Ставлять на ноги в буквальному сенсі, а ще допомагають психологічно та юридично: у Миколаєві працює унікальний Центр реабілітації для тих, хто постраждав від війни

У Миколаєві ветерани російсько-української війни проходять лікування та ресоціалізацію в Центрі підтримки ветеранів війни. Тут застосовують як світові напрацювання у напрямку фізичної реабілітації поранених бійців, так і надсучасні розробки українських вчених. Останніми, до слова, вже зацікавились навіть закордонні партнери.

Олександр відвідує Центр з листопада минулого року. Чоловік отримав осколкове поранення ноги восени 2022-го, під час виконання бойового завдання в районі Донецька.

«Пішов із групою на вихід, потрапили в засаду. Навколо весь час літали ворожі дрони, на нас з такого дрона і скинули гранату. Відчув, що перебило мені ліву ногу. Ми з товаришем тоді постраждали, йому осколки по всьому тілу пройшлися, мені, так пощастило, поранило тільки ногу», - розповів морський піхотинець.

До повномасштабного вторгнення Олександр 5 років відслужив за контрактом на Донбасі. В 2021-му звільнився з армії, та щойно ворог пішов на інші землі України повернувся до лав ЗСУ. До поранення весь час виконував бойові завдання у найгарячіших точках фронту. Медики буквально врятували бійцю ліву ногу. Понад рік морський піхотинець майже жив у лікарні, а після виписки прийшов до Центру.

«Реабілітація довго ще буде тривати, може навіть не рік, а два, - каже Олександр. – Вже є прогрес, заняття даються набагато краще, ніж було на початку. На початку було геть важко робити навіть елементарні вправи, а зараз все це вдається набагато легше ніж було на початку. Сюди прийшов на милицях, а зараз вже хожу без допоміжних засобів.»

«Олександр не лише покинув милиці, він принципово піднімається на другий поверх до тренажерної зали сходами», - розповіла реабілітолог Центру підтримки ветеранів війни Оксана Данилова.

Жінка каже, їх завдання не лише навчити ходити бійців заново, або відновити рухливість кінцівок, мета – повернути жагу до життя.

«У нас був боєць і я такої жаги до життя не бачила ні в кого. Я сама від нього заряджалась позитивом, - розповіла реабілітолог. - Він до мене прийшов з певним запитом – йому треба було зігнути ногу на 90 градусів, щоб на нього одягнули протез. Ми з ним тут займалися. Після того як йому вдягли протез він до нас перших прийшов похизуватись. Такі історії і для нас величезний мотиватор.»

Є в центрі і унікальні психологи, здатні діагностувати найважчі та приховані стани пацієнтів. Двічі на тиждень на прийом до такого фахівця приходить Анатолій. Чоловік в перші дні повномасштабного вторгнення добровольцем пішов на фронт. На той час бійцю вже було 59 років, навіть позивний у війську дали відповідний – «Дід». Та не дивлячись на вік виконував найскладніші бойові завдання. Аж допоки в його бліндаж не прилетів мінометний снаряд.

«Ми тримали оборону біля селища Невільське, а 14 серпня в мій бліндаж залетіла 120-та міна. Потім я опинився в шпиталі, - пригадує чоловік. – Осколкові поранення голови, лікування, реабілітація. А в жовтні мені виповнилось 60 і мене списали з війська за віком, та і за станом здоров'я.»

Анатолій переконаний, кожен, хто брав участь у бойових діях обов’язково має проходити психологічну реабілітацію. Навіть через півтора роки чоловіку не дає спокою те, що довелось побачити на фронті.

«На війні відбувається зміна свідомості, до мирного життя дуже важко потім повертатись. Ти ще живеш тими спогадами, тими подіями, ти не сприймаєш дійсність. Я в 2023-му проходив реабілітацію в Німеччині, там я теж відвідував німецьких психологів. Я там перекладача довів до депресії, що їй самій потім знадобився психолог», - розповів Анатолій.

З унікальним Центром реабілітації та його можливостями ознайомився народний депутат України Ігор Копитін під час робочої поїздки до Миколаєва. Парламентар поспілкувався з керівником закладу Віктором Мойсеєвим, який розповів, що в Центрі, окрім психологічної та фізичної підтримки військовослужбовцям та членам їхніх родин надають безкоштовну юридичну допомогу. Однак вирішити деякі питання без підтримки КабМіну і Верховної Ради інколи неможливо.

«Ми подали чотири пропозиції на рівень Верховної Ради, одна з них стосується коштів, які отримують родини військовополонених. Бувають випадки, коли хлопці повертаються з полону, а коштів вже немає. І в результаті у них немає коштів на реабіліттацію, бо ці гроші родина використала за власним розсудом», - розповів директор Центру.

Віктор Мойсеєв звернувся до Ігоря Копитіна як до представника Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими з пропозицією винести на розгляд ВР Законопроект про замороження частини цих коштів на рахунках до моменту звільнення бійців з полону.

«Схоже, що це питання дійсно назріло. Ми маємо дуже ретельно попрацювати над цим Законопроектом. Адже підтримка держави потрібна як родинам, які щоденно живуть з усвідомленням, що їх син, брат, чоловік у полоні, де щоденно піддається катуванням, так і самому полоненому після звільнення. Він повинен мати гарантії і певну суму коштів на особистому рахунку, який стане доступний щойно він повернеться додому. Ми всі бачили, що ворогу не писані жодні закони ведення війни і наші люди після полону потребують тривалої фізичної, психологічної та моральної підтримки», - сказав Ігор Копитін.

Віктор Майсеєв розповів народному депутату, що про цю проблему дізнався під час спілкування з самими бранцями, які вже повернулись додому. Парламентар запевнив, що це питання ретельно вивчить разом з колегами вже найближчим часом. А також пообіцяв всебічну підтримку Центру з інших юридичних питань, що потребують втручання Верховної Ради або ж Кабінету Міністрів України.