Найбільший наземний біом планети почав рухатися у напрямку півночі: це помітно навіть з космосу

Найбільший наземний біом планети зазнає настільки стрімких трансформацій, що вже незабаром вигляд Землі з навколоземної орбіти може змінити свою кольорову гаму. Бореальні ліси, які традиційно формували статичний «зелений вінець» Північної півкулі, зіткнувшись із безпрецедентним підвищенням температур, розпочали масштабну міграцію у напрямку полюса. Цей процес є не просто локальною екологічною зміною, а глобальним зрушенням, що зачіпає величезні території Північної Америки та Євразії, включаючи Аляску, Канаду, Скандинавію, Сибір та інші регіони Азії. Тайга, що складається переважно з вічнозелених хвойних порід — сосен, ялин та модрини, є критично важливою екосистемою, яка слугує домівкою для різноманітної фауни, від бурих ведмедів і лосів до рідкісних видів птахів, проте її географічна стабільність нині порушена через те, що цей регіон нагрівається в чотири рази швидше за середньосвітові показники, пише T4.

Для детального аналізу цих змін дослідники з компанії terraPulse та Центру космічних польотів імені Годдарда NASA застосували передові технології дистанційного зондування Землі, створивши найдовший та найдетальніший на сьогодні запис динаміки деревного покриву. Використовуючи архівні дані супутників Landsat 4, 5, 7 та 8 за період з 1985 по 2020 рік, вчені задіяли алгоритми машинного навчання для обробки 224 026 зображень. Це дозволило отримати карту змін з безпрецедентною роздільною здатністю у 30 метрів, що дає змогу відстежувати стан лісових масивів на рівні окремих ділянок. Результати аналізу виявилися вражаючими: за 35 років площа бореального біому збільшилася на 844 000 квадратних кілометрів, що становить приріст приблизно на 12 відсотків. Весь цей приріст відбувся за рахунок експансії на північ, внаслідок чого середній географічний центр тайги змістився у бік Північного полюса на 0,29 градуса широти.

 

Однак ця статистика приховує складнішу та тривожнішу реальність, адже розширення ареалу на півночі супроводжується деградацією лісів на південних кордонах біому. Фактично відбувається заміщення зрілих, старих екосистем молодими насадженнями, що просуваються у тундру. Ця демографічна зміна лісу має прямі наслідки для глобального вуглецевого циклу, оскільки молоді дерева, хоч і швидко ростуть, не здатні так ефективно та у таких великих обсягах акумулювати вуглець з атмосфери, як це роблять старовікові масиви з їхніми потужними ґрунтовими покладами органіки. Втрата лісів на півдні часто означає вивільнення накопиченого століттями вуглецю, яке не може бути миттєво компенсоване появою нових дерев у високих широтах. Таким чином, бореальні ліси перетворюються на динамічних агентів, чия роль у регулюванні клімату змінюється: вони стають молодшими, менш стабільними та зміщеними у просторі, що вимагає від наукової спільноти перегляду прогнозів щодо майбутніх кліматичних зворотних зв’язків.