День прапора. Як синьо-жовтий стяг в Україні став символом боротьби за волю

А вперше український прапор з'явився над Львівською ратушею у 1848 році. Під час подій національного відродження на Галичині ("Весни народів") Головна Руська Рада ухвалила національний символ.

За основу було взято середньовічний герб Галицько-Волинського князівства – золотий лев на блакитному тлі. Однак через складність виготовлення орнаменту розповсюдження набули простіші стяги з двох зшитих горизонтальних смуг тканини синього та жовтого кольорів.

Послідовність барв довго була предметом дискусій, адже в деяких історичних відомостях говориться про жовто-блакитний, а не синьо-жовтий колір прапора.

На фотокартках початку минулого століття також видно, що верхня частина полотнища світла, але це пояснювалося технологією фотографії тих часів (при проявці плівки темні місця виходили світлими).

Офіційне підтвердження синьо-жовтої послідовності можна знайти в постанові 1918 року про український військово-морський прапор УНР.

На користь саме синьо-жовтого порядку говорить і тлумачення барв: синя символізує блакитне небо, а жовта – золоті поля пшениці.

Символ нації під забороною

Після встановлення радянської влади на території України національний прапор був під забороною. Його використання загрожувало в'язницею. КДБ пильно стежило за подібними "антирадянськими" проявами, але це не зупиняло патріотів.

Стяги вивішували у багатьох містах по всій країні:

• На першотравневі свята 1966 року синьо-жовтий замайорів над будівлею Київського інституту народного господарства (зараз Київський національний економічний університет).

За це "правопорушення" на 2 роки ув'язнення засудили Віктора Куксу, а його друга Георгія Москаленка на 3 роки відправили до таборів суворого режиму.

• 30 грудня 1967 у Дніпрі біля входу до райвиконкому невідомі вивісили синьо-жовтий прапор із надписом: "Ще не вмерла України і воля і слава".
• 9 травня 1968 Петро Крупник, засуджений за зв'язки з ОУН, вивісив український прапор на будівлі селищної ради в Куликові Львівської області.
• 22 січня 1973 у Чорткові встановили чотири синьо-жовті прапори та розвішали прокламації до 55-ї річниці проголошення IV Універсалу Центральної Ради.
• 21 лютого 1976 національний стяг вивісили в Києві на даху будинку № 21 на Хрещатику.

В останній рік існування СРСР, попри заборону, український прапор все частіше з'являвся на вулицях Дрогобича, Львова, Івано-Франківська, Житомира, Києва.

У липні 1991 національний стяг замайорів у Святогірську (Донеччина) над Сіверським Дінцем. У Дніпрі прапор встановили біля театру ім. Шевченка та організували його цілодобову охорону, проте через кілька тижнів міліція розігнала активістів та знищила полотно.

• 22 січня 1990 до Дня Злуки під синьо-жовтими прапорами відбувся "Ланцюг єдності" від Івано-Франківська до Києва.
• З нагоди ухвалення Декларації про суверенітет України 24 липня 1990 синьо-жовтий стяг підняли над будинком Київради, де проходив багатотисячний мітинг.
• 23 серпня 1991 синьо-жовте полотно внесли до будівлі Верховної ради. Наступного дня Україна проголосила свою незалежність і прапором накрили парламентську трибуну.

Саме на честь подій 23 серпня було встановлено свято – День державного прапора України.

Український прапор на війні

Після початку російського вторгнення в Україну національний стяг набув особливого значення. На бойових позиціях, на броні військових та техніці він є символом боротьби за свободу країни.

У 2014 році підчас оборони Донецького аеропорту українські "кіборги" раз за разом вивішували прапор над будівлями. Український стяг першим повертався на звільнені території під час АТО/ООС та повномасштабної війни.

У ході контрнаступу на Харківщині у 2022 році ЗСУ повернули стяг у сотні населених пунктів, а інколи це робили й місцеві жителі.

Наприклад, у Козачій Лопані після деокупації староста випередила військових та поїхала на велосипеді вивісити український прапор біля будівлі сільради.

У Циркунах люди раділи синьо-жовтому, бо його поява означала, що нарешті на вулицю можна виходити без страху. "Стільки було радості! Сусідка каже: "Давай підійдемо до клубу, там прапор висить", – розповідала жителька Циркунів "Суспільному".

У селище Рубіжне Вовчанського району Харківщини військові зайшли вночі, а зранку повісили над сільрадою відпрасований стяг. При цьому під час окупації місцеві мешканці неодноразово зривали російський триколор над будівлею, через що окупантам довелося ставити розтяжки.

Українці ризикували власним життям, коли збиралися із прапорами на мітинги у захоплених містах чи просто зберігали їх удома.

Протести з українськими прапорами проходили в окупованих Куп'янську, Старобільську, Енергодарі, Мелітополі, Бердянську, Каховці та інших містах.

Понад місяць люди виходили на мітинги у захопленому Херсоні попри те, що росіяни влаштовували жорстокі розгони зі стрільбою. А після звільнення херсонці зустрічали ЗСУ з прапорами, які ховали від обшуків.

"У робу, в пакет, а потім під холодильник десь в підвал", – розповідала жителька Херсона про те, як зберігала прапор.

На Харківщині українець сховав стяг у банку та закопав у городі, а після звільнення села звернувся до військових тероборони з проханням викопати її. Бійці виконали це завдання та підписали прапор, щоб потім повернути власнику.

У Херсоні жінка переховувала український стяг у себе на подвір'ї під тротуарною плиткою.

Минулого року 23 серпня над Києвом замайорів особливий прапор, що побував на позиціях військових по всій лінії фронту.

Полотнище із підписами оборонців підняли поряд із монументом "Батьківщина-мати", а згодом воно стало частиною експозиції Національного музею історії України у Другій світовій війні.