Бухенвальд для тварин

19 липня в Южноукраїнську з’явився пересувний звіринець, який «оселився» на території торгівельно-оптової бази по вулиці Дружби народів. Мешканці міста атомників, натхненні перспективою порадувати дітей видовищем екзотичних тварин, дружно кинулися купувати квитки. Верблюд, мавпи, вовки, носухи, різні види птахів – хіба це не радість для дітлахів? Проте картина, яка відкривалася перед очима відвідувачів, була настільки сумною, що багато хто залишав «видовище» з болем у серці...

З керівником Миколаївського товариства захисту тварин Музою Маховою зв’язалися телефоном жителі Южноукраїнська і повідомили, що такої жорстокості у поводженні з тваринами вони ще не бачили:

- Це не «зоопарк на гастролях», це справжній «Бухенвальд» для тварин! Вони там просто гинуть!

22 липня представники товариства захисту тварин, Миколаївського зоопарку, екологічної інспекції та журналісти вирушили до Южноукраїнська. По дорозі стало відомо, що в пересувному звіринці вже працюють працівники місцевої міліції та прокуратури. А жінці, яка повідомила про жахливі умови тримання тварин у звіринці, вже погрожували фізичною розправою.

Звіринець представляє собою десяток вантажівок, які виставляються у формі прямокутника, бокові стінки машин опускаються – і за ґратами томляться тварини, яких виставляють напоказ.

Неозброєним оком було видно: тварини страждають від спеки. Вони тяжко дихали, широко відкривали роти, металися з кута в кут. На сонцепеку їхні металеві клітки з металевими дахами, розміром у середньому 2х2 м, розігрівалися настільки, що до них неможливо було доторкнутися рукою. У периметрі не було навіть подиху вітру, який хоч якось міг би зменшити їхні страждання. Багато звірів, не відходячи від миски, жадібно пили воду, а в деяких клітках навіть не було води.

Коли «делегація» прибула на місце, тварин нагодували чорним хлібом і оббризкали водою зі шланга. Складалося враження, що все це робилося для показухи.

Поруч зі звіринцем стояла місцева жителька – Таїсія Пивоварова, яка й звернулася до товариства захисту тварин, а вже за наполяганням його активістів – у місцеві інстанції. Вона розповіла, що звіринець приїхав 19 липня, бо в афішах, розклеєних по місту, обіцяли «рандеву» з екзотичними тваринами з 20 липня по 2 серпня. Южноукраїнськ – далеко не єдине місто, де вже побував пересувний «зоопарк». Як згодом вдалося з’ясувати, «зоопарк» уже об’їхав пів області – побував у Казанківському районі, у Новому Бузі, у Вознесенську, а після Южноукраїнська планував «порадувати» живою екзотикою мешканців Первомайська.

- Коли я почула, як плачуть звірі, я не витримала, підійшла сюди, до цієї зачиненої двері, і зазирнула у щілину. Я звернула увагу на ведмедів: ведмідь метався по клітці, а ведмедиця сиділа на задніх лапах, опустивши голову вниз, широко відкривши пащу – вона задихалася від спеки, а погляд її був спрямований в одну точку. Потім я не могла спати. Я вирішила зателефонувати до міськвиконкому – шукала номер, куди можна звернутися. У нас у місті товариства захисту тварин немає. Я подзвонила до Миколаєва, у редакцію нашої місцевої газети, написала заяву нашому прокурору… І раптом мені повідомили, що приїхала група журналістів з «1+1», наша екологічна міліція і попросила підійти сюди… Я підійшла до працівників оптової бази, які мене добре знають. Вони мені передали, що керівник цього «зоопарку» розшукує жінку, яка повідомила про жорстоке поводження з тваринами. Він пригрозив розправою – сказав, що обов’язково мене знайде і що про це я дуже сильно пошкодую.

Заступник директора Миколаївського зоопарку Юрій Кириченко, подивившись на тварин, сказав, що він просто шокований.

- Це жах… У мене немає слів… Я не розбещений, бачив різні зоопарки. Але не знаю, з чим навіть порівняти… Тварини не повинні жити в таких умовах. Люди, які взяли на себе догляд за тваринами, використовують їх для отримання коштів, практично нічого не зробили для їхнього утримання… Це – не інакше як транспортні клітки для перевезення з одного місця в інше.

Дивлячись на тварин, спеціалісти виявили у них безліч хвороб. Верблюд виснажений, це видно по горбах – вони звисають, як дві мочалки. У ведмедів зневоднення, вони в передінфарктному стані. В одній з кліток сидить птах, який не може стати на лапи – він практично при смерті. У самця африканської носухи запалені геніталії. У однієї з макак відсутня передня лапа. А у звіринці навіть немає свого ветеринара, який хоча б іноді міг би оглянути їх і надати допомогу.

- Я бачу дуже багато порожніх кліток, на яких намальовані тварини – хто намальований на клітці, той у ній і сидить. Дуже багато пустуючих кліток – значить, ці тварини вже загинули – повільною мучительною смертю, - говорила голова товариства захисту тварин.

Але працівники звіринця пояснювали це тим, що поруч із хижаками завжди повинна бути порожня клітка – щоб у разі чого їх можна було туди переселити.

- Відповідальність я бачу лише одну – кримінальну, - категорично заявила Муза Махова. - За статтею 299 Кримінального кодексу України, де чітко написано, що жорстоке поводження з тваринами карається позбавленням волі до двох років. Крім того, вони сюди запрошують дітей. Тобто свідками цього насильства є наші діти. Іде відкрита пропаганда жорстокості, насильства, варварства до живого.

Захисниця тварин наголошувала, що мешканців звіринця годують неприйнятними для них продуктами. Хліб, буряк і морква – це не той раціон, який повинні отримувати тропічні тварини.

На всі звинувачення працівники звіринця відмахувалися. Мовляв, нам не вперше: ведмідь прожив 15 років – і ще проживе стільки ж. У тому, що вони знаходяться на такому пеклі в крихітних металевих клітках, працівники також нічого поганого не бачать.

- Ми ж їх поливаємо, - здивовано і непорозуміло пролепетав один із керівників пересувного звіринця, грузин на ім’я Мамука.

Але справа не тільки у цьому. У 2006 році вийшов закон «Про захист тварин від жорстокого поводження», стаття 25 якого чітко говорить, що в Україні не допускається існування пересувних звіринців. Тобто з 2006 року їхня діяльність заборонена!!! У яких би умовах тварини не перебували…

Згодом приїхав і ветеринар міста Южноукраїнська Андрій Кревицький. Як з’ясувалося, дозвіл на розміщення звіринця він давав, керуючись лише документами, самих тварин не оглядав. Проте стверджував, що протягом трьох днів тут усе було добре. Коли Муза Махова доводила йому, що за законом такого явища, як пересувні звіринці, взагалі не повинно існувати, він відповідав:

- А я, ветеринар, при чому? Це ж не я з ними жорстоко поводжуся.

На зауваження про те, що тварини елементарно гинуть, ветлікар нервово махнув рукою, щось буркнув і поспішив піти. Закону, яким перед його носом розмахувала Муза Махова, він навіть у очі не бачив.

Начальник сектору Державної служби боротьби з економічною злочинністю Южноукраїнського міського відділу міліції Юрій Грибан повідомив, що матеріали за фактом жорстокого поводження з тваринами в міськвідділі зареєстровані, і протягом десяти днів, згідно з законом, буде проведена перевірка, після якої приймуть відповідне рішення. Але якщо й закривати об’єкт, то лише на підставі акту.

Через деякий час приїхав і власник цього «зоопарку» – Давид Ісмаєвич Кадарія. Він заявляв, що займається тваринами давно. У відповідь на звинувачення в жорстокому поводженні говорив, що тварини його дуже люблять, що він їх «виховував» майже з народження, ще коли працював в Одеському зоопарку. І демонстративно підходив то до ведмедів, то до вовків – мовляв, дивіться, як вони мені раді. Щодо того, що пересувні звіринці в Україні вже давно під забороною, Кадарія казав, що чув це багато разів, «але ми існуємо вже давно».

Тварин, за його словами, годують не тільки хлібом, а й яловичиною, зерновими сумішами. Капають їм вітаміни А, В, С, дають фрукти та овочі. Тим часом, коли його попросили показати приміщення, де зберігаються продукти для тварин, зробити цього він не зміг, мотивуючи тим, що багато запасів ніколи не беруть – купують щоранку в магазині та на ринку.

З великою неохотою Давид Ісмаєвич показав підсобне приміщення, в якому, судячи з усього, живе Мамука, і умови в ньому яскраво контрастували з тими, в яких перебувають звірі. У приміщенні було прохолодно – працював кондиціонер. На умивальнику – миючі засоби. Холодильник забитий продуктами (для людей – не для тварин). Все, що залишалося в коморі для звірів – невелика коробка з якимись препаратами в поліетилені.

Виявилося, що й Давид тут не головний. Підприємство зареєстроване в Кіровограді. Власник – Тигран Олександрович Цатурян. Давид тут лише адміністратор, а Мамука – щось на кшталт доглядача.

При ретельній перевірці документів, привезених Давидом Кадарією, працівники міліції та інших інстанцій бачили документи на тварин, але не було документів, що підтверджують їхнє походження (купівля, дарування тощо). Крім того, зафіксували порушення паспортного режиму – у доглядача Мамуки не було особистих документів. З працівниками, крім самого Давида, трудові відносини не оформлені. Один із працівників – неповнолітній. Але він із посмішкою відповів, що працює в таких звіринцях з десяти років.

Після складання акту представники товариства захисту тварин, екологічної інспекції та Миколаївського зоопарку вирушили до Южноукраїнського відділення МВС, а Мамука і Давид були затримані для з’ясування обставин.

Товариство захисту тварин поставило за мету звернутися до всіх мешканців Южноукраїнська та прилеглих районів, щоб мобілізувати групу волонтерів і забезпечити нещасних тварин харчуванням та доглядом.

- Тваринам потрібна наша допомога. Тепер їх треба розподіляти по всій Україні – кого в зоопарки, кого в заповідники. Їх просто треба рятувати – вони гинуть! - переконана миколаївська захисниця тварин.