11 із 16 телят привчилися до туалету.
У Німеччині вчені навчили корів ходити до туалету. Вони вважають, що це може допомогти фермерам зменшити забруднення води та скоротити викиди парникових газів, передає 24 Канал .
Відомо, що аміак у коров'ячій сечі виділяє оксид азоту при викиді у ґрунт. У всьому світі приблизно 10% усіх викидів парникових газів відбувається через тваринництво.
Експеримент проводили на фермі, якою керує Науково-дослідний інститут біології сільськогосподарських тварин у Даммерсторфі. Дослідники Ліндсі Метьюс та Дуглас Елліфф з Оклендського університету розповіли, що навчання проводили за принципом «батога та пряника».
Для цього вони облаштували спеціальну зону під назвою MooLoos , вистелену штучною травою, де корови можуть безпечно мочитися без загрози навколишньому середовищу.
На першому етапі телят по черзі заганяли в MooLoos і винагороджували їх їжею , якщо там вони робили свою маленьку справу.
Наступним кроком стало збільшення відстані до вбиральні. Якщо траплялися «аварії» в іншій частині сараю, корів обприскували водою. Досить швидко 11 із 16 телят привчилися до туалету.
Корови самостійно ініціювали вхід до туалету, роблячи в середньому від 15 до 20 сечовипускань. А наприкінці три чверті тварин робили три чверті сечовипускань у вбиральні,
– розповів Метьюс.
Якщо в Німеччині корови в основному знаходяться в сараях, то наступним кроком буде подивитися, як система працюватиме в контексті Нової Зеландії, де велика рогата худоба проводить більшу частину часу у відкритих загонах.
Однак тварин збирають на доїння та прийом добавок, тому цей час вони могли б користуватися спеціальною вбиральнею. Крім того, їх можна встановити на відкритому просторі. І навіть якщо такий підхід буде не надто успішним, вчені переконані, що це все одно мало б суттєві екологічні переваги.
Чим більше сечі ми зможемо вловити, тим менше нам потрібно буде зменшити поголів'я великої рогатої худоби задля досягнення цільових показників викидів. І тим менше нам доведеться йти на компроміс щодо наявності молока, олії, сиру та м'яса від великої рогатої худоби, –
зазначають дослідники.
Ще однією проблемою може стати збільшення масштабів, щоб економічно доцільно було навчити мільйони тварин. Цього можна досягти за допомогою датчиків для виявлення сечовипускання та автоматичних систем винагороди.