Трагедія у миколаївській «Казці»: хто винен у смерті маленької дівчинки?

Трагедія, яка розігралася 13 травня, у дитячому містечку «Казка», вразила, без перебільшення, весь Миколаїв. Маленька Валерія Друца, якій у червні мало виповнитися 4 роки,  загинула під час гри на батуті  — серед білого дня, буквально за десяток кроків від мами.

Того ж дня правоохоронці у порядку статті 208 КПК України затримали власницю атракціону — приватного підприємця Наталію Запорощенко. 16 травня Заводський районний суд виніс рішення щодо застосування до Запорощенко запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці без права внесення застави.

Загибель дитини – це трагедія. Але коли це відбувається в дитячому містечку, призначенням якого і є безпечний відпочинок дітей, виникає безліч питань. «Новини-N» вирішили пошукати відповіді на деякі з них. Для цього довелося відтворити картину події на підставі розповідей свідків, а також інформації, яка прозвучала у суді.

Тож субота, 13 травня. Це був один із перших по-справжньому весняних днів у Миколаєві: стояла комфортна тепла погода, світило сонце. Нещодавно відкрите дитяче містечко «Казка» було буквально переповнене маленькими відвідувачами та їхніми батьками.

Ганна Друца, яка живе неподалік «Казки», теж вирішила піти до дитячого містечка з дітьми. Жінка повернулася до Миколаєва нещодавно — з початком війни вона виїжджала з міста, рятуючи дітей. Однак, після того, як російські війська відійшли за Дніпро, вона повернулася додому.

Спочатку до «Казки» мама прийшла разом із сином — 7-річним Ромою. Маленьку Валерію за деякий час привела бабуся.

З усіх атракціонів Лері найбільше сподобався великий батут: на ньому так весело було стрибати, скочуватися з гірки — що ще треба дитині? Лера провела на батуті чимало часу. Коли вкотре дівчинка прибігла попити води, мама хотіла вже йти додому. Однак Лера впросила дати їй пострибати ще кілька хвилин. Саме ці хвилини і стали фатальними в її долі.

Дівчинка знов зайшла на територію батута. Мама разом з іншими батьками чекали на дітей за парканом атракціону — так тут заведено. Через кілька хвилин жінка почула крик «Чия це дитина?». З лабіринтів батуту вийшла дівчина, на руках якої повисла її донька. Анна відразу вихопила її, поклала на покриття біля атракціону і почала робити штучне дихання. Людей довкола було багато, але всі були розгублені, ніхто нічого не розумів: що сталося з дівчинкою? Впала? Вдарилася? Втратила свідомість? Одразу кілька людей дзвонили до «швидкої». Хтось здогадався побігти в розташовану поряд стоматологію — там хоч і стоматологи, а все ж таки люди з медичною освітою. Мати дівчинки тим часом як вміла намагалася привести свою дитину до тями. Вона була впевнена, що дівчинка жива, кричала, що мала хрипить, отже, все ще можна виправити. На допомогу їй прийшов якийсь чоловік, дитині почали робити непрямий масаж серця та штучне дихання.

У мережі багато хто відразу почав звинувачувати матір дівчинки — мовляв, вона не додивилася. Однак навіть при біглому розгляді обставин трагедії стає зрозумілим, що якщо в чомусь і була провина матері, то це в тому, що вона взагалі прийшла до цієї «Казки» і привела туди своїх дітей, оскільки питання безпеки практично на всіх так званих «атракціонах» повністю ігноруються.

Почнемо з головного: із персоналу. Щойно сталася трагедія, з'ясувалося, що всі працівники, які обслуговували атракціон, не були офіційно влаштовані. А якщо так, то вони й не були проінструктовані, не розписувалися за техніку безпеки і жодної відповідальності за те, що сталося, не несуть. Більше того, як виявилося, не всі працівники, які обслуговували батут, були ПОВНОЛІТНИМИ! Як мінімум, одна з дівчат при допиті зізналася, що їй ще немає 18 років. Очевидно, що господарі атракціону вирішили заощадити одразу на всьому: на податках, на зарплаті, на безпеці тощо. На чому не заощаджували — так це на паркані. Батут був обгороджений дерев'яним парканом, щоб не дай Бог ніхто з дітей - о, жах! - не проскочив на атракціон безкоштовно. Тобто там, де йдеться про прибуток, підприємці як завжди на висоті: миша не проскочить, копійку не втратять. А ось життя дітей для них виявилися несуттєвими.

Тут варто відразу відзначити, що атракціон був огороджений парканом, за яким стояли ВСІ БАТЬКИ, діти яких грали на батуті. Матері і на думку не спало, що необхідно заходити разом з дитиною.

Далі. Правила користування батутом забороняють вхід на нього дітей до 5 років без супроводу дорослих. Тільки ось про існування цих правил ніхто не знає — насамперед сам нелегально працюючий неповнолітній персонал. Правила висять на стіні каси. Кожен, хто будь-коли бачив будочки з назвою «каса», знає, що автоматично всі підходять до того боку, де знаходиться віконце: там платять гроші, видають квитки. І біля батуту в «Казці» було так само: всі батьки йшли до віконця і бачили над цим віконцем табличку. Тільки на цій табличці були розміщені не правила користування атракціоном, а інформація про ціни. А табличку з правилами приліпили на касу збоку, де її, звісно, ​​ніхто не бачив. Але це ще не все. Контролювати дотримання правил мали працівники, які обслуговували атракціон — ті нелегально працюючі неповнолітні. Саме вони мали при вході на батут пояснювати батькам та дітям правила користування атракціоном, акцентувати увагу на потенційних небезпеках та не допускати дітей до 5 років. Мусили, але нічого з цього вони не робили. На практиці їхня головна функція полягала лише в одному — стежити, щоб ніхто не зміг пройти безкоштовно, завдаючи тим самим непоправних збитків підприємцям. Відповідно, і мамі маленької Лери ніхто нічого не говорив: ні про обмеження до 5-річного віку, ні про потенційні небезпеки. Правило діяло лише одне: заплатив? Проходь. 

Якщо ви думаєте, що на цьому перелік порушень закінчується, то ви глибоко помиляєтеся. Діти на батуті були надані самим собі. Пояснимо. За парканом при вході на атракціон зелене м'яке покриття. На ньому діти знімають взуття та йдуть далі, на сам батут. Батьки ж залишаються чекати на своїх чад за парканом. А конструкція атракціону така, що бачити дітей і те, що з ними відбувається, можна лише частково, оскільки 16-метровий батут влаштований у вигляді своєрідного лабіринту. І чим менше дитина, тим гірше її видно. На атракціоні безліч перегородок, тому дитина може то потрапляти в поле зору тата і мами, що спостерігають за нею, то зникати. А якщо так, то логічно було б припустити, що на самому батуті мав би бути хтось із персоналу, щоб стежити за тим, що там відбувається. І не один, а як мінімум двоє. Наприклад, за свідченням очевидців, у момент загибелі маленької Лери на батуті одночасно було близько двадцяти дітей! І ніхто за ними не дивився, вони були надані самі собі! Батьків за паркан не пускали, а неповнолітній, нелегально працюючий персонал стежив лише за одним — щоб злодійським чином ніхто не проліз безкоштовно.

До речі, у правилах значилося, що на батуті заборонено підтягуватись на будь-чому, штовхатися і спускатися вниз головою. Цікаво, звідки діти мали дізнатися про це? Здогадатися? Адже на вході їм ніхто нічого не пояснював. Тому вони і підтягувалися, і стрибали, і спускалися вниз головою, і взагалі робили все, що хотіли — адже дорослих поряд немає, зупинити їх нікому. А що здатні наробити діти, якщо хоч ненадовго залишаються без догляду, батьки добре знають.

І ще одна обставина. У дитяче містечко «Казка» у вихідний день та в хорошу погоду приходять сотні дітей — як з батьками, так і без. Всі чудово знають, що діти - як тут точніше висловитися - істоти підвищеної небезпеки. Скільки за ними не дивися, достатньо відвернутися на секунду — маємо НП. Іноді дрібну, інколи ж і трагічну. При цьому слід розуміти, що бувають випадки, коли рахунок йде на хвилини: наприклад, при пошкодженні великої артерії або зупинці дихання та серцебиття. Саме так сталося у випадку з маленькою Лерою. Після зупинки серця медики мають не більше 5 хвилин, інакше від кисневого голодування гинуть клітини головного мозку.

Нормативний час прибуття швидкої допомоги в межах міста — 10 хвилин. Тобто явно не встигають. Ситуацію могла б врятувати наявність кваліфікованого медпрацівника у штаті «Казки» - не обов'язково лікаря, достатньо й фельдшера, добре знайомого з правилами надання першої допомоги за невідкладних ситуацій. Саме його кваліфіковані дії допомогли б потерпілому протриматися до приїзду «швидкої», фактично, дати йому шанс на життя. Але у штаті «Казки» немає  медпрацівника. Директор є, бухгалтера тощо. А медпрацівника немає. Зрозуміло, чому: прибутку він не приносить, на нього одні витрати.

Цікаві обставини з'ясувалися у Заводському районному суді, де розглядали клопотання про застосування запобіжного заходу власниці смертельного батута - Наталі Запорощенко.

Насамперед на засіданні підтвердилося, що оператори атракціону не були офіційно працевлаштовані, а однійз дівчат і не було 18 років.

При спілкуванні з поліцейськими дівчата розповідали, що вони чи то працюють, чи то допомагають, чи то «стажуються». Жодного інструктажу з цими, з дозволу сказати, «працівниками» ніхто не проводив, жодних документів вони не підписували.

Навіть дуже досвідчений, з багаторічною практикою суддя Сергій Щербина, був вражений кількістю порушень, які розкрилися у «Казці».

- Я не розумію. Люди приходять, сплачують гроші. Працівники не мають документів, не мають дозволів, медичних довідок. У парку нема медика, немає охорони. Одну дівчину взагалі влаштували 17-річну, її не могли працевлаштувати згідно із законом. Хто ці дівчата? Що вони робили у «Казці»? Хто їх приймав працювати? Запитань – мільйон. Тут порушень вже на кілька справ! - вигукнув суддя.

Насторожила ще одна обставина: більшість питань, які суддя ставив підозрюваній, залишалися без відповіді. Жінка-підприємець не змогла відповісти на жодне з питань судді, пов'язаних з її підприємницькою діяльністю. Вона не знала нічого про документацію щодо злощасного батуту, не змогла відповісти і на питання про працевлаштування операторів атракціону. Сам батут, за її словами, взяла в оренду. При цьому договору на оренду вона не має — залишився, мовляв, у орендодавця. Найсмішніше, що коли суддя запропонував їй назвати прізвище цього «орендодавця» вона й тут не змогла відповісти — не пам'ятає! Ви шановні читачі, уявляєте ситуацію, коли підприємець взяв у когось в оренду майно на сотні тисяч гривень і не пам'ятає, в кого? Дивна амнезія, правда?

І ось тут ми підходимо до дуже важливої ​​обставини у всій цій трагічній історії. Чим далі ми слухали в суді відповіді цієї самої Запорощенко, тим більше міцнішала впевненість, що справа зовсім не в забудькуватості. Швидше за все, дама не просто «не пам'ятає», а не знає! Цілком імовірно, що й самого цього злощасного батуту у вічі не бачила.

Коли суддя Щербина поставив їй питання про її постійне місце роботи, з'ясувалося, що вона не лише ФОП «Запорощенко Н.О.». Жінка офіційно працює бухгалтером у ТОВ «ХЕППІ ЛЕНД ПЛЮС». Під час цих слів адвокат підозрюваної чомусь нервово смикнувся і невдоволено подивився на свою підзахисну.

Ось тут багато чого і прояснилося. Достатньо було заглянути до реєстру підприємств, як з'ясувалося, що одним із головних бенефіціарів ТОВ «ХЕППІ ЛЕНД ПЛЮС» є ніхто інший, як Олександр Скрипін.

У Миколаєві сам Скрипін та плоди його діяльності добре відомі. Це той самий підприємець, який користується особливою любов'ю мера Сенкевича — саме йому дозволили встановлювати «новорічні будки» на ще невведеній в експлуатацію Сірій площі. До речі, миколаївські підприємці стверджують, що в останній передвоєнний рік оренда ПОЛОВИНИ такої будки коштувала 60 тисяч гривень! Вся будка 120 тисяч. І більше нікого на площу не пускали. А разом із будками на головній площі міста встановлювалося і ціле містечко атракціонів! З березня 2021 року і донедавна Скрипін офіційно «орендував» дитяче містечко «Казка», будучи там повновладним господарем. Однак у березні цього року суд визнав незаконним договір оренди. У прокуратурі зазначили, що укладання угоди було проведено без урахування вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Простіше кажучи, віддали за безцінь. Як наслідок, місцевий бюджет щороку недоотримував майже три мільйони гривень.

Як тільки спливло прізвище Скрипіна, все заграло зовсім іншими фарбами. Справді, чи вірите ви, шановні читачі, що приватного підприємця, який приїхав із якогось Богом забутого Березнегуватського району, одразу взяли та пустили на одне із «найхлібніших» місць для розважального бізнесу в Миколаєві? При цьому вона, як з'ясовується, не знає, звідки взявся батут, скільки коштує і де договір оренди? Нам знадобилося зовсім небагато часу, щоб з'ясувати, що ситуація з усіма іншими атракціонами в «Казці» така сама: всі вони оформлені на якісь ФОПи. При цьому, договорів оренди із «Казкою» у жодного з них немає, і діють вони на основі договору з ким? - правильно, з Миколаївською міською радою після надання особистого термінового земельного сервітуту. Терміновий сервітут - це така фількіна грамота, яку використовують міські чиновники, щоб не ділитися хабарами із депутатами міськради, а все класти лише до своєї кишені.

Мимоволі закрадається думка: а може всі ці «ФОПи», як і сама Запорощенко — підставні особи? А власником усіх цих атракціонів є хтось зовсім інший — наприклад, той самий Скрипін? А що, цілком логічно.

Є ще кілька причин, які працюють на користь цієї версії. Наталію Запорощенко захищає адвокатська контора Василя Калаянова, одного з найдорожчих адвокатів у місті. Гонорари там із багатьма нулями. Звідки у скромної бухгалтерки, яка приїхала з Березнегуватого, такі гроші?

Далі. Суддя Сергій Щербина виніс рішення про взяття Запорощенко під варту без права внесення застави. Очевидно, їй обіцяли зовсім інше, бо почувши вердикт суду, жінка залилася сльозами і щось почала говорити адвокату. Однак у СІЗО їй довелося посидіти лише кілька днів: наступного тижня колегія апеляційного суду Миколаївської області під головуванням Світлани Фаріонової дозволила жінці внести заставу у сміхотворній сумі 147 тисяч гривень та вийти на волю. І знаєте, хто її зустрічав біля воріт СІЗО? Якийсь чоловік на новенькому BMW X6 чорного кольору. Швидко посадив у машину і поїхав. Чий це БМВ — з'ясувати нескладно, очевидці зафіксували три вісімки на номері. За дивним збігом обставин саме такий «БМВ» зовсім недавно придбав — хто б ви думали? - Правильно, підприємець Скрипін.

Життя родини Друци після 13 травня перетворилося на пекло. Мати страждає від питанням, чому вона не наполягла, чому дозволила дитині ті «5 хвилин». Бабуся не може пробачити собі, що привела дитину до братика до містечка того дня. 7-річний Рома, який дуже любив сестричку, теж не знаходить собі місця.

А кримінальна справа тим часом потихеньку заминається, підозрювану «відмазують». Це зовсім не складно, якщо у вас є гроші. Як це завжди буває в Україні, досудове та судове розслідування намагатимуться затягнути на рік, а то й більше — щоб усю цю історію в місті встигли забути. Скрізь «дадуть», скрізь «підмажуть» - але і «візьмуть», ось що бридко. І хто, скажіть на милість, через два роки згадає про маленьку дівчинку, яка так і не дожила до своїх чотирьох рочків?

До смерті дитини привів жахливий збіг багатьох факторів. Тут немає одного винуватця, їх багато: починаючи з мера Сенкевича з його чудовим управлінням культури та закінчуючи 17-річною дівчиною, що працювала нелегально. Головна причина одна: гроші. Саме в гонитві за баришами власники атракціонів ігнорують правила безпеки, наймають будь-кого на роботу.

Гроші, гроші, гроші... Вони вже пробивають собі дорогу, хоч на могилі маленької Лерочки ще земля не встигла засохнути. Нещодавно мер Олександр Сенкевич публічно висловив невдоволення: чому, мовляв, поліція опечатала все дитяче містечко? Трагедія - трагедією, але ж зазнаємо збитків. І ні слова про масові порушення техніки безпеки, розкрадання. І жодного слова співчуття сім'ї, яка пережила таку страшну трагедію.

І останнє. Якщо ви, шановні читачі, думаєте, що з технікою безпеки на інших атракціонах «Казки» все гаразд, ви глибоко помиляєтеся. Тому коли Сенкевич доб'ється відкриття дитячого містечка, щоб його друг-бізнесмен не зазнавав збитків (тим більше, що найближчим часом його чекають чималі витрати), тричі подумайте, чи вести туди своїх дітей. Якщо, звичайно, ви хочете бачити їх живими.