Стало відомо коли Україна зможе розпочати новий наступ

З кінця лютого російська армія повільно просувається вперед у всій східній Україні. Спочатку впала Авдіївка, ставши найбільшим призом для Росії майже за рік боїв. Потім російські солдати зайняли кілька сіл на захід від Авдіївки.

Просування Росії - це результат її переваги у вогневій могутності. На деяких ділянках лінії фронту на кожен випущений Україною снаряд росіяни відповідають сімнадцятьма. Українські війська заощаджують боєприпаси, побоюючись, що вони закінчаться. Така нестача стала результатом того, що Америка з минулого року не могла затвердити новий пакет військової допомоги для України.

Але на цьому тижні після кількох місяців коливань конгрес затвердив таку допомогу на 40 мільярдів доларів. Це приблизно стільки ж, скільки США передали Україні з початку бойових дій (до пакету також включили гуманітарну допомогу та допомогу для Ізраїлю та Тайваню). Американський президент Джо Байден 24 квітня підписав закон про надання допомоги і наказав негайно відправити першу партію зброї та боєприпасів на один мільярд доларів, яка прибуде до України за лічені дні.

Це буде дуже своєчасна допомога. У березні Еммануель Макрон попередив лідерів французьких політичних партій, що Росія може прорвати українську оборону та піти у наступ на Харків чи Одесу. 18 квітня директор ЦРУ Вільям Бернс заявив, що Україна опиниться у "відчайдушному" становищі, якщо конгрес не затвердить пакет допомоги.

"Існує цілком реальна небезпека, що українці зазнають поразки на полі бою до кінця 2024 року, або принаймні Путін отримає можливість диктувати умови політичного врегулювання", - сказав він.

Цієї катастрофи вдалося уникнути. Тепер, коли конгрес затвердив допомогу, Бернс каже, що українські війська цього року зможуть "тримати оборону" на полі бою, розвіявши "нахабну думку" Володимира Путіна про те, що "час на його боці". Майкл Кофман із Фонду Карнегі вважає, що до нового пакету мають включити снаряди, яких вистачить приблизно на рік.

Але дисбаланс останніх місяців у вогневій могутності вже призвів до сумних наслідків. Перевага Росії в артилерії дозволяє їй прикривати вогнем свої війська. Ще гірше інше. Україна змушена відбивати атаки силами піхоти, яка використовує ручні гранати та стрілецьку зброю, але не артилерійський вогонь. У зв'язку з цим у ЗСУ великі втрати.

Півкроху вперед

Але навіть нові поставки зброї та бойової техніки не зведуть нанівець російську вогневу перевагу. Маючи величезне населення та колосальні запаси нафти, Росія може легко набирати поповнення. Тому Україна, напевно, буде змушена вести оборонні дії, оскільки вона не в змозі перейти в новий наступ. А невпевненість у західній допомозі нікуди не подінеться. Після виборів президента та у конгрес у листопаді Америка може стати менш дружньою країною щодо України.

Наразі найзапекліші бої йдуть у місті Часів Яр, що знаходиться на захід від Бахмута, який Росія взяла рік тому після дев'яти місяців боїв. Якщо Росія захопить Часів Яр, перед нею відкриється дорога до великих міст Донецької області.

Донецька та сусідня Луганська області (остання майже повністю перебуває в руках Росії) формують регіон Донбас, який Росія приєднала теоретично, і хотіла б це зробити практично. Для України Часів Яр є стратегічним укріпрайоном, оскільки він розташований на височини і захищений каналом, траншеями та іншими зведеними нещодавно фортифікаційними спорудами. За наявною інформацією, російські війська отримали наказ просунутися якнайдалі до 9 травня, коли Росія відзначає День Перемоги у Другій світовій війні, проводячи помпезні військові паради і роблячи ура-патріотичні заяви.

Командир бригади, яка обороняє Часів Яр  полковник Павло Федосенко розповідає, що українські війська досить міцно утримують місто під своїм контролем. Минулого місяця, коли точилися запеклі бої, Росія показала, що в неї "немає сил і коштів" для наступу. Тим часом Україна завдала їй важких втрат. За місяць боїв лише на цій ділянці фронту вона знищила близько 100 одиниць бронетехніки. Федосенко каже, що тепер росіяни "атакують здебільшого на позашляхових мотоциклах, квадроциклах та автомобілях високої прохідності баггі.

Розвідувальні безпілотники дають українцям можливість виявляти пересування таких коштів на відстані до 10 кілометрів та своєчасно реагувати. Але російські ударні дрони стали справжньою мукою для української армії. Варто зупинитися в місті лише на кілька хвилин, і вони починають нападати роєм. На командному пункті бригади новину про новий пакет допомоги зустріли радісними вигуками, проте полковник Федосенко та інші командири підозрюють, що Часів Яр згодом все одно впаде.

Тим не менш, постачання зброї посилять позиції України, давши їй можливість відобразити більший російський наступ, який, на думку керівника української військової розвідки Кирила Буданова, має розпочатися у травні. Українські військові прогнозують спробу просування росіян на сході з метою зайняти нові території Донбасу. Вони також зауважують зростання активності російської розвідки на півночі навколо Харкова, яке є другим за величиною містом України. Взяття такого важливого населеного пункту стане колосальною психологічною перемогою, але Росії, напевно, не вистачає військ та бронетехніки для проведення рішучого наступу.

Захистити небо України також буде важко. Росія завдає безперервних ударів по українським оборонним підприємствам та енергосистемі, використовуючи безпілотники та ракети. Україна намагається відбивати ці атаки різношерстими засобами ППО американського, європейського та радянського виробництва. Але, як і в артилерії, у ППО закінчуються боєприпаси. Відео, що розміщуються останнім часом в соцмережах, показують, як російські Су-25 на сході літають на малій висоті, надаючи безпосередню підтримку військам. Російські розвідувальні безпілотники проникають за лінію фронту на відстань до 40 кілометрів, і їх ніхто не збиває. Це свідчить про те, що Україні не вистачає ракет-перехоплювачів.

Ослаблення української ППО має кілька згубних наслідків. Нестача протиракет на передовій дає російській авіації з її авіабомбами, що коригуються більше свободи маневру, і вона здійснює по 100-130 вильотів на день. У гіршому випадку Росія може завоювати панування у повітрі, що дозволить їй бомбити передній край скільки завгодно, як це було у Маріуполі у перші місяці конфлікту. За таких обставин Україні буде набагато складніше утримати позиції, які вона сьогодні займає.

Багато можливих кроків назад

А ще Росія завдає шкоди інфраструктурі, що знаходиться далеко від фронту. 16 квітня один український представник повідомив, що Росія за кілька тижнів знищила потужності з вироблення електроенергії сукупним обсягом сім гігават, в результаті чого в України залишилося лише 10 гігават генеруючих потужностей. Сьогодні ця країна майже повністю залежить від атомних електростанцій. Росія навряд чи почне їх бомбити, але цілком може вивести з ладу лінії електропередачі. Київ уже запроваджує віялові відключення, що позначається на моральному стані населення.

Тож не дивно, що Україні дуже потрібні кошти ППО. До нового пакету американської допомоги можуть включити кілька ракет. Але Україні також потрібні пускові установки. Має від п'яти до 10 батарей "Петріот", які захищають її від високошвидкісних балістичних ракет великої дальності. Але вони прикривають міста, а інфраструктура та лінія фронту залишаються незахищеними. Україна сподівається, що Польща, Іспанія та інші країни передадуть їй додаткові  системи ППО. Але проблема у тому, що ці системи мають великий попит і в інших місцях, підтвердженням чого став завданий 13 квітня іранський удар по Ізраїлю із застосуванням безпілотників і ракет.

Навіть не поставлена ​​поки що американська допомога надає виснаженим українським військам серйозну психологічну підтримку. Путін, напевно, сподівався під час запланованого на літо наступу скористатися снарядним голодом в Україні та суттєво просунутися вперед. Це, у свою чергу, могло посилити сумніви у членів НАТО та у американських політиків у спроможності України чинити тривалий опір Москві. Якби Путін зумів продемонструвати, що російська військова машина нестримна, а Україна приречена, він цілком міг би сподіватися на вигідну угоду з Дональдом Трампом, якби той знову став президентом США в січні наступного року. У цьому випадку він змусив би Україну капітулювати на принизливих для неї умовах.

Затвердження пакету допомоги може внести поправки до його розрахунків. У найближчій перспективі це може змусити Путіна активізувати наступ на таких ділянках фронту, як Часів Яр, щоб зайняти якнайбільше території до доставки на передову боєприпасів. Але якщо Україна найближчими місяцями добре озброїться, російський наступ напевно видихнеться або Москва доб'ється вельми незначних успіхів, зазнавши при цьому дивовижних втрат у живій силі та техніці.

Станься таке, і це буде важкий удар. Путінська військова машина не може підтримувати свій нинішній темп безкінечно  довго. Російська артилерія веде такий інтенсивний вогонь, що її стволи зношуються. Наступного року російська армія, швидше за все, отримає лише незначну кількість артилерійських гармат, і їй доведеться використати більше реактивних снарядів. Але для реактивного снаряда треба вп'ятеро більше вибухової речовини, а його теж не вистачає. Крім того, за оцінками, Росія за рік втратила близько трьох тисяч одиниць бронетехніки, що підтверджують дані лондонського Міжнародного інституту стратегічних досліджень. А з початку бойових дій її втрати у бронетехніці становили близько дев'яти тисяч одиниць. Вона замінила її технікою із радянських запасів, але й вони мають закінчитися приблизно за два роки. "Потенціал російської оборонної промисловості вийде на пік 2025 року", - сказав один західний представник.

А союзники України тим часом нарощують свій потенціал. У прийнятий конгресом закон включено капіталовкладення збільшення виробництва боєприпасів. Щорічний випуск ракет-перехоплювачів РАС-3 для ЗРК "Петріот" наступного року можуть збільшити на 20%. Нині їх виробляють у кількості 500 штук на рік. Наступного року виробництво снарядів в Америці має зрости до 1,2 мільйонів. Якщо додати до цього європейські снаряди (1,4 мільйона цього року та два мільйони в майбутньому), то виходить, що Україна скоро наздожене Росію.

Нарощуючи зусилля

Але у довгостроковій перспективі головною проблемою для України стане не дефіцит боєприпасів, а брак живої сили. 3 квітня президент Володимир Зеленський підписав закон, що відкладався довгий час, про зниження призовного віку з 27 до 25 років. Цей закон також вимагає, щоб усі чоловіки призовного віку реєструвалися у новій базі даних. Можливо, це допоможе співробітникам військкоматів звернути увагу на тих, кого свого часу випустили з поля зору. ЗСУ багато місяців наполягали на вжитті цих заходів, але Зеленський не погоджувався, стурбований політичними та економічними наслідками.

Кофман стверджує, що цього року особовий склад стане для України "вирішальним фактором". У багатьох і так недоукомплектованих батальйонах мало молодих, фізично придатних і добре підготовлених для проведення серйозного наступу солдатів.

Минулорічний український контрнаступ видихнувся з цілої низки причин: затримки з поставками західної зброї, потужне посилення російської оборони під час оперативної паузи, прорахунки щодо дронів, що заповнили небо над полем бою, та стратегічні помилки, такі як рішення наступати одночасно на сході та півдні , розпорошивши сили наступаючих військ. Але ще одним дуже важливим моментом була нестача навичок та умінь. Українські частини та підрозділи, які отримали незнайому їм західну зброю, мали вести складні "загальновійськові" операції проти добре підготовленої оборони, хоча їхній особовий склад проходив підготовку всього протягом п'яти тижнів. Відсутність досвіду проведення таких скоординованих наступів призвела до того, що сьогодні Росія та Україна воюють переважно на рівні рот, а не батальйонів чи бригад. Навіть якщо одна із сторін знаходить пролом в обороні противника або прориває її, розвинути успіх їй не вдається.

Та сторона, яка першою навчиться проводити великі операції, отримає велику перевагу. Якщо Україна хоче цього досягти, їй потрібна тривала підготовка та навчання. Проблема полягає в тому, що вона ніяк не може вивести з передової в тил цілі підрозділи та частини, щоб провести з ними досить тривалу підготовку. Друге питання – де її проводити. Польща — очевидний кандидат, але вона вагається, не наважуючись приймати таку кількість військ для навчання. Існує інший варіант: західні військові можуть зайнятися такою підготовкою на землі України. Саме таку ідею озвучив у березні Макрон і тепер її вивчають у західних столицях. Європейські країни кажуть, що навряд чи погодяться на такий ризик без участі Америки, частково через те, що полігони та навчальні центри треба буде надійно прикрити засобами ППО.

Де б не проводилася бойова підготовка, на неї піде чимало часу. Одне знайоме з процесом планування джерело розповіло, що Україна зможе набути серйозного наступального потенціалу не раніше 2026 чи 2027 року. Тим часом їй доведеться продовжувати дії щодо ослаблення бойової могутності Росії. Минулого року естонське міністерство оборони опублікувало один документ з питань стратегії, де стверджується, що Україні доведеться кожні півроку вбивати чи важко поранити 50 тисяч російських військовослужбовців, щоб завадити Росії створити сильнішу армію. А ще Києву доведеться завдавати ударів великої дальності по Криму, Чорноморському флоту та російським авіабазам, для чого йому знадобляться постійні постачання далекобійних ракет.

Цього тижня з'ясувалося, що Америка таємно поставила Україні кілька балістичних ракет великої дальності ATACMS, які вже використовуються. Потрібно також посилити західні санкції, щоб підірвати російську військову промисловість.

Інакше кажучи, до великих військових проривів Україні ще кілька років. І навіть тоді вони будуть можливі лише за умови збереження та збільшення масштабної західної підтримки. Але в цьому немає жодної впевненості, особливо якщо зважити на примхи американської політики. Трамп виявляє набагато менше рішучості у підтримці України, ніж Байден. Але навіть якщо Байдена переоберуть, наступний склад конгресу може виявитися ще безглуздішим і сварливішим щодо України, ніж нинішній.

В приватному порядку деякі західні керівники стверджують, що оскільки бойові дії можуть затягнутися, а в кращому разі зайти в глухий кут, мирну угоду, яка передбачає заморожування лінії фронту та прийняття залишків України до ЄС та НАТО (що менш ймовірно), можна буде назвати стратегічною перемогою Києва та поразкою Москви. Інші сумніваються, що Росія погодиться на такі умови і стане їх дотримуватися, а також що західні країни зможуть надати Україні достатні гарантії для отримання від неї згоди. Є й такі, хто хоче щоб Україна продовжувала воювати. Вони сподіваються, що слабкості та недоліки Росії згодом змусять Кремль відвести свої війська або погодитися на вигіднішу для Києва угоду. Настрій в Україні, як і раніше, напрочуд зухвалий і непокірний. Проведене нещодавно опитування показало, що 73% населення готове "терпіти стільки, скільки потрібно для досягнення перемоги". Деякі воєначальники вважають, що бойові дії продовжуватимуться, допоки живий Путін. "Збройний конфлікт буде продовжуватися, поки в Росії зберігається цей режим", - заявив нещодавно Буданов Washington Post.

Зібравши 61 мільярд, конгрес запобіг гіршому. Однак він не поставив Україну на шлях до одного з таких закінчень конфлікту. Але до нового закону про військову допомогу також включили низку положень, які вимагають від адміністрації Байдена протягом 45 днів подати до конгресу стратегію щодо України. Її члени зобов'язані викласти конкретні цілі, а також розрахувати бюджет для їхнього досягнення, а потім оновлювати все це щокварталу. Можливо, це не більше ніж фіговий листок, але принаймні стане ясно, що розробити прийнятний і правдоподібний довгостроковий план ще важче, ніж виділити гроші.

The Economist , Великобританія