Користь чи шкода? У яких кількостях можна вживати шинку на сніданок?

Дієтологи повідомили, що шинка — це перероблений м'ясний продукт, розрахований на тривале зберігання. Хоча вона містить поживні речовини, її користь знижується через велику кількість харчових добавок у сучасних варіантах.

Шинка зазвичай містить регулятори кислотності (трифосфати, Е451), антиокислювачі (аскорбат натрію, Е301), фіксатори забарвлення (нітрит натрію) і сіль. Трифосфати (до 5 г/кг продукту) зберігають текстуру, колір і форму м'яса. Аскорбат натрію — похідного вітаміну С — діє як антиоксидант, подовжуючи термін придатності. Його допустима доза — до 15 мг/кг ваги людини.

Для збільшення терміну зберігання до пів року виробники додають стабілізатор Е450 (пірофосфати). Хоча в малих дозах (до 70 мг/кг) він безпечний, дослідження вказують на його онкогенний потенціал при перевищенні норми. У алергіків Е450 може спровокувати реакції, у гіпертоніків — стрибки тиску, а у людей із хворобами ШКТ — загострення симптомів (діарея, здуття). Тривале вживання Е450 також пов'язують із порушенням засвоєння кальцію, фосфору і заліза, підвищуючи ризики остеопорозу і сечокам'яної хвороби.

Лікарі підкреслили: добавки в дозволених дозах не завдають шкоди, але Всесвітня організація охорони здоров'я рекомендує обмежувати споживання переробленого м'яса. Згідно з доповіддю 2007 року, щоденне додавання 50 г таких продуктів (шинка, ковбаси, сосиски) понад норму в 500 г/тиждень підвищує ризик онкології на 21%. Європейське дослідження 2013 року підтвердило зв'язок між регулярним вживанням переробленого м'яса і підвищеною смертністю: скорочення його споживання до 20 г/добу могло б запобігти 3,3% смертей серед учасників.

У результаті шинку можна включати в раціон, але помірно. Особливу обережність слід проявляти людям із хронічними захворюваннями, алергією або схильністю до них. Під час вибору продукту важливо вивчати склад і віддавати перевагу варіантам із мінімальним вмістом добавок.