сам автор. Є цілком очевидні посили, зрозумілі глядачеві з першого погляду – тризубці в різних варіаціях, зображення святих, поетів та письменників, морська та корабельна тематика, близька миколаївцям. Але є й орнаменти, сенс яких може розгадати лише той, хто їх розуміє. Багато робіт Михайла Карабутова присвячені культурі Трипілля – відоме трипільське коло, символічні хрести тощо.

Покупців, як зізнається Карабутов, такі роботи поки що не дуже цікавлять: усі розуміють, що це яйце, і бояться, що воно лопне або трісне. Картина в цьому плані вважається більш надійною – вона висить на стіні і може простояти десятки років. Яйце зберегти складніше – його може зачепити дитина або перекинути кіт… Але вид цієї техніки у професійному мистецтві поки ще новий, і автор вірить, що колись і такі роботи здобудуть цінність. Не тільки матеріальну.