Опубліковані фото та історії дітей, які загинули внаслідок бойових дій у Миколаївській області

Миколаївська ОВА опублікувала фото та написала про кожну дитину, яка загинула в області внаслідок воєнних дій з 2022 року.

Як повідомляється, 2022 року в Миколаївській області загинуло 17 дітей; 2023 рік – 3 дітей; 2024 рік – 1 дитина; 2026 рік – 1 дитина.

«Цей біль – назавжди з нами. Це рана, яка не гоїться з часом. Схилимо голови на згадку про кожного ангела і згадаємо сьогодні їх усіх поіменно», - сказано в повідомленні.

⁃ Віра Бірюкова, 17 років. Загинула у селі Мєшково-Погорелове. Ворожий снаряд вибухнув біля її будинку. Дівчина разом із сестрою та мамою знаходилися поруч. Загинула разом із сестрою Аріною Бутим.

«Доброзичлива, чуйна, завжди турбувалася про молодших братів і сестер», – такими словами згадують про дівчину.

⁃ Аріна Бутім, 3 роки. Загинула у селі Мєшково-Погорелове. Внаслідок вибуху снаряда біля будинку отримала поранення несумісні із життям. Загинула разом із сестрою.

«Слухняна дочка, помічниця та втіха мамі. Маленька художниця», – так розповідають про дівчинку.

⁃ Артем Антоненко, 10 років. Загинув у селі Рибаківка Коблевської громади. Дитина разом із дядьком поїхали на тракторі витягувати автомобіль. Вибухнув на міні.

«Доброзичливий, чуйний хлопчик, добрий помічник», – так запам'ятали хлопчика.

⁃ Єлизавета Яковець, 17 років. Загинула в місті Миколаїв внаслідок ракетного обстрілу по житловому будинку в мкр Балабанівка.

«Навчалася на ІІІ курсі Миколаївського ліцею будівництва та сфери послуг. Творча, яскрава, мила дівчинка. Дуже любила маму та молодшого брата. Батько дівчинки захищає Батьківщину у лавах ЗСУ», – так розповідають про дівчину.

⁃ Леонід Сахошко, 17 років. Загинув разом із рідними між селами Тамарине та Павлівка Снігурівської громади на кордоні Херсонської та Миколаївської областей, внаслідок розстрілу військовими РФ автомобіля, на якому родина евакуювалася.

"Був надійною опорою для своїх батьків", – такими словами згадують хлопця.

⁃ Олексій Бондар, 7 років. Загинув у селі Костянтинівка внаслідок ворожого обстрілу. У дачному будинку загинула вся родина із трьох осіб.

«Веселий і добрий маленький мрійник, бабусина втіха», – таким він був для своїх рідних.

⁃ Данило Бубна, 17 років. Загинув у селі Михайло-Ларіно Воскресенської громади. Під час ворожих обстрілів знаходився на вулиці, де й загинув від уламкових поранень.

«У нього була велика душа і добре серце, завжди усміхнений, веселий. Любив тварин, завжди допомагав старшим, боронив молодших, ніколи не залишав друзів. Мріяв про свою сім'ю», – такими словами згадують про хлопця.

⁃ Віталій Фаріон, 17 років. Загинув біля Інгульської громади. Сидів на передньому пасажирському сидінні автомобіля, коли транспортний засіб наїхав на протитанкову міну між селами Христофорівка та Добра Криниця.

«Був мрійником, любив ремонтувати мотоцикли, автомобілі, всім допомагав. Любив фантазувати, але всі фантазії обірвалися миттєво, коли разом із друзями вибухнув на міні», – розповідають про хлопця.

⁃ Лідія Думініка, 17 років. Загинула у селі Явкіно Баштанської громади під час ракетного обстрілу. Сім'я намагалася врятуватися від окупації, тікаючи із Широківської громади.

«Лідія чудовий кулінар, навчалася у Миколаївському професійному коледжі економіки та харчових технологій. Дуже добра, завжди поспішала допомогти тому, хто цього потребував. Добра, світла, чуйна з м'яким характером», – так запам'ятали дівчину.

⁃ Софія Шеліга, 9 років. Загинула у селі Велике Артакове Березнегуватської громади. О 04:00 внаслідок обстрілу один із снарядів потрапив до підвалу будинку, де ховалася родина. Загинули усі члени родини.

«Любила допомагати бабусі по господарству. Відверта та весела дівчинка», – такими словами згадують дівчинку.

⁃ Світлана Слободенюк, 16 років;
⁃ Вікторія Слободенюк, 14 років;
⁃ Ангеліна Слободенюк, 12 років.

Сестри загинули під час обстрілу с. Новопетрівка Широківської громади, перебуваючи в окупації.

"Дружні сестрички, які мріяли про мирне майбутнє", - так розповідають про дівчат.

⁃ Єва Смульська, 8 років. Загинула у місті Очаків Очаківської громади під час влучення ракети по житловому будинку.

«Мріяла вирости схожою на маму. Вивчала англійську та дуже любила малювати», – так згадують про дівчинку.

⁃ Олександр Дірій, 8 років. Загинув у селі Висунськ Березнегуватської громади. Хлопчик ріс у багатодітній родині, був слухняним, відповідальним, чесним, дбайливим, мав дружні стосунки із однокласниками. Під час обстрілу російською федерацією з РСЗВ Олександр грав на власному дворі із сестрою та братом, які забігли до будинку, а він не встиг. Дитину вбило осколком. Хлопчику встановлено пам'ятник коштом небайдужих односельців.

⁃ Сергій Чернюк, 4 роки. Загинув у місті Снігурівка. З батьком та сестрою Єлизаветою хлопчик перебував на ігровому майданчику, коли раптом почався обстріл. Єлизавету поранило, а Сергій та батько загинули.

«Доброзичливий, чуйний і привітний хлопчик, маленький помічник сонечка, яскравий промінчик, який хотів жити і радіти кожному дню», – такими словами згадують хлопчика.

⁃ Артем Мардзявко, 11 років. Загинув у Миколаєві. Російська ракета влучила по будинку і зруйнувала квартиру, де мешкав хлопчик. Дитину дістали з-під завалів, вона померла в лікарні від політравми (синдром тривалого здавлення).

«Дуже добре вчився, мав чудову пам'ять, любив читати. Нагороджений похвальним листом МОН України «За високі здобутки». Батьки хлопчика приділяли велику увагу його вихованню. Всі це помічали, часто відзначали», – розповідають про хлопчика.

⁃ Ростислав Присяженко, 3 роки. Загинув після вибуху у місті Очаків. Смерть наступила наступного дня у лікарні внаслідок прогресування легенево-серцевої недостатності. Серце хлопчика не витримало психологічної травми після вибухів у м. Очаків.

«Мріяв стати пожежником, захищати та рятувати людей. Хотів ходити до дитячого садка та школи. Любив книги та мультики про пожежників. Казав: «Коли виросту, захищатиму наше місто від пожеж». Але в одну мить мрія відійшла янголятком у блакить», – такими словами згадують хлопчика.

⁃ В'ячеслав Гіщак, 17 років. Загинув у селі Павлівка Снігурівської громади. Хлопець із подругою йшли до церкви на Великдень, під час обстрілу намагалися сховатись біля школи, де він отримав смертельне поранення.

«Завжди охайний, скромний, доброзичливий, тактовний, ввічливий та життєрадісний. Але водночас цілеспрямований і наполегливий у досягненні поставленої мети», – згадують про хлопця.

⁃ Кирило Дядюшко, 13 років. Загинув у Миколаєві після російського удару ракетою по житловому кварталі. Хлопчик займався народними танцями та будував плани на майбутнє.

“Завжди веселий, креативний, творчий. Брав участь у всіх конкурсах, учасник танцювального колективу «Український сувенір». Ворожа ракета забрала життя Кирила, йому назавжди 13...», – згадують про хлопця.

⁃ Антон Роздобудько, 14 років. Перебуваючи за межами села, підірвався на міні у жовтні 2023 року. Проживав у с. Новопетрівка Баштанського району Миколаївської області, навчався у Новопетровському ліцеї у 8 класі. Був активним, життєрадісним, дисциплінованим, мав багато друзів, добре вчився, дуже любив своїх батьків.

⁃ Анастасія Щербина, 13 років. Загинула внаслідок тяжких осколкових поранень, які були отримані через падіння уламків російського безпілотника на територію громадського місця відпочинку в селі Пересадівка Воскресенської громади. Незважаючи на зусилля медиків, урятувати дитину не вдалося.

Анастасія мала різнобічні таланти: добре танцювала, перемагала у змаганнях з волейболу та баскетболу та на конкурсах поезії. Батьки любили свою талановиту та ініціативну дочку. «Світла, добра, розумна, щира і цілеспрямована дівчинка, яка мала попереду ціле життя, сповнене мрій і планів», – так згадують дівчинку рідні, друзі та знайомі.

«Миколаївській ОВА вдалося отримати лише частину фотографій дітей. Спасибі рідним та близьким за надані фотографії», - сказано у повідомленні.