Образ граціозної балерини нерідко використовується у популярній культурі. Особливо люблять показувати танцівниць кіношники. Завдяки їм глядачі дізнаються про закулісні таємниці цієї професії, але бонусом додаються також і стереотипи про неї. Артисти балету розвінчали міфи, які ми вірили роками.
У фільмах та серіалах про балет нерідко можна побачити, як танцівниця значно переробляє свої пуанти: розпарює їх, робить якісь маніпуляції з тканиною, потім знову зшиває. Однак зараз така практика вважається застарілою. Був час, коли пуанти виготовляли з мішковини, через що вони швидко зношувалися та вимагали своєрідної модифікації. Артисткам їх перешивали, попередньо заливши шкарпетку виробу епоксидним лаком або клеєм.
Однак сучасні пуанти цього не потребують, оскільки в них вже вшитий спеціальний пластиковий «стакан» для більшої міцності. Тому робити складні маніпуляції з пуантами вже не доводиться. А ось стрічки та гумки кожна балерина справді пришиває самостійно, оскільки взуття для класичних танців продається без них.
Кінобалерини завжди постають на екрані з гладко виголеними пахвами, навіть якщо йдеться про репетиції. Складається враження, що відсутність волосся в цій галузі є однією з професійних вимог.
Звичайно, під час сезону балерини зобов'язані танцювати з ідеальними пахвами, тому вони не просто голять цю зону, але й користуються рядом засобів від подразнення шкіри і волосся, що вросло. Але деякі з них зізнаються , що коли не виступають, то дозволяють своїм пахвам «відпочити».
Кінобалерини, як правило, мають проблеми з ногами: через постійне стояння на пуантах їхні стопи травмуються, а тому красуням доводиться терпіти біль заради мистецтва. Звичайно, на їхні пальці та нігті без сліз не поглянеш.
Однак, за твердженнями реальних балерин, така ситуація є чимось надзвичайним. Звичайно, у них теж бувають натоптиші та мозолі, як і в будь-якої іншої людини, але танцівниці аж ніяк не страждають так, як показують у кіно. До того ж у їхньому арсеналі є чимало хитрощів, що дозволяють берегти стопи.
Наприклад, існують спеціальні силіконові підкладки, що дозволяють танцювати на пуантах із великим комфортом.
Здається, що стрункі балерини їдять дуже мізерно, і цей стереотип продовжує вкорінювати кінематограф. Всі ми пам'ятаємо, як Ніна з кінострічки «Чорний лебідь» харчувалася переважно огірками та грейпфрутами, а коли її мати купила торт, то дуже бурхливо відреагувала.
Ось що говорять із цього приводу самі балерини: «Ми тренуємося часом з 10 ранку до 7 вечора з дуже короткими перервами. Тому їсти нам треба добре, інакше просто не буде сили на роботу. Так, у балеті є стандарти зовнішності. Але ми розуміємо, що морити себе голодом означає знизити свою продуктивність».
Одна балетна танцівниця розповіла про свій приблизний раціон на день: «Сніданок – кава та тост з авокадо та яєчнею, перекус – банан чи яблуко, обід – суп, вечеря – салат та стейк. Але іноді до цього списку можуть потрапити картопляні чіпси, шоколад чи морозиво».
Інша балерина розповіла : «На сніданок я обов'язково повинна з'їсти щось із високим вмістом вуглеводів, щоб у мене було достатньо енергії: пасту, піцу, хліб із нутелою чи сендвіч із сиром».
Кінотанцівниці навіть на репетиціях виглядають так, що хоч для модного журналу їх фотографуй. Однак якщо зазирнути в справжній балетний зал, наприклад, на репетицію Королівського балету, то ми побачимо молодих людей у зручному теплому одязі. Дехто навіть танцює у куртках.
Ось що розповідає про одяг для тренувань балерина: «Я завжди беру на репетиції теплу жилетку. Для танцюриста дуже важливо тримати хребет у теплі. І якщо роблю перерву, мені потім не потрібно розігріватись повторно».
Здавалося б, на тренуваннях гетри служать тієї ж мети, що й теплий верх: вони тримають м'язи у теплі. І у фільмах героїні-танцівниці нерідко займаються у довгих гетрах. Однак цей атрибут тренувального костюма у справжніх балетних класах не є таким вже поширеним.
Балерини розповідають , що деяким наставникам важливо бачити, в якому положенні перебувають коліна дівчини під час виконання танцю, а товсті та довгі гетри можуть цьому завадити. Тому якщо балерини і одягають цей вид панчохи, то частіше для домашніх тренувань, наприклад, як це робила героїня фільму «Танець-спалах».
Більше правдоподібно виглядають кадри, на яких балерина носить виріб лише на одній нозі. Представники Австралійського балету пояснюють , що якщо ми спостерігаємо таку картину, то танцівник лікує дрібну травму.
Дуже рідко можна побачити на екрані виконавицю класичних танців з коротким волоссям. Багато хто думає , що балерина виходить на сцену з пучком, значить, довжина її волосся обов'язково повинна дозволяти зробити таку зачіску.
Насправді ж перед дівчатами не ставлять такої вимоги, адже існують накладні пучки. За словами реальної балерини, танцівниця театру балету може навіть носити стрижку піксі.
У фільмах про балет татуювання є індикатором волелюбної та впевненої в собі артистки. Наприклад, все в тому ж таки «Чорному лебеді» суперниця головної героїні красується в кадрі з малюнком на спині.
Проте реальні танцівники висміюють подібні моменти у кіно. За їхніми словами, татуювання та пірсинг серед представників зазначеної професії трапляються вкрай рідко. І потрібно бути справді дуже затребуваною балериною, щоб мати сміливість нанести на шкіру малюнок на видному місці та не побоюватися за кар'єру у сфері класичних танців.
У людей, які не є завсідниками театру балету, саме словосполучення «костюм балерини» викликає асоціацію виключно з образом а-ля фея, незмінним атрибутом якого є пачка. Так і в кіно героїні зазвичай танцюють на сцені в характерних вбраннях ніжних відтінків та нагадують казкових принцес.
Однак насправді сценічні костюми балерин вражають своєю різноманітністю. Ось що говорить про це реальна танцівниця: «Лише двічі я виступала у рожевому повітряному вбранні — коли грала Цукрову Сливу та Аврора. Але зазвичай це трико, якісь цікаві костюми та сукні різних відтінків».
Головним героїням кінострічок про балет зазвичай дуже не щастить з партнерами: вони раз у раз роняють дівчину або збивають її з ніг. Після чого танцівниця картинно лежить на підлозі і чекає, доки її піднімуть.
Справжні балерини тільки сміються , коли бачать такі моменти у фільмах: Це виглядає дуже дивно. Навіть отримавши серйозну травму, артист не зірве виставу. Коли на сцені відбувається щось надзвичайне, танцюристи реагують блискавично і намагаються зробити так, щоб глядач не загострив на цьому увагу».
Представники однієї з балетних труп зі світовим ім'ям також називають міфом твердження, що після однієї серйозної травми танцівниця може попрощатися з кар'єрою. За їхніми словами, така можливість є, але вона дуже мала. Балерини регулярно отримують травми через складність танцю, але завдяки зусиллям фізіотерапевтів повертаються до ладу.
До речі, у деяких театрах існують незвичайні способи запобігання падінням. Наприклад, працівники Австралійського балету поливають сцену кока-колою, щоб підлога стала трохи липкою. Так зменшується ймовірність того, що танцівник послизнеться.
У багатьох кінострічках танцівники балету також постають на пуантах. Однак насправді це взуття вважається елементом жіночого костюма. Чоловіки танцюють на пуантах дуже рідко, наприклад, якщо грають міфічного персонажа з копитами.
Справа в тому, що танцівниці зазвичай важать менше, ніж їхні колеги протилежної статі, тому це взуття для них безпечніше. Чоловіки більше ризикують отримати травму, коли встають на пуанти.