«404. Місце не знайдено». На Миколаївській сцені показали драму про долю людей на окупованій території (фото)

У неділю, 14 вересня, на великій сцені Миколаївського художнього академічного драматичного театру артистами незалежного театру «Бентеги» було показано пластичну виставу «404. Місце не знайдено», поставлене на підставі розповідей українців, які пережили окупацію.

Про це повідомляє кореспондент «Новин-N» .

Поставлене молодим режисером Міресом Пенюшкевичем сценічне дійство розповідає про мешканців Херсону, які опинилися в окупації. Без декорацій, практично без реквізиту, лише за допомогою міміки, жестів, рухів, поглядів артисти точно та ясно передали душевний стан людей, у життя яких увірвалася війна. Рішення режисера відмовитися від слів і зробити виставу пластичною зробило його зрозумілим для всіх та кожного. У стані стресу, який викликаний війною, людині дуже важко підібрати слова, які воназамінює рухом.

Головними героями постановки є мами з дітьми, молода пара, дідусь та бабуся. Вони по-різному переживають прихід ворогів – хтось виходить на мітинг із коктейлем Молотова, хтось намагається втекти, а хтось намагається пересидіти вдома. З дев'яти героїв виживуть лише дві жінки. А решта помруть від бомбардувань, голоду чи катувань

Перед початком вистави режисер розповів кореспондентові «Новин-N» :

- Вистава «404. Місце не знайдено» – це пластична драма, створена мною та хореографом Анастасією Синельниковою. Ми створювали історію про окупацію Херсонщини, ґрунтуючись на історіях реальних людей, які пережили окупацію. Для нас було дуже важливо порушити тему не просто фізичного виживання людини – за їжу, за життя, а й те, що в окупації відбувається війна людини за людяність, за своє Я.

Мірес Пенюшкевич особливо зазначив, що особливим стає питання, як не втратити найсвітліше, що в нас є – нашу людяність, коли намагаються забрати абсолютно все.

Коли ми обов'язково зустрінемося там, де немає темряви. Цей дім він обов'язково буде для кожного, він буде своїм. Він може бути метафоричним, - резюмував режисер.

Глядачі з теплом і розумінням прийняли виставу, а декого те, що відбувалося на сцені, торкнуло до сліз.