Миколаївський художник переніс свої пости з Facebook до галереї

Увечері 5 грудня в миколаївській галереї «На Спаській, 45» відкрилася виставка Віктора Покиданця під назвою «Facebook». Як зазначає мистецтвознавиця Олександра Філоненко, галерея тривалий час демонструвала глядачам живопис, який вони найбільше люблять і розуміють. Проте рік, що минає, був достатньо складним для країни й суспільства, тож завершити його вирішили виставкою не стільки візуальною, скільки концептуальною.

За її словами, вже всім стало очевидно, що соціальні мережі, і насамперед Facebook, перетворилися на своєрідний плацдарм народної аналітики з різних проблем, які хвилюють суспільство, місце виливу народного гніву, обурення, розпачу, а також інструмент спонтанної самоорганізації. Основними комунікативними одиницями в цих процесах виступають статуси – передусім текстові – та коментарі до них.

Мистецтвознавиця розповідає, що спостерігала за «стіною» Віктора Покиданця на його сторінці у Facebook із першого подібного посту – ще з минулої зими. Було цілком зрозуміло, що це своєрідні відповіді, інтенсивна візуальна рефлексія щодо подій у країні та світі. Ці візуальні висловлювання вирізняються іронією, сарказмом, абсурдним або чорним гумором, непрямими, але прозорими алюзіями на актуальні й загальновідомі події (як-от «Похмура річка», де бурий ведмідь бавиться моделлю літака).

- Як мені сказав Покиданець, художник не може писати статуси – йому легше зробити це картинкою, - говорить Філоненко. - У відповідь або на чиїсь статуси, або на коментарі, сповнені певних емоцій, у митця виникало бажання якось відреагувати, і він миттєво компілював певні візуальні образи: використовував або власні напрацювання, або матеріали з безмежних просторів Інтернету – нині такого матеріалу там достатньо – й поєднував їх у щось таке, що передавало його ставлення до тієї чи іншої події чи статусу.

На думку мистецтвознавиці, йдеться про своєрідний прояв так званого мережевого мистецтва або нет-арту, «середовищем існування» й інструментом якого є Інтернет. Тож більшість робіт існували лише в цифровому форматі. Водночас Покиданець усе ж не є нет-артистом, і деякі його швидкі твори (як він їх назвав – «листівки») мали й матеріальну форму: він друкував їх на папері, що надавало їм специфічної «давнини», ніби ці принти були знайдені в запасниках якоїсь бібліотеки, а вже потім публікував фотографії чи скани цих робіт, піддаючи їх повторній дигіталізації. Саме ці паперові роботи й спонукали мистецтвознавицю запропонувати художникові представити їх у галереї.

Було вирішено зробити проєкт концептуально «чистим» – максимально позбавити ці роботи матеріальності, подати їх не в «намальованому», а в надрукованому вигляді. Надруковані вони були не на авторському папері, а на аркушах кольорового паперу формату А4. Це створює ефект мерехтіння, своєрідну імітацію зображення на екрані. Глядач розглядає їх із близької відстані й сприймає приблизно так само, як переглядав би стрічку новин у Facebook. Образи й риси, якими автор наділяє персонажів своїх електронних «листівок», а також емоції, з якими він їх, імовірно, асоціює, зчитуються практично миттєво.

Побачити «фейсбучні» роботи Віктора Покиданця в галереї на Спаській усі охочі зможуть до 26 грудня.