Як одна тріщина в обороні відкрила росіянам шлях до наступу

Просування росіян у районі Очеретино створило для ЗСУ небезпечну проблему.

Потужні вибухи трясли землю, а український екіпаж американської БМП "Бредлі" готувався вивести свою машину з-під маскувальної сітки на лінію вогню.

Командир екіпажу, сержант із позивним "Юрист" нервово оглядав небо. "Якщо нас побачать, прилетять КАБи", - сказав він, маючи на увазі однотонні кориговані авіабомби, які Росія застосовує для знищення найцінніших українських броньованих цілей та оборонних споруд.

Те, що починалося як невеликий рейд російських військ у напрямку Очеретино, переросло у стійкий прорив, який загрожує українській обороні на широкій ділянці східного фронту. Завдання екіпажу "Бредлі" полягає у стримуванні прориву. Він захищає піхоту, яка не має ні чисельної, ні вогневої переваги. Він евакуює поранених і намагається вивести з ладу якнайбільше росіян, використовуючи потужну 25-міліметрову гармату.

Але 28-тонну БМП дуже швидко помітили. Навколо почали рватися міни та реактивні снаряди. Командир, якого відповідно до військового протоколу називають лише позивним, розповів, що навідник отримав тяжке поранення.

Бойове завдання перетворилося на місію з порятунку пораненого товариша. Навідник вижив і зараз іде на одужання, повідомив Юрист через кілька днів. Але росіяни захопили нові території і продовжують просуватися вперед.

Україна зараз у найважчому та вразливому становищі з перших жахливих тижнів бойових дій, що розпочалися у лютому 2022 року. Про це останнім часом розповідають багато українських солдатів і командирів з різних бригад, які погодилися дати інтерв'ю. Росія намагається скористатися можливістю для розвитку успіху і нарощує темпи наступу на сході. Тепер вона загрожує відкрити новий фронт, завдаючи ударів по українських позиціях на північному кордоні під Харковом.

Тривалі затримки з поставкою американської допомоги, величезні втрати, що постійно зростають, а також гостра нестача боєприпасів зробили свою справу. Це помітно за виснаженими особами та втомленими голосами солдатів, які щодня беруть участь у боях.

"Відверто кажучи, я відчуваю страх, - сказав 57-річний підполковник Олександр Волошин, який уже давно командує танковим батальйоном зі складу 59-ї мотопіхотної бригади. - Тому що якщо у мене не буде снарядів, якщо у мене не буде людей, якщо у мене не буде техніки, на якій могли б воювати мої солдати..." Свою думку він не закінчує, а потім каже: "Ось так".

Раптовий російський наступ наприкінці квітня в районі Очеретино, що знаходиться за 14 кілометрів на північний захід від Авдіївки, показав, що навіть невелика тріщина в лінії оборони може викликати наслідки, що наростають. І так розтягнуті бойові порядки українських взводів російські штурмовики можуть обійти з флангів і взяти в кільце.

Тому інші підрозділи поспішили заткнути пролом, що утворився.

"Це схоже на те, як у тебе в машині стуканув двигун, а ти продовжуєш рух, - сказав 29-річний заступник командира батальйону 47-ї механізованої бригади лейтенант Олександр Ширшин. - Машина працює, але в якийсь момент вона просто стане. І тоді на її відновлення доведеться витратити набагато більше коштів.

"Тут те саме. Є помилки, які не здаються критичними, - продовжив він. - Але вони призвели до необхідності негайно стабілізувати ситуацію. Однак абсолютно незрозуміло, коли настане ця стабілізація".

"Будь-яка подія, яку ти не зміг передбачити, може поставити ситуацію з ніг на голову, - пояснив лейтенант Ширшин. - І саме це сталося в Очеретіно".

Ефект доміно

Після падіння Авдіївки у лютому місяці та її заняття російськими військами селище Очеретине стало для ЗСУ важливим укріпрайоном, розташованим на шосе. Більшість із 3 000 мешканців селища залишила свої домівки. Покинуті багатоповерхові будинки та інші об'єкти міської інфраструктури стали хорошими оборонними позиціями, і ситуація протягом двох місяців залишалася відносно стабільною.

Але потім щось пішло не так.

Росіяни наприкінці квітня настільки раптово з'явилися на розбитій вулиці біля будинку Івана Вівсяника, що спочатку він прийняв їх за українських солдатів. Але коли вони попросили його надати паспорт, 88-річний старий зрозумів, що оборона Очеретино впала.

"Я думав, наші солдати прийдуть і виб'ють їх, - розповів він в інтерв'ю після того, як пішки перетнув лінію фронту, йдучи від росіян. - Але цього не сталося".

Через три тижні те, що починалося як невеликие просування російських військ, перетворилося на виступ площею 40 квадратних кілометрів. Це суттєво ускладнило оборону Донецької області.

Якщо росіяни зуміють розширити цей виступ у північному напрямку, вони зможуть обійти найпотужніші українські фортифікаційні споруди, де ЗСУ тримали оборону кілька років. Росія може також завдати удару на новому напрямку, націливши його на місто Костянтинівку, яке є базою тилового забезпечення українських військ.

Кремль намагається проводити наступ від одного зруйнованого села до іншого. Все це українські бійці на лінії фронту знімають на відео та діляться знятими матеріалами один з одним.

Російська піхота наступає мінними полями в пішому порядку, а також використовує кросові мотоцикли та легкі машини баггі у спробі відірватися від ударних українських дронів. Вони атакують у складі броньованих колон різного розміру. Найчастіше великі наступи очолюють танки, прикриті масивними металевими навісами та оснащені сучасною технікою РЕБ, яка захищає їх від безпілотників. Західні оглядачі прозвали їх "танками-черепахами". Українці зневажливо називають їх "вундервафля", поєднавши німецьке та українське слова.

"Ми підпускаємо піхоту ближче. Це створює тісніший контакт і дозволяє вести прямі перестрілки, - сказав лейтенант Ширшин. - Але так наші втрати збільшуються".

Росіяни теж дорогою ціною розплачуються за кожний крок уперед. Нещодавно британська військова розвідка повідомила, що у квітні щодня приблизно 899 російських солдатів гинули або отримували поранення.

Росіяни кидають у бій великі сили, але за весь квітень намгалися захорити територію, що не перевищує за площею 80 квадратних кілометрів. Такі дані наводять військові аналітики. А щоб взяти останні українські міста-фортеці на Донбасі, такі як Краматорськ та Покровськ, Росії, напевно, доведеться вести довгі та кровопролитні битви.

Тим не менш, просування російських військ на сході та північному сході в останні тижні починає змінювати контури лінії фронту, що дуже небезпечно.

Пошарпаний фронт

"Погляньте на карту, де ми, а де Очеретино", - сказав командир танкового батальйону Волошин. Він вивчав місцевість, готуючись відправити танкістів завдання. Вони повинні були завдати удару по будинку, де імовірно сховалися 20 російських бійців. "Зараз я можу припустити, що вони просто обійдуть нас ліворуч і праворуч. Вони досягли тактичного успіху, у них є техніка, люди, снаряди. Тож чекати можна чого завгодно".

Відсутність істотних змін на лінії фронту протягом року з лишком приховує дійсність, яка полягає в виснажливих позиційних боях, необхідних підтримки хиткого рівноваги. У цій війні, де бої за одну єдину лісосмугу можуть тривати тижнями, раптове російське просування в районі Очеретино створило найнебезпечнішу проблему. Наступ було проведено швидко, раптово та на велику глибину.

Наразі йдуть запеклі суперечки про те, хто несе відповідальність за очевидний провал оборони.

Тісно пов'язаний з українською армією Telegram-канал The Deep State звинуватив 115 механізовану бригаду в тому, що вона без наказу залишила важливі позиції, дозволивши росіянам просочитися і взяти селище штурмом.

Бригада опублікувала гнівне спростування, заявивши, що росіяни мали велику чисельну перевагу 15 до одного, і що вона тримала оборону скільки могла під виснажливими обстрілами і бомбардуваннями.

"Ми хочемо наголосити, що жоден регулярний підрозділ 115-ї бригади ЗСУ не залишив займані позиції і не втік", - йдеться у заяві. Було створено спеціальну військову комісію, яка має встановити, що саме там сталося.

Знайомі із бойовою обстановкою солдати не хочуть публічно критикувати сусідню бригаду. Вони заявляють, що тут свою роль могло зіграти безліч проблем — починаючи з поганого зв'язку та закінчуючи колосальною вогневою перевагою супротивника.

Лейтенант Ширшин із 47-ї бригади, яка займала позиції поряд із 115-ю, відмовився будувати здогади про те, що там пішло не так. Однак він заявив, що наслідки сусіди відчули негайно. Незабаром стало ясно, що 47-й бригаді треба відходити, щоб не потрапити в оточення, що загрожує катастрофічними втратами.

"Росіяни відчули слабкість на цьому напрямку і скористалися проломом, щоб вийти в тил українським військам, - сказав він. - Ми втратили Очеретине, потім Новобахмутівку, а потім Соловйову".

За словами лейтенанта, українське найвище командування не любить віддавати території. "З ним дуже складно сперечатися та пояснювати, чому не слід утримувати цю позицію", - сказав він.

Лейтенант Ширшин сподівається, що ситуація покращиться після поставки західної зброї. Але поки, каже він, "ми й надалі гинутимемо, продовжуючи втрачати території".

"Питання в тому, як це відбуватиметься: повільно і виправдано, або стрімко та безглуздо", - заявив він.

Свій матеріал для статті надали Любов Шолудько, Анастасія Кузнєцова та Наталія Новосьолова

The New York Times , США