Недооцінені захисники Землі: названо те, що поглинає третину викидів вуглецю на планеті

В умовах кліматичної кризи, коли світ стикається з дедалі екстремальнішими хвилями спеки, посухи та лісових пожеж, особливо важливим стає точність прогнозування зміни клімату та її наслідки. Тепер вчені виявили, що весь цей час ми недооцінювали роботу, яку проробляють рослинність і ґрунт, пише SciTechDaily.

Новий радіовуглецевий аналіз випробувань ядерної бомби 1960-х років показує, що моделі системи Землі недооцінюють поглинання вуглецю наземними екосистемами й припускають швидший оборот вуглецю. Вчені вважають, що нові дані підкреслюють необхідність більш точного моделювання клімату планети.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Водночас учені визнають, що таке зберігання вуглецю насправді має більш тимчасовий характер, ніж вважалося раніше. Простими словами штучний вуглець просто не може залишатися в земній біосфері так довго, як припускають сучасні моделі. У результаті вчені вважають, що нам важливо переглянути глобальний вуглецевий цикл Землі, щоб зробити кліматичні прогнози точнішими.

Вважається, що на рослинність і ґрунти припадає близько 30% антропогенних викидів вуглецю, проте процеси, що лежать в основі чистого стоку вуглекислого газу в земну біосферу, погано обмежені. Це особливо справедливо для процесів, пов'язаних із глобальною чистою первинною продуктивністю (NPP) — швидкістю, з якою рослини виробляють нові тканини з атмосферного CO2, — і для швидкості обороту вуглецю.

Поточні оцінки NPP сильно різняться, оскільки вони покладаються на статистичні або модельні прогнози, а також використовують обмежені вимірювання в масштабі майданчика. Однак ядерні випробування 1950-60-х років збільшили атмосферний радіовуглець (14С), поглинений земною біосферою. Відстеження накопичення бомбового радіовуглецю в біосфері після ядерних випробувань може допомогти оцінити швидкість NPP і обороту вуглецю.

Пряме спостереження за глобальним накопиченням 14С виявилося непростим завданням, а тому Хізер Грейвен з колегами розв'язали цю проблему, об'єднавши бюджет радіовуглецю, виробленого ядерними бомбами, з моделюванням. Це дозволило забезпечити спадне обмеження глобальної NPP на 1960-ті роки.

Результати показують, що весь цей час вчені недооцінювали масштаби NPP у 160-х роках. Дані показують, що в 60-х роках NPP становив менш як 63 петаграм вуглецю на рік, припускаючи, що нинішній рівень 80 ПгС/рік з урахуванням збільшення продуктивності з плином часу. Це значно більше 43-76ПгС/рік, які передбачають моделі. Команда вважає, що ця невідповідність насправді викликана недооцінкою вуглецю, що зберігається в рослинах і ґрунті.

Тепер автори дослідження вважають, що нам слід переглянути свої моделі, щоб поліпшити точність кліматичних прогнозів. Це особливо важливо, коли світ перебуває в самому розпалі кліматичної кризи.