Лихо закручений сюжет — практично беззаперечна запорука успіху будь-якого фільму чи книги. А якщо несподіванки трапляються у звичайному житті, то ними точно можна привернути і увагу, і передплатників, якщо захочеться. Чого тільки вартує зухвала мадам, яка приймає за таксі будь-яку машину, в якій просто їдуть у своїх справах. Або багатоденні та експресивні виливання душі зовсім незнайомій людині.
Ми переконані, що життя - та ще витівка, що обожнює створювати ситуації, про які так і хочеться сказати: "Ось це поворот!" І сьогодні публікуємо саме такі.
Був у нас знайомий дядько сильно за 60. Невеликого зросту, але кремезний. Завжди похмурий ходив, серйозний. Про себе мало що розповідав. Працював майстром на заводі. В наявності явно недружелюбний. Але це приказка.
І якось вийшло, що сиділи з ним за столом, розговорилися, то та се, хто десь в молодості жив-був, де хтось навчався, народжував та інше... Тут його дружина згадує: «Пам'ятаю, була на 9-му місяці вагітності, щось прихопило, пішла до лікарні Ще й гормони заважають зосередитись, нерви здають, важко йти, ледве дійшла до лікарні, відсиділа у черзі. Заходжу до лікаря, встаю на терези, а вони не працюють. Лікар, як давай кричати на мене, що це я їх зламала. Я так погано ніколи не відчувала себе! Розплакалася, пішла додому, чоловікові поскаржилася. Ну він того ж вечора зібрав своїх друзів. Вони пішли до лікарні, знайшли цього лікаря і полагодили йому ваги». © Petrov1967 / Pikabu
Зима, сльота, з неба щось сипле. Сиджу у себе в кабінеті, тисну на кнопки. Дзвінок із далекого корпусу (я в санаторії начальником IT працював).
- Макс, тут картридж все, нехай хтось прийде поміняє.
- Окей, зараз організуємо.
Виходжу до відділу до хлопців. Сидять 2 адміни, решта кудись пішли.
— Мужики, тут у кабінеті треба картридж поміняти, хто піде?
Чоловіки дивляться у вікно, на мене. Перший такий:
— Я тільки-но прийшов.
Другий йому вторить:
— Та й бридко на вулиці.
Я пропоную:
- Давайте монетку кинемо? Вибирайте, кому що.
Перший:
- Мені орел! А ти, до речі, береш участь?
А на вулиці правда бридко. Та й від контексту не хочеться відірватися.
— Я, як начальник, нахабнію до кінця, і моє буде ребро.
Другий:
— Ну, тоді мені решка, чого вже...
Дістаю монету, підкидаю. Спіймати не вдалося, вона вдаряється об стіл, підстрибує, відскакує від підлоги і пірнає за плінтус біля стіни. На ребро. Чоловіки сміються.
Беру картридж, несу, міняю. А тому, що слово треба тримати. © Sheridan.ru/Pikabu
Пригальмувала перед «лежачим поліцейським» попереду перехід. Раптом з нього стартує дама бальзаківського віку, з розмаху плюхається на пасажирське сидіння і бадьоренько так: "У поліклініку!" Я, просто очманівши від такого нахабства, на автоматі рушила вперед. При цьому думала ще, раптом це моя знайома, а я, порося таке, її не впізнаю. Благо поліклініка знаходилася прямо за курсом. Доїхавши до місця, я пригальмувала, ця мадам вийшла - і "досвідос". Навіть без «дякую». Нахабство - воно таке, так. © Марина Шміте / Facebook
У колеги 2 роботи: основна та підробіток у нас. Приїжджає до нашого маленького колективу кілька разів на тиждень. Я в нього дуже закохана. А він усі свята один проводить. І ось 23 лютого, коли він довозив мене до будинку після роботи, я, скориставшись вдалим моментом, тихенько поклала йому подарунок на заднє сидіння. За нашої наступної зустрічі він сказав, що я забула у нього пакет. Я округлила очі, відповіла, що жодного пакета не забувала і не розумію, про що він говорить. Почав мені його повертати, але я стверджувала, що пакет не мій. В останній робочий день перед 8 Березня я знайшла у себе в кишені куртки коробочку, в якій лежали красиві золоті сережки та записка: "Що коробочка, що сережки не мої, навіть не питай". © Підслухано / Ideer
Доньці було 5 років, і ми пішли на весілля до моєї сестри. Сестра виходила заміж за хорошого хлопця, який чудово лагодив із дітлахом, і моя донька знала його. На спільній прогулянці наречений моєї сестри із задоволенням спілкувався з малою, а вона любила дуріти з ним. І ось йдемо на весілля, дочку в білій сукні та віночку, у білих туфельках і шкарпетках. І всі довкола відпускають їй компліменти, що вона схожа на наречену. Приїхав наречений і почався викуп нареченої. Різні завдання затяглися, і наречений каже, що, напевно, наречену свою вже не шукатиме, а візьме іншу, анітрохи не гірше. І підходить до моєї дрібної. Вона як побачила його — затремтіла! Побіліла вся і в ревіння: «Не піду заміж! Не хочу бути нареченою! І справді вирішила, що її заміж заберуть. Наречений уже сам не свій, не радий, що пожартував. Сипле їй у руки цукерки, а мала кричить ще голосніше. Ледве заспокоїли. Надвечір на нервах навіть температура піднялася. Наступного дня дочка прийшла і каже: «Мамо, я вирішила, що як виросту, то заміж не піду, а піду до інституту». Ось така профілактика вийшла. © Олена Терновська / Facebook
Якось у початкових класах був урок, і нас запитали, чи є у когось фотографії родичів, які жили років сто тому.
Мій друг приніс фотографію свого прадіда із дружиною. І ще одна дівчинка теж принесла фотографію свого прадіда із дружиною.
Вчителька сказала, що вони дуже схожі. В результаті вона поклала їхні фотографії поруч, ми зібралися навколо, і так - це був один і той самий чоловік! Який тримав своїх 2 дружин у секреті! © Magnus Call / Quora
Ми з хлопцем зупинилися біля магазину, він пішов за покупками, а я в машині чекаю. Виходить чоловік, сідає за кермо нашої машини, мене впритул не бачить, хоча я поряд сиджу. Намагається засунути ключ, а там ключі вже є. Збентежено дивиться на ключі у своїй руці, потім помічає мене і повільно розуміє, що помилився машиною. Ви б бачили його обличчя. Почав вибачатися, а я йому кажу: "Не переживайте, я по понеділках ще не так туплю". Іржала дня 3. © Tetiana Solovei / Facebook
Мати купила нову сімку. Новий номер для всіх записала на календарі, що висів на кухні. Це загальноприйнята практика в нашій сім'ї, там завжди записана купа номерів, важливих дат та ін. І лише через кілька днів мені надійшло повідомлення: мовляв, кому це я все пишу? Так соромно мені ще не було. Виявляється, я банально списала не той номер. Перевіряти, кого я дошкуляла, не стала. © Підслухано / Ideer
Пішли з дружиною на день народження до моєї тітки, купили їй 3 квітки до подарунка. Та й дружина несла їх за стебла квітами вниз. Ми зайшли, привітали тітку, вона трохи дивно поглянула на нас. І лише за годину, вийшовши на кухню, дружина виявила, що у вазі стоять 2 наші квітки. Мабуть, один примудрився випасти дорогою. Тітка вже думала, що ми це з натяком, бо вона вже у віці.
Загалом, вирішили ми купити ще 3 таких квітки, щоб виправити одвірок, а втратинка, як виявилося, випала за 10 метрів від під'їзду. Його навіть хтось дбайливо поставив у пляшку. © heartless7 / Pikabu
Минулого літа я працював у мережі піцерій. Це була паршива робота з паршивою зарплатою, і лише класні колеги все робили більш-менш терпимим. А одна так взагалі була особливою: мила, красива, карколомна. Але не завжди. Були дні, коли поводилася як злісна мегера. І ця мінливість була зі стабільною регулярністю. Загалом цей секрет я розгадав лише через 10 місяців.
Одного вечора під кінець зміни я і мій колега йшли додому. Так от, він з усіма прощається і називає цю нашу «двійну» дівчину іншим ім'ям! На вулиці я питаю його, мовляв, що це було? А він засміявся і сказав, що взагалі їх двоє! Так, дівчата-близнюки! Так, одна була мила, а друга зла — вони просто ніколи не працювали в один день. © Zyzza / Reddit
О, я мала схожу історію. У старших класах я навчався разом із досить привабливою, але скромною дівчиною. Потихеньку ми почали спілкуватися, і спілкування це ставало дуже приємним.
І ось одного разу я бачу її в коридорі, підходжу і видаю «нашу» жарт. А вона тільки дивиться ось цим виразним поглядом: Якого ти зі мною розмовляєш? І, звичайно, моє ставлення до неї змінилося. Тепер за будь-якої спроби зав'язати розмову я відповідав, що вона говорити зі мною не хотіла. У результаті ми більше не спілкувалися.
І тільки коли був готовий випускний альбом, я дізнався, що має сестру-близнюка! Пам'ятаю, коли розповідав це все другові, він тільки: Ти що, блін, цього не знав? Так, я кричав на хорошу дівчину, тому що мене зачепила її сестра, і зрештою упустив усі шанси і на дружбу, і на спілкування. © InferiousX / Reddit
Виграла книгу, доставити кур'єром мали прямо додому. Живу у приватному будинку, його не так легко знайти, тож вийшла на дорогу, щоб зустріти. Приїжджає хлопець, віддає книжку, бачу, невдоволений. Ну воно й зрозуміло: дорога у нас огидна, та й їхати до мене плюс-мінус кілометр. Зніяковіла, взяла посилку, подякувала і втекла. Поки йшла, вирішила написати йому, вибачитись (П.І.Б. кур'єра пишеться при замовленні). Знайшла. Написала. Вибачилася та так вибачилася, що разом уже 2 місяці. Тепер жартує, розповідає, що, доки їхав, прокляв усіх і вся, навіть другу написав, що більше ніколи в житті сюди не поїде. Ага, тепер хлібом не годуй, як то кажуть, а дай до мене доїхати. © Підслухано / Ideer
Я своєму чоловікові надіслала фото гарної чайної троянди. Хлопець моєї подруги їй подарував. Так от, мій чоловік подумав, що я надіслала йому фото троянди в подарунок за те, що він єдиний і неповторний. І взагалі заслужив на такий подарунок з мого боку. А потім ще поніс пургу про те, що троянда — це символ кохання, причому чистого й непорочного! © Катерина Валетці / Facebook
Я працюю вчителем у музичній школі. Щоразу побачивши одну людину в мене всередині органи стискаються, піт починає текти струмком, серце ось-ось втече кудись. Все через одну неймовірно скандальну жінку, мами однієї з учениць. Вона сварилася з усіма вчителями у нас у музикальній кімнаті, всім нерви знищила, залишився тільки я. На загальний подив, вона жодного разу не лаялася тільки зі мною. І ось настав цей день. Після занять, коли всі діти вийшли, вона повільно почала підходити до мене. Крок за кроком, все ближче та ближче. У мене серце вже хотіло вистрибнути у вікно і втекти кудись подалі. Ось вона вже біля мене, дивиться прямо в очі і каже: «Артуре Леонідовичу, а ви вільні сьогодні о 6-й? Може, бажаєте прогулятися та випити каву разом?» © Палата № 6 / Vk
Якось, коли мені було років 5, я тренувала правопис: записувала імена членів сім'ї та друзів. А в нас гостювала одна мила і така гарна дівчина, тому я заразом запитала її прізвище. Вона у відповідь дуже здивувалася і майже розгнівалася:
— У сенсі? Ти не знаєш моє прізвище? Я ж твоя сестра!
— Правда?..
Я стояла з дуже спантеличеним виразом обличчя, адже справді цього не знала. Вона просто була старша на 19 років і жила окремо. © NorahJpwns/Reddit
Подряпалися сильно з братом напередодні. Він узяв мій телефон, доки я не бачила, заліз в інстаграм, заблокував мої підписки і видаляв фотки. Я, як побачила, ревела і репетувала на весь будинок, психанула і видалила акаунт зовсім. Потім вчинила так із усіма соцмережами, залишила лише контакт для близьких людей. І можу сказати, що це найкращі дні за останній час! Я присвятила весь цей час живому спілкуванню, помирилася з братом і зазнала купи емоцій. Дякую братові, сама б я не наважилася. © Підслухано / Ideer
Їду в метро, сиджу в телефоні, інтернет погано ловить. Надходить повідомлення від моєї дівчини. Я відкриваю, читаю, а там: "У нас буде дитина!" У мене відразу темніє в очах, на лобі виступає холодний піт, паморочиться в голові. Встає дід поряд, пропонує сісти. Бабця дістала пляшку води, пропонує попити. Якийсь хлопець уже пігулки знайшов, каже, що допоможуть. За кілька хвилин приходить друга частина повідомлення від дівчини, в якому фотографія милого котика, загорнутого в дитячий одяг. Знаєте, цей поганий інтернет у метро і довести може... © Палата №6 / Vk