Бабусина втіха, мамина помічниця: історії дітей Миколаївської області, які загинули через бойові дії (фото)

На території Миколаївської області 20 дітей загинули внаслідок жорстоких обстрілів та підступних мінувань, здійснених військами Росії. Ще одне дитяче серце зупинилося через сильне емоційне потрясіння – наслідок пережитого страху після почутих вибухів.

У службі у справах дітей Миколаївської ОДА розповіли історії загиблих дітей, згадавши всіх поіменно.

⁃ Віра Бірюкова, 17 років . Загинула у селі Мішково-Погорілове. Ворожий снаряд вибухнув біля її будинку. Дівчина разом із сестрою та мамою знаходилися поруч. Загинула разом із сестрою Аріною Бутим.

«Доброзичлива, чуйна, завжди турбувалася про молодших братів та сестер», - такими словами згадують про дівчину.

⁃ Аріна Бутім, 3 роки . Загинула у селі Мішково-Погорілове. Внаслідок вибуху снаряда біля будинку отримала поранення несумісні із життям. Загинула разом із сестрою.

«Слухняна дочка, помічниця та втіха мамі. Маленька художниця», – так розповідають про дівчинку.

⁃ Артем Антоненко, 10 років. Загинув у селі Рибаківка Коблевської громади. Дитина разом із дядьком поїхали на тракторі витягувати автомобіль. Вибухнув на міні.

«Доброзичливий, чуйний хлопчик, добрий помічник», – так запам'ятали хлопчика.

⁃ Єлизавета Яковець , 17 років. Загинула в місті Миколаїв внаслідок ракетного обстрілу по житловому будинку в мкр Балабанівка.

«Навчалася на ІІІ курсі Миколаївського ліцею будівництва та сфери послуг. Творча, яскрава, мила дівчинка. Дуже любила маму та молодшого брата. Батько дівчинки захищає Батьківщину у лавах ЗСУ», - так розповідають про дівчину.

⁃Леонід Сахошко, 17 років . Загинув разом із рідними між селами Тамарине та Павлівка Снігурівської громади на кордоні Херсонської та Миколаївської областей, внаслідок розстрілу військовими РФ автомобіля, на якому родина евакуювалася.

"Був надійною опорою для своїх батьків", – такими словами згадують хлопця.

⁃ Олексій Бондар, 7 років . Загинув у селі Костянтинівка внаслідок ворожого обстрілу. У дачному будинку загинула вся родина із трьох осіб.

«Веселий і добрий маленький мрійник, бабусина втіха», – таким він був для своїх рідних.

⁃ Данило Бубна, 17 років . Загинув у селі Михайло-Ларіно Воскресенської громади. Під час ворожих обстрілів знаходився на вулиці, де й загинув від уламкових поранень.

«У нього була велика душа і добре серце, завжди усміхнений, веселий. Любив тварин, завжди допомагав старшим, боронив молодших, ніколи не залишав друзів. Мріяв про свою родину», - такими словами згадують про хлопця.

⁃ Віталій Фаріон , 17 років. Загинув біля Інгульської громади. Сидів на передньому пасажирському сидінні автомобіля, коли транспортний засіб наїхав на протитанкову міну між селами Христофорівка та Добра Криниця.

«Був мрійником, любив ремонтувати мотоцикли, автомобілі, всім допомагав. Любив фантазувати, але всі фантазії обірвалися миттєво, коли разом із друзями вибухнув на міні», - розповідають про хлопця.

⁃Лідія Думініка, 17 років . Загинула у селі Явкіно Баштанської громади під час ракетного обстрілу. Сім'я намагалася врятуватися від окупації, тікаючи із Широківської громади.

«Лідія чудовий кулінар, навчалася у Миколаївському професійному коледжі економіки та харчових технологій. Дуже добра, завжди поспішала допомогти тому, хто цього потребував. Добра, світла, чуйна з м'яким характером», - так запам'ятали дівчину.

⁃Софія Шеліга, 9 років . Загинула у селі Велике Артакове Березнегуватської громади. О 04:00 внаслідок обстрілу один із снарядів влучив до підвалу будинку, де ховалася родина. Загинули усі члени родини.

«Любила допомагати бабусі по господарству. Відкрита та весела дівчинка», - такими словами згадують дівчинку.

⁃Світлана Слободенюк, 16 років; Ангеліна Слободенюк, 12 років; Вікторія Слободенюк, 14 років . Сестри загинули під час обстрілу с. Новопетрівка Широківської  нромади, перебуваючи в окупації.

"Дружні сестрички, які мріяли про мирне майбутнє", - так розповідають про дівчат.

⁃Єва Смульська, 8 років .

«Мріяла вирости схожою на маму. Вивчала англійську та дуже любила малювати», - так згадують про дівчинку.

⁃Олександр Дерій, 8 років . Загинув у селі Висунськ Березнегуватської громади. Внаслідок ракетного обстрілу хлопчик отримав осколкові поранення, від яких помер.

«Енергічний та допитливий. Любив рухливі ігри», – так розповідають про Олександра.

⁃Сергій Чернюк, 4 роки . Загинув у місті Снігурівка. З батьком та сестрою Єлизаветою хлопчик перебував на ігровому майданчику, коли раптом почався обстріл. Єлизавету поранило, а Сергій та батько загинули.

«Доброзичливий, чуйний та привітний хлопчик, маленький помічник сонечка, яскравий промінчик, який хотів жити і радіти кожному дню», - такими словами згадують хлопчика.

⁃Артем Мердзявко, 11 років . Загинув у Миколаєві. Російська ракета влучила до будинку та зруйнувала квартиру, де жив хлопчик. Дитину дістали з-під завалів, вона померла в лікарні від політравми (синдром тривалого стискання).

«Дуже добре вчився, мав чудову пам'ять, любив читати. Нагороджений похвальним листом МОН України «За високі здобутки». Батьки хлопчика приділяли велику увагу його вихованню. Всі це помічали і досить часто відзначали», – розповідають про хлопчика.

⁃Ростислав Присяженко, 3 роки . Загинув після вибуху у місті Очаків. Смерть наступила наступного дня у лікарні внаслідок прогресування легенево-серцевої недостатності. Серце хлопчика не витримало психологічної травми після вибухів. Очаків.

«Мріяв стати пожежником, захищати та рятувати людей. Хотів ходити до дитячого садка та школи. Любив книги та мультики про пожежників. Казав: «Коли виросту, захищатиму наше місто від пожеж». Але в одну мить мрія відійшла з янголятком у блакить», - такими словами згадують хлопчика.

⁃В'ячеслав Гіщак, 17 років . Загинув у селі Павлівка Снігурівської громади. Хлопець із подругою йшли до церкви на Великдень, під час обстрілу намагалися сховатися біля школи, де він отримав смертельне поранення.

"Завжди охайний, скромний, доброзичливий, тактовний, ввічливий і життєрадісний. Але разом з цим, цілеспрямований і наполегливий у досягненні поставленої мети", - згадують про хлопця.

⁃Кирило Дядюшко, 13 років. Загинув у Миколаєві після російського удару ракетою по житловому кварталі. Хлопчик займався народними танцями та будував плани на майбутнє.

«Завжди веселий, креативний, творчий. Завжди брав участь у всіх конкурсах, учасник танцювального колективу «Український сувенір».

«Кожен, хто поселив страх в очах наших дітей, змусив їхні очі налитися сльозами, хто залишив їх без щасливого дитинства та світлого майбутнього – кожен, хто причетний, обов'язково відповість за свої діяння. А поки що молимося за спокій наших янголят.

Зазначимо, що Миколаївській ОВА вдалося отримати лише частину фотографій дітей. Спасибі рідним та близьким за надані фотографії», - сказано у повідомленні.