Антиукраїнські настрої у Польщі все частіше виливаються у насильство

У Польщі на тлі посилення риторики правих політиків почастішали злочини проти українців. Усього за рік до вирішальних парламентських виборів польські праві націоналісти перетворили ворожість приблизно до пів мільйона українців, які проживають у країні, на серйозну політичну проблему, використовуючи невдоволення місцевих жителів соціальними пільгами та звертаючись до історичної пам’яті. Під час президентської кампанії 2025 року політики почали представляти українців, які облаштувалися в Польщі, утриманцями, що виснажують державний бюджет.

Про зміну ставлення поляків до українців пише видання Politico.

Влітку президент Польщі Кароль Навроцький позбавив українського колегу Володимира Зеленського найвищої нагороди — ордена Білого орла — у відповідь на рішення назвати військовий підрозділ на честь Української повстанської армії (УПА) часів Другої світової війни. Це угруповання знищило десятки тисяч поляків під час масштабних етнічних чисток 1943–1945 років, хоча водночас воювало і проти Радянського Союзу.

Польща незмінно залишалася одним із головних союзників Києва з початку російської спецоперації у 2022 році, проте націоналістичний табір прагне витягти політичні дивіденди із напруженості навколо українців та історичних розправ. Антиукраїнська риторика розпалюється напередодні парламентських виборів восени 2027 року, де проукраїнській коаліції прем'єра Дональда Туска протистоятимуть партія «Право та справедливість» та дві ультраправі сили. При цьому соціологічні опитування свідчать, що перемогу Туску не гарантовано.

Лібертаріанська партія «Конфедерація» засудила виплату допомоги українцям, а євродепутат і лідер «Конфедерації польської корони» Гжегож Браун заявив на літньому зібранні, присвяченому історичним чисткам:

«Київський режим нам не союзник і не друг — він наш ворог».

Кандидат у прем’єри від «Права і справедливості» Пшемислав Чарнек у липні зазначив:

«Військова допомога Україні має бути призупинена доти, доки вона не змінить свою історичну політику».

Професор соціології Університету «Цивітас» і співзасновник групи «Ніколи більше» Рафал Паньковський відзначає появу тріщин у підтримці України:

«Солідарність з українцями серед поляків, як і раніше, сильна, але популістська антиукраїнська риторика створила сприятливий ґрунт для нападок, перетворивши численну та помітну меншину на мішень. У результаті словесна ворожість дедалі частіше виплескується в насильство. А ще це ллє воду на млин російської пропаганди».

Посол України в Польщі Василь Боднар також висловив занепокоєння тим, що політики сіють розкол:

«Частина польських політиків роздуває українське питання в політичних цілях. Одні зосередилися на подіях безпосередньо в Україні, інші — на поведінці українців, які живуть у Польщі. Так чи інакше, Україна представлена в риториці всіх політичних груп — просто по-різному».

Страх та статистика

За даними Центру досліджень громадської думки (CBOS), симпатії поляків до українців знизилися з 51% у 2023 році до 29% у січні 2026 року, а рівень антипатії зріс з 38 до 43%. Інше опитування показало, що 45,4% респондентів пов'язують загострення з історичними суперечками про військові вбивства, а 36,4% — із соціальними пільгами.

Звичайні громадяни стикаються із проявами агресії на побутовому рівні. Олена, гід у варшавській культурній установі, яка мешкає в Польщі близько десяти років, визнається:

«Мені знадобилося чимало часу, щоб адаптуватися, але я ніколи не відчувала такого відчуження, як останній рік. Я почала боятися говорити українською на вулиці і почала турбуватися за друзів та близьких, які живуть тут або приїжджають до Польщі погостювати».

Співробітник Варшавського університету Іван розповів про конфлікт у ліфті, де сусід сказав йому «забиратися назад на Україну» через рішення Зеленського щодо УПА*.

У ряді випадків словесна агресія переросла у пряме насильство. У липні у Вроцлаві побили українську пару — 20-річну Анастасію та 21-річного Максима. Того ж місяця у Бельсько-Бяла транспортний працівник образив за національною ознакою трьох українців, включаючи двох школярок, а у серпні напали на українця у познанському трамваї. За даними газети Rzeczpospolita, у першій половині року польська поліція зареєструвала 180 злочинів на етнічному ґрунті проти українців, що на 30% перевищує торішні показники.

Уряд створив 50 спеціалізованих прокурорських груп для розслідування злочинів на ґрунті ненависті. З лютого по червень прокурори передали до суду 283 справи, причому більш ніж у 80% випадків постраждалими виступали українці (для порівняння, 2023 року цей показник становив 74%, а 2014-го — лише 4%).

У липні прем'єр Дональд Туск закликав президента Навроцького зайняти чітку позицію:

«Я звертаюся безпосередньо до президента із проханням припинити відмовчуватися з цього питання. Ми повинні вести рішучу боротьбу з цим насильством, тому що бандити та хулігани — ця насильницька патологія — набралася сміливості та зухвалості, здобувши політичне заступництво».

Католицька церква також закликала не розпалювати націоналістичну ворожнечу. Посол Боднар наголошує на необхідності ефективної комунікації між політиками, медіа та чиновниками для врегулювання хворобливих тем.

Через громадський клімат, що змінився, Іван намагається уникати зайвої уваги:

«Я, як і раніше, говорю українською і ношу значок із польським та українським прапорами. Що змінилося, так це моє ставлення до потенційних конфліктів. Раніше я не боявся висловлюватися і постояти за себе, якщо на мене нападали через те, що я українець. Тепер я боюся, що мені не тільки ніхто не допоможе, а й “пришиють” порушення якогось закону та просто вишлють із країни, хоча я вже налагодив життя в Польщі»

Ситуація посилюється жорсткою міграційною політикою: влада практикує депортацію громадян України навіть за незначні правопорушення, такі як перетин загородження на концерті.

politico