Суд виніс вирок «смотрящому» колонії в Миколаївській області

Першотравневий міськрайонний суд Миколаївської області визнав трьох засуджених винними у шахрайстві.

Про це повідомляє " Судовий репортер " з посиланням на вирок від 18 квітня.

Йдеться про трьох чоловіків, які неодноразово притягувалися до відповідальності за злочини та утримувалися у ГУ «Арбузинська виправна колонія №83» у смт. Костянтинівка Миколаївської області.

Один із них відбував 8-річний термін позбавлення волі за те, що проломив потерпілому голову, внаслідок чого той помер. Цей засуджений часто порушував правила режиму колонії і не виконував вимоги адміністрації і тому завоював автортет серед інших ув'язнених і став так званим «смотрящим» за секціями «1» та «2».

Надалі цей авторитетний засуджений залучив ще двох до своєї групи. Утрьох вони займалися телефонним шахрайством. Помічники, за допомогою мобільного додатка Getcontact, підшукували абонентів, яким дзвонили. Шахраї представлялися потерпілим їх знайомими, які потрапили до лікарні та потребували лікування.

Протягом грудня 2022 - лютого 2023 року шахраям вдалося виманити у чотирьох осіб 13 400 гривень. У березні 2023 року двоє людей відмовилися перераховувати кошти. Одна жінка зателефонувала дружині свого двоюрідного брата і переконалася, що з братом все добре і він не потребує лікування.

У судовому засіданні так званий «смотрящий» не визнав провини і заявив, що не поширював жодної злочинної дії, а лише був уповноважений в усному порядку керівництвом колонії організовувати роботу засуджених, бо мав авторитет серед них. Міг умовити інших засуджених виконувати доручення адміністрації установи.

Вважає, що його поведінка суперечить злодійським законам, оскільки якби він мав статус «смотрящого», то не мав би виконувати якусь роботу. Він визнає два епізоди шахрайства, закриті судом у результаті декриміналізації, а до скоєння інших не має нікого відношення. Справді, чув від іншого засудженого, який хвалився, що йому кинули гроші карту. А сам він дуже шкодує, що користувався чужими коштами. Готовий їх повернути, але не має змоги.

Інший обвинувачений також заперечував причетність до шахрайства. Пояснював, що інший засуджений одного разу попросив у нього номер картки, щоб мати з окупації перерахувала гроші.

Провину визнав лише один із трьох, який особисто дзвонив потерпілим. Він підтвердив, що телефонував по телефону різним незнайомим людям і обманом умовляв їх перерахувати кошти. Але обвинувачений заперечував злочинну змову. Інші засуджені нібито не знали, що він вчиняє шахрайські дії, використовуючи їхні банківські картки. Пояснив, що жодної організованої злочинної групи не було і «смотрящого» теж.

Але звинувачення повністю підтверджується зібраними доказами. У ході розслідування проводився аудіо-, відеоконтроль та спостереження за фігурантами, знімалася інформація з електронних комунікаційних мереж. У підсобному приміщенні колонії, де працювали шахраї, було встановлено спеціальне обладнання.

З записів телефонних розмов видно, що обвинувачений, використовуючи акторські здібності, розповідав потерпілим, що він їх знайомий, вигадував історії про отримані ним травми та необхідність термінової операції. У деяких випадках гроші перераховувалися на банківські картки інших засуджених. При цьому в телефонній розмові шахрай пояснював одному з потерпілих, що власник картки - це головний лікар, який робитиме операцію.

За висновком лінгвістичної експертизи, один із обвинувачених перебував на вищому щаблі ієрархії стосовно інших засуджених.

Захисник обвинувачених ставив під сумнів висновок цієї експертизи, оскільки вважає, що експерт користувалася переважно російською, а не українською літературою. З цього приводу суд зазначив, що загальновідомий факт побудови такої злодійської ієрархії ще за часів Союзу радянських соціалістичних республік, у якому російська мова була загальнодержавною. Тому цілком природно, що термінологія, яка використовувалася і продовжує використовуватися у світі організованої злочинності, має російськомовне походження як терміни «смотрящий» або «злодій у законі». Термін «злодій у законі» прописаний у статті ч. 3 ст. 255-1 Кримінального кодексу України. Тому суд вважає, що експерт не міг не користуватися спеціальною літературою, зокрема російськомовною.

Висновок експерта і матеріали з Арбузинської виправної колонії № 83 переконали суд, що всі обвинувачені належать до так званих «авторитетних» злодіїв, а один з них знаходиться на вищому ієрархічному рівні.

Двоє свідків підтвердили, що знають про авторитетне і привілейоване становище цього засудженого та його статус «смотрящого». Ще один свідок розповів, що ці ув'язнені розводили людей на гроші, і старшому з них треба було платити за дозвіл на вживання алкоголю. Інший ув'язнений звертався до «смотрящого» про надання йому мобільного телефону та банківської картки.

Одним із свідків був таксист, який іноді займався доставкою їжі до Арбузинської колонії. Засуджений надсилав йому замовлення через смс-повідомлення. Таксисту відомо, хто «смотрящий» в колонії і вказав на нього під час упізнання.

Так званого «смотрящого» засудили до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Його спільники отримали — 6 років і 1 місяць і 5 років і 5 місяців в'язниці з конфіскацією майна.