Художник Вадим Пустильник змусив миколаївців згадати минуле

Увечері в п’ятницю, 14 листопада, у миколаївській галереї «На Спаській, 45» відкрилася виставка Вадима Пустильника з доволі скромною, позбавленою пафосу назвою – «Пейзаж/Натюрморт». Церемонія відкриття відбулася в досить вузькому, можна навіть сказати, родинному колі: до галереї завітали друзі художника та колеги по творчому цеху.

Роботи, представлені в експозиції, умовно можна поділити на три групи: вони хоч і мають спільний задум – присвячені Миколаєву, але різняться за змістом і настроєм. На деяких із них (віднесемо їх до першої групи) автор відкриває завісу у недалеке минуле, можливо, навіть ностальгує за ним.

На частині полотен упізнається радянський побут, знайомий поколінню, якому за 35-40. Чашечки, келишки та стара настільна лампа мило сусідять із томиком Пушкіна – ніби нагадуючи про покоління, яке значну частину часу проводило за читанням книжок, а не перед телевізором чи в інтернеті. Подекуди художник використав фрагменти старих газет, етикеток, пачок з-під цигарок і сірників, ощадної книжки, а також збережені радянські банкноти й навіть монети. Усе це створює атмосферу минулого – не надто далекого, радше періоду перед розпадом СРСР і подальшим дефолтом.

Друга частина – це роботи, на яких зображено природу та сільський побут. Виконані на пленерах далеко за межами Миколаєва, вони спонукають глядача відволіктися від міської метушні. Можна припустити, що комусь ці картини також нагадають минуле – наприклад, дитинство, проведене в бабусі у селі.

В експозиції представлені й роботи із зображенням міського пейзажу – але не сучасного, а ще радянського або вже пострадянського. Тут і кафе 90-х, і міські вулички, і таблички зі словами «Трактир» та «Ломбард» із твердими знаками, що залишилися на будівлях ще з дореволюційних часів.

Відчувається, що художник сумує за старим містом і намагається оживити його бодай у своїх роботах.

Єдина картина, яка не вписується в концепцію минулого, – «Під куполом». На перший погляд здається, що автор ділиться фантазіями про місто майбутнього, однак це лише перше враження. При уважнішому розгляді виникає відчуття, що художник поєднує тут ніби два часові виміри, відділені один від одного символічним куполом. Усередині – затишні сільські хати, вкриті соломою; зовні – бетонні примари-багатоповерхівки зі світлими вікнами, магістралі з безперервним потоком автівок. Відчувається підсвідоме прагнення митця захистити цю світлу дерев’яну ідилію, відгородити її, сховати під своєрідний купол, щоб ні час, ні обставини не спотворили її внутрішній і зовнішній образ.

Мистецтвознавиця Олександра Філоненко, утім, пропонує дещо інше тлумачення. На її думку, заховане під куполом село – це своєрідна душа нашого метушливого міста. Адже «кожне місто починається з маленького поселення, з невеликих хатинок. Вони як насіння, що згодом проростає багатоповерхівками. І це село-поселення все одно живе десь у самому серці кожного міста, визначаючи його душу», зазначає мистецтвознавиця.

Виставка Вадима Пустильника триватиме в галереї на Спаській до 4 грудня.