7 неявних ознак, які кричать про те, що зі стосунків треба бігти без оглядки (фото)

Здавалося б, якщо взаємини стають дисфункціональними , це має бути одразу помітно. Але, на жаль, це завжди так. Якщо ми постійно ловимо себе на думці, що начебто все добре, але якість життя значно погіршилася (депресія, проблеми на роботі, відчуття безпорадності), то це привід задуматися, чи ми отримуємо належну підтримку від партнера. Чи не тягне він нас униз?

Для того, щоб чесно відповісти собі на ці питання, ми  рекомендуємо прочитати нашу статтю, де зібрані найбільш тривожні дзвіночки деструктивних відносин, які можуть негативно позначитися на вашому житті.

Ви стали відчувати провину за вираження негативних емоцій

Якщо раніше можна було спокійно пояснити, що вам не подобається в поведінці вашої другої половинки, то  зараз ви десять разів подумаєте, чи варто починати розмову до душі . Адже можна натрапити на закиди ( «Скільки можна пиляти?», «Досить нити» ), взаємні звинувачення ( «А ти...», «Сам хороший» ) або навіть на завуальовані образи та зневагу ( «Моя маленька дурочка» ).

З часом ви вже починаєте почуватися винним за те, що дозволяєте собі висловлювати думку, відмінну від думки партнера, тим самим придушуючи свої справжні емоції. Це призводить до нервових зривів, істериків, сварок, які нічого, крім сорому та почуття провини, не принесуть.

З'явилися проблеми на роботі

Психологи та нейрофізіологи дійшли висновку, що наша самоідентичність формується у відносинах з оточуючими людьми. Чим важливіша для нас людина, тим більша ймовірність того, що ми підлаштуємося під її бачення нашої особистості. Коли ваша друга половинка постійно вас недооцінює, вважає слабким, некомпетентним, тим самим руйнуючи самооцінку, це ставлення просочується і професійну сферу.

Если раньше вы были незаменимым сотрудником, горели на работе и чувствовали себя на своем месте, но внезапно понимаете, что не тянете больше такой объем работы, у вас ничего не получится да и вообще непонятно, что вы тут делаете, а разумных предпосылок для этого нет (вас не перевели на новое место, не поменялось начальство и пр.), то это серьезный повод задуматься над теми установками, что дает вам человек, с которым вы находитесь в близких отношениях. У психоаналізі цей ефект носить назву «віддзеркалення» , тобто ви починаєте відповідати думці важливої ​​для вас людини.

При начебто стабільних відносинах ви постійно перебуваєте в стані тривожності

Ви постійно почуваєтеся пригнічено, а чому, зрозуміти не можете, хоча були у лікаря і виключили явні збої на гормональному рівні та інші фізіологічні причини таких станів, як підвищена тривожність, пригніченість, агресія та панічні атаки. Одна з причин поганого емоційного самопочуття може бути в тому, що ви перебуваєте в  співзалежних відносинах , самі того не усвідомлюючи. Придушення негативних емоцій, зруйнована самооцінка впливають на наше тіло фізично.

При тривалому знаходженні у дисфункціональних відносинах, коли на нас впливають психогенні фактори, біохімічний стан організму та гормональний фон поступово перебудовуються та негативно впливають на фізіологію, а фізіологія, у свою чергу, підкріплює пригнічений емоційний стан. Формується замкнене коло, яке призводить до стану «вивченої безпорадності». Якщо ці ознаки вам знайомі, краще не зволікати і звернутися до психотерапевта.

Те, що говорить ваш партнер, відрізняється від того, як він поводиться по відношенню до вас

У деструктивних відносинах комунікацію порушено. Це відбувається через те, що людина не перебуває в контакті із собою, своїми почуттями, їй складно висловлювати свої бажання чесно та відкрито. Виходить, що розмова ведеться про одне, а мають на увазі зовсім інше .

У психології це називається «подвійне послання»  — концепція, що описує комунікативну ситуацію, в якій транслюються дві вимоги, що суперечать одна одній. Тобто від нас вимагають дві протилежні за змістом речі одночасно. Причому одна з них озвучується на вербальному рівні, а іншу ви засвоюєте на невербальному, вона ніби мається на увазі. На практиці це виглядає так:

«Ти маєш більше заробляти!»  — кажуть.
Ти повинен проводити зі мною більше часу! - натякають на.

Проблема в тому, що чим довше ви живете, отримуючи такі суперечливі вказівки, тим сильніше зазнаєте стресу і хронічної психологічної травматизації («травма, що триває»). Що не проходить безвісти для вашого душевного самопочуття, тому що ви не можете задовольнити обидва прохання одночасно і стаєте «поганим» для вашої половинки. 

Ви раптово усвідомлюєте, що дуже змінилися

Ключове слово тут - "раптово". Ви були лідером – і раптом виявляєте себе у повній ізоляції. Або завжди були першою красунею, а проходячи повз дзеркало, помічаєте в ньому когось недоглянутого і втомленого. Причому ви навіть не можете до ладу пояснити, як так вийшло.

Небезпека токсичних відносин полягає в тому, що ви змінюєтеся поступово та непомітно, а усвідомлення цього процесу настає пізно. Руйнуються зв'язки з друзями та сім'єю, ті люди, що могли б вас підтримати та внести позитив, поступово зникають з поля зору. Ви стаєте вразливими для деструктивного партнера, оскільки втрачаєте адекватну самооцінку , потрапляєте у залежність від оцінки вашого партнера та забуваєте про свої інтереси. Найкраще, що можна зробити в цій ситуації — відновити дружні зв'язки і зайнятися тим, що вам дійсно подобається.

Перш ніж щось зробити, ви обмірковуєте, як пояснити це партнеру

Цей пункт плавно випливає з минулого. Через проблеми з самооцінкою ви перестаєте вибудовувати правильні ролі у взаєминах (позиція «дорослий — дорослий») і включаєте дитячо-батьківську модель поведінки, коли один із партнерів займає роль беззахисної і слабкої дитини, вимушеної виправдовуватися за свої вчинки або відпрошуватися на посиденьки з друзями, а другий повинен стати сильним і опе.

Небезпека такої сімейної взаємодії полягає в тому, що стосунки вибудовуються в жорсткій ієрархії домінування-підпорядкування, де « батько» стає агресором, а «дитина» — жертвою, а це може призвести до побутового фізичного насильства .

Ви живете лише спогадами про хороше і відчуваєте приреченість

У гармонійних відносинах ви почуваєтеся вільно, знаючи, що будь-якої миті можете вийти з них, якщо вас щось не влаштує. Ви поряд зі своєю другою половинкою тому, що вам добре з цією людиною прямо зараз, є довіра, кохання та повага. У залежних відносинах справа не так райдужна. Навіть якщо все погано, розлучитися неможливо, тому що перспектива залишитись без нього чи її лякає набагато сильніше, ніж дискомфорт від того, що є зараз.

Ви починаєте жити минулими позитивними спогадами, тому що на сьогоднішній день залишилися тільки біль і образа. Але самостійно вибратися з цієї пастки вже не виходить, оскільки самоідентичність порушена і ви, залишившись у повній емоційній ізоляції, не уявляєте, як жити без токсичного партнера.

Подумайте: чи хочете бачити людину поряд із собою через 5 років? Чи горять очі, чи є бажання продовжувати зустрічатися, тому що ви почуваєтеся щасливим із цим партнером? Якщо ні, то це привід задуматися, що заважає вийти з цього союзу та залишити минуле там, де йому належить бути.

Ви добровільно скидаєте із себе відповідальність

Ми згадували про роль дитини та дорослого у стосунках чоловіка та жінки і зараз розглянемо цей пункт докладніше. У залежних відносинах через підміну ролей партнер, що грає роль дитини, перестає брати відповідальність за свої вчинки , ніби перекладаючи її на плечі «дорослого», хоче вона цього чи ні.

І якщо ви відчуваєте, що перестали контролювати ситуацію, то варто звернути увагу на свої ж установки (наприклад, хтось повинен забезпечувати вас матеріально або без цієї людини з вами станеться щось погане) . Якщо вам це знайоме, то є привід задуматися: а чи контролюєте ви самі своє життя? Звичайно, зручно, коли всі проблеми вирішуються щодо помаху чарівної палички, але плата за такі рішення стає надто високою.

Застрягаючи в інфантилізмі (незрілість у розвитку), ви не тільки ризикуєте прожити життя залежної людини , але й просто набриднути своїй другій половинці.

Звичайно ж, не варто панікувати, помітивши збіг за одним або двома пунктами, але за наявності половини з них і більше закликаємо замислитись та обговорити це зі своєю другою половинкою. Якщо у вас є намір зберегти стосунки, краще звернутися до сімейного психотерапевта.