Чотири страшні удари завдала Америці війна з Іраном – оговтатися від них буде складно

Замість тріумфу у війні з Іраном США опинилися на порозі того, що експерти називають «принизливою стратегічною поразкою»

Коли наприкінці лютого Дональд Трамп вирішив завдати удару по Ірану, він обіцяв швидку перемогу і новий порядок. Однак через шість тижнів реальність виявилася набагато похмурішою. Як зазначає редакція The New York Times, президент уплутався в бій, не маючи ні підтримки Конгресу, ні чіткого плану, ні схвалення союзників. Замість тріумфу США опинилися на порозі того, що експерти називають «принизливою стратегічною поразкою». Незважаючи на те, що військова машина Тегерана та його союзників на кшталт «Хезболли» сильно пошматована, сама Америка вийшла з цієї сутички помітно ослабленою у чотирьох найважливіших сферах.

Перший і, мабуть, найболючіший удар припав по світовій економіці. Іран перетворив Ормузьку протоку на свою головну зброю. Раніше іранські лідери лише обережно погрожували перекрити цю «артерію», якою проходить п'ята частина світової нафти, побоюючись відплати. Але коли війна стала реальністю, вони просто зачинили пастку. Виявилося, що для паралічу світової торгівлі не потрібні авіаносці — достатньо рою дешевих дронів і ракет. NYT підкреслює:

"Війна показала іранському керівництву, що контроль над водним шляхом цілком реальний"

Тепер Тегеран диктує умови, обговорюючи мита за прохід суден, а Трамп фактично розписався у нездатності очолити коаліцію, щоб розблокувати протоку.

Другий удар – це раптове виснаження американських арсеналів. З'ясувалося, що сучасна війна на виснаження — вкрай дороге задоволення навіть для наддержави. За півтора місяці Пентагон спалив понад чверть усього світового запасу ракет Tomahawk. США витрачали високотехнологічні снаряди вартістю мільйони доларів, щоб збивати копійчані безпілотники. Тепер Сполученим Штатам доведеться роками відновлювати свої склади, і на цей час вони вразливі. Дійшло до того, що системи ППО довелося перекидати з Південної Кореї, залишаючи важливі регіони без прикриття. Це був жорсткий урок: країна, яка витрачає на армію в сто разів менше за нас, змогла вистояти, використовуючи тактику «дешево і сердито».

Третьою жертвою стали стійкі багаторічні союзи. Трамп так довго нехтував інтересами партнерів, що у критичний момент вони просто відвернулися. Японія, Австралія, Канада і Європа здебільшого відмовилися вплутуватися в цю авантюру. Як пише Деніел Байман із CSIS, довгострокова шкода від цього розриву може стати найважчим наслідком війни. Навіть арабські монархії, які роками ворогували з Іраном, тепер дивляться на Вашингтон із підозрою. Вони побачили, що Білий дім може розв'язати хаос у них під боком, а потім раптово оголосити перемир'я, залишивши сусідів наодинці з наслідками.

Зрештою, четвертий удар — це втрата того, що називають «моральним авторитетом». Америка завжди була для світу чимось більшим, ніж просто багатою країною з сильною армією. Вона була символом цінностей. Але погрози Трампа знищити «іранську цивілізацію» та кровожерливі заяви міністра оборони Піта Хегсета , який обіцяв «не знати милості», шокували світову спільноту. На думку авторів статті, такі підходи межують із військовими злочинами та руйнують образ Америки як лідера вільного світу.

У результаті, поки Білий дім намагається видати нинішнє хитке перемир'я за успіх, головними бенефіціарами стають Москва та Пекін. Слабка, імпульсивна та самотня Америка – це саме те, про що мріють авторитарні лідери. NYT підбиває гіркий підсумок: можна не любити іранський режим, але не можна бажати провалу своєї країни. Щоб мінімізувати збитки, президенту час визнати, що тактика «самотнього рейнджера» провалилася, і почати відновлювати те, що було зруйновано за ці шалені тижні.