Чорнобильські собаки генетично відрізняються від інших: що виявили вчені

Собаки, що мешкають біля Чорнобильської атомної електростанції, могли згодом генетично пристосуватися до умов зони відчуження. Нове дослідження виявило в їх ДНК ознаки природного відбору, проте вчені поки що не можуть стверджувати, що причиною змін стала саме радіаційна дія.

Про результати роботи дослідників повідомляє IFLScience.

Попередні генетичні дослідження вже показували, що собаки, які мешкають безпосередньо біля АЕС, помітно відрізняються від тварин із розташованого неподалік міста Чорнобиля.

Команда під керівництвом вчених з Університету штату Північна Кароліна вирішила з'ясувати, чим пояснюються ці відмінності. Дослідники розглянули дві основні версії: генетичний дрейф та природний відбір.

Генетичний дрейф - це випадкова зміна частоти генетичних варіантів у популяції. Подібне явище може відбуватися після так званого ефекту пляшкового шийки, коли чисельність групи різко скорочується і подальший розвиток популяції залежить від невеликої кількості особин, що вижили.

Ця гіпотеза спочатку здавалася цілком імовірною. Аналіз показав, що чисельність популяції собак у районі АЕС могла суттєво скоротитися приблизно 35–40 поколінь тому. За часом це збігається з аварією 1986 року та подальшою евакуацією тварин із території станції під час ліквідації наслідків катастрофи.

Однак подальше дослідження не підтвердило, що саме генетичний дрейф пояснює різницю між двома групами. Вчені вивчили повні геноми 63 собак: 33 тварини, що мешкають біля атомної електростанції, і 30 — із міста Чорнобиля. Для порівняння також використовували генетичні дані собак із Галапагоських островів – ще однієї ізольованої популяції.

Істотних відмінностей ефективної чисельності двох чорнобильських популяцій дослідники не виявили. Це не підтвердило припущення, що собаки біля АЕС пережили настільки сильне скорочення чисельності, яке могло б пояснити їхні генетичні особливості. Більше того, собаки з міста Чорнобиля виявилися генетично ближчими до тварин з Галапагоських островів, ніж до своїх сусідів із району станції.

Замість генетичного дрейфу дослідники виявили ознаки природного відбору. Більш ніж у 100 ділянках геному собак, що живуть біля АЕС, виявлено особливості, пов'язані з розвитком онкологічних захворювань, копіюванням та відновленням ДНК, регулюванням клітинного циклу та роботою імунної системи.

Подібні зміни можуть вказувати на адаптацію тварин до складних умов навколишнього середовища, зокрема до підвищеного радіаційного фону. Але прямий зв'язок між опроміненням та виявленими генетичними особливостями вчені встановити не змогли. На собак могли вплинути й інші екологічні чинники, характерні території біля атомної електростанції.

Крім того, не обов'язково йдеться про появу нових мутацій після аварії. Метью Брін з Університету штату Північна Кароліна припустив, що деякі тварини необхідні генетичні варіанти могли існувати ще до катастрофи. Саме вони могли дати окремим собакам перевагу при виживанні в умовах, що змінилися.

Відновити повну історію генетичних змін поки що складно: для цього не вистачає біологічних зразків, зібраних до аварії, а також докладних даних про забруднення навколишнього середовища.

Проте результати дослідження вказують на те, що популяція собак біля Чорнобильської АЕС могла пройти через процес генетичної адаптації приблизно за 35 поколінь. Яку саме роль у ньому відіграла радіація і які інші фактори вплинули на тварин, вченим ще належить з'ясувати.

Нагадаємо, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з'явилися собаки синього кольору – причина невідома