"Бачив не менше 60 смертей", - рятувальник розповів, як працюють під обстрілами на Миколаївщині.

"Бачив не менше 60 смертей", - рятувальник розповів, як працюють під обстрілами на Миколаївщині.

"Бачив не менше 60 смертей", - рятувальник розповів, як працюють під обстрілами на Миколаївщині.

Понад шість десятків бойових виїздів та понад півсотні загиблих, яких довелося діставати з-під завалів – це з історії Дмитра Тарнавського, рятувальника з , який сьогодні із тисячами колег відзначає своє професійне свято.

Їхня робота і так була небезпечна, але в прифронтових районах з початку повномасштабного вторгнення стала важчою в рази, йдеться в  ТСН .

Номер на його шоломі – 86-й – Дмитру Тарнавському 31 рік, стати рятівником він мріяв із дитинства.

«З шести років мріяв стати рятувальником, у мене батько працював у пожежній охороні та одного разу у 6 років я потрапив до нього на роботу і це стало початком моєї своєрідної кар'єри», — згадує заступник начальника 16 рятувальної частини Миколаївського району Дмитро Тарновський.

Чого Дмитро боїться найбільше – то це не впоратися. «Дуже буває важко, доводиться іноді боротися із самим собою, фізично та морально, але робота є робота», – каже Дмитро.

Його зона відповідальності – прифронтові села у бік .

«Смерті 60 я, десь, бачив точно», — каже він.

За час війни мав 64 бойові виїзди – вважає лише ті, що були під час .

"І по нас стріляють неодноразово, ми намагаємося ховатися, тонкощі нашої роботи в тому, що ми стовбур подаємо з водою, гасимо пожежу, і водночас дивимося, де можна сховатися, неодноразово працювали, дотушували», - розповідає Дмитро.

Доводиться дорогою до пожеж відлежуватися у кюветі, рятуючись від . Найнебезпечніші – спалах великих площ, але самому Дмитру найважче бачити, як горить житло людей – будинки, де жили сім'ї, дбали та любили, вішали на стіни фотографії дітей, а потім все це знищує вогонь.

Дмитро розповідає, що в деяких селах давно не було світла, що місцеві решти виходили подивитися на маячки.

"Кажуть, не бачили з початку війни світла, а ми їдемо світло, маячки проблискові, люди шоковані, страшно", - каже рятувальник.

У командира рятувальників за війну змінився графік – працює доба через добу, навіть не йдеться про відпустку. Він говорить про мрії, але його постійно перебивають звуки прильотів. "Українці - така нація, що відновлювати ми також вміємо, віра в майбутнє стовідсоткова", - переконує він.

Своїх рідних – дружину та двох синів Дмитро відправив за кордон – йому самотньо, але щоб стало легше, склав чіткий план, що робитимуть після війни разом.

«Коли закінчиться війна, дуже хочеться виїхати до , показати дітям Крим, Херсон. Взяти відпустку та виїхати Україною. Справжня відпустка, де не буде телефонних дзвінків, де треба виїжджати, де треба резерв», — мріє рятувальник.

 
Додати коментар
Коментарі доступні в наших Telegram и instagram.
Новини
Архів
Новини Звідусіль
Архів