На просторах мережі можна часто зустріти історії про людей, котрі тричі пошкодували, що сходили до лікаря. Вже склався якийсь стереотип. Проте багато хто просто не замислюється, наскільки буває важко медичним працівникам, адже щодня їм доводиться мати справу з різними людьми. Часом навіть із великими дивностями.
- Вчора я виявила вагітність у дівчини. "Звичайно, - скажете ви - ти ж гінеколог , і це твоя робота". Все б нічого, але це була вагітність терміном 33 тижні. © dr_goodmann / Twitter
- Я – педіатр. Оглядаю дитину на прийомі. Чую, що у двері хтось стукає, і заглядає жінка. Зрозуміло, говорю, що зараз зайнята — у мене пацієнт. За кілька хвилин знову стук, ситуація повторюється. Втретє ця мама завалюється зі своєю дитиною і видає: «А можна якось швидше? Бо мені на фітнес треба, і я поспішаю». Офігелі всі: я, медсестра та пацієнтка з мамою.
- Якось один пацієнт, у якого пульс перевищував 150 ударів на хвилину, хотів піти з лікарні і сказав мені: «Зі мною все буде гаразд». А в самого була така задишка, що він із палати насилу вийшов би. Людська дурість не знає меж. © Brian Wells / Quora
- З самого дитинства мріяла стати лікарем, довго вчилася, торік випустилася та влаштувалася терапевтом до поліклініки. Я люблю свою професію, але часом від невдячності людей хочеться плакати. Копаєшся в довідниках, консультуєшся з іншими медиками , щоб підібрати ліки для алергіка чи діабетика, а у відповідь — скарга на те, що він «п'ять хвилин сидів у коридорі». Рекомендації мої не виконують, що помітно, брешуть про те, які таблетки п'ють, а коли гіршає — знову скарга на мене головному лікарю або в департамент охорони здоров'я. © Підслухано/ Ideer
- Працюю з апаратами ЕКГ. Один із таких дистанційно підключений до пацієнта в палаті. Вночі у нього спрацьовує датчик прискореного серцебиття. Біжу до нього, а його нема. Починаю шукати і бачу, що двері до туалету зачинені. Б'ю тривогу решті персоналу. Розчиняємо двері, а пацієнт там енергійно чистить зуби. Просто чистить зуби! © Gregory Rice / Quora
- Працюю лікарем-педіатром у стаціонарі. Приходить мати з дитиною. Після огляду рекомендую лягати, так як у дитини все серйозно. Починаються сльози, мовляв, у неї ще 4 дитини, залишити нема кому. Кажу, що зараз цікавить саме ця дитина. А вона мені: "Ви бездушна". Пропоную залишити дитину в стаціонарі, а самій йди додому, доглядати інших. І знову я бездушна. Тут вона починає мене шантажувати: або кладу всіх п'ятьох, або йде додому. Зрозуміло, на шантаж не піддаюся. І тут я знову бездушна. Де логіка? © Підслухано/ Ideer
- Якось пацієнт прийшов раніше свого часу за випискою, але лікар попросив почекати, оскільки у нього обідня перерва. Пацієнт влаштував скандал, написав скаргу та пішов скаржитися завідувачці. Знаєте, що відповіла завідувачка? Вона сказала: "Можна було б пожертвувати своїм часом, ти ж лікар!" © adventitus / Twitter
- Виклик додому. 10-річна дівчинка із явними ознаками харчового отруєння. Запитую у батьків: «Чим могла отруїтися? Що їла незвичайного? А вони мені: «Пиріжки з капустою, швидше за все. У всієї родини така реакція виявилася на них». Звичайна справа. Написала, що приймати дитині, та й заодно дорослим. Збираюся йти, як підходить до мене бабуся старенька зі словами: «Дякую тобі, люба, візьми ось пиріжки смачні. Я сама робила». Батьки зрозуміли, як дивно це виглядає, і просто сказали: «Вибачте, але краще не треба».
- Працюю у приватній клініці. Прийшов до нас якось 16-річний підліток із запаленням нирок. Заходжу до нього до палати, а там сидять його батьки. Батько відразу схоплюється з надутими грудьми і як давай висловлювати, що в палаті потрібен диван, нормальні штори. Ні разу він не заїкнувся щодо сина. Я спокійно привітався і сказав, що буду лікарем їхньої дитини, а на питання, які не стосуються її здоров'я, нехай відповідає адміністрація клініки. Дивлюся, а він аж почервонів і почав ще дужче кричати: «Перестань давати синові антибіотики. Зроби томографію. Випиши інші пігулки. Та ти взагалі знаєш, хто я? Зрозуміло, я дотримувався плану лікування. Якоїсь миті мені навіть стало ніяково через наїзди цього неадеквату і довелося на підвищених тонах пояснити йому, що я маю право викликати поліцію, якщо він і далі продовжить хамити і погрожувати. © João Estêvão / Quora
- Працюю лікарем не перший рік. Досі до тремтіння не можу терпіти безсловесних пацієнтів-чоловіків, які приходять на прийом із дружинами. Ви серйозно? Ви в туалет теж із дружиною ходите? А іноді під час огляду треба труси спустити. Ви робитимете це при консиліумі дружини та лікаря? Фу, гидко. © Підслухано/ Ideer
- Заходжу до кабінету об 11:48. Влітає розлючена матуся зі словами: «Чому ви спізнюєтеся?» Дивлюся на неї здивовано. Кажу, що у мене прийом рівно з 12:00, ще 12 хвилин, тож я прийшла на роботу вчасно. Мати наполегливо: «Там хлопчик сидить, у нього час на 11:36». Кажу, що може він сидить до іншого лікаря, а в мене прийом з 12:00. © adventitus / Twitter
- Працюю у поліклініці лікарем. На прийом заходить жінка (років 60), починає лаятись, що я повільно працюю, а синочка сидить і «вмирає» в коридорі. Скоріше викликала товариша на прийом. Дитина років сорока заходить і сідає до мене. Починаю розпитувати, що та як. На всі запитання відповідала мати. Після огляду діагноз зрозумілий і зрозумілий. Лікування озвучило. І тут маман запитує: "А по чоловічій частині буде все нормально після лікування?" Я очманіла, і це ще м'яко сказано. Відправила до уролога. Я взагалі ЛОР, а боліло в нього вухо. © Підслухано/ Ideer
- Педіатр. Іду за викликами. Підходжу за потрібною адресою — приватна садиба з величезним парканом. Дзвоню у домофон. Відчиняють. Тільки я прочинила хвіртку, як на мене мчить величезний хазяйський собака і починає гавкати. Від страху я одразу зачинила двері зі зворотного боку. Крізь щілину у дверях бачу, що це величезний пес зріст з мене. Серце заколотилося. Дзвоню знову в домофон і говорю, щоб прибрали собаку, бо не можу зайти. А у відповідь чую: «Не бійтеся, проходьте сміливіше». Я відмовилася. Знову прошу, щоб прибрали собаку чи хоча б вийшли мене супроводити додому. Але вони стояли на своєму: «Заходьте». У результаті ще 5 хвилин я чекала, але все без толку. Подзвонила головному лікареві, пояснила ситуацію. Мені дозволили просто йти на наступний виклик.
- Все життя виглядаю набагато молодшим, ніж є насправді. У свої 24 виглядаю на 18. Бісить те, що я працюю лікарем і навчаю студентів, і щоразу на викликах прямо з порога я чую однакові фрази: «Ви медсестра? Така молода. Лікарі такими не бувають» чи «Ви точно не інтерн? У вас взагалі є диплом? Іноді починають просто сміятися. Востаннє взагалі зателефонували до реєстратури і відмовилися від мене через «надто молода». Неадекватні якісь. Мені тепер не працювати? © Підслухано/ Ideer
- Працюю дільничним педіатром. Іду на виклик. У квартирі матуся мені пошепки: «До Анжеліки в кімнату не заходьте, вона спати лягла». Я трохи очманіла, адже дівчинці, на секундочку, 15 років. Розумію, що говорити щось марно, розвертаюсь і йду. Раптом матуся мене наздоганяє і простягає пакет зі словами: «Якщо ви все одно вниз йдете, то викиньте, будь ласка, сміття». Я навіть не змогла нічого відповісти, просто мовчки пішла. Так вона наступного дня знову залишила заявку на виклик. Виспалася дівчинка.
- Працюю медсестрою. Заходжу до палати до пацієнта з діабетом. Кажу, що в нього рівень цукру у крові перевищує 18 одиниць. Так він мені каже: «Дивно, адже я нічого такого не їв солодкого». Дивлюся, а у нього на тумбочці стоїть відкрита пляшка з газуванням та упаковка кексів. Охоче йому вірю. © niffed_ / Reddit
- Виклик бабусі 86 років, хронічна серцева недостатність. Заходимо до квартири, а там якісь агресивні родичі. Далі відбулася така розмова:
— Здрастуйте, що у вас трапилося?
— Ноги набрякли.
- Давайте подивлюся, що там. Коли у терапевта минулого разу були?
— Досить ставити тупі питання, рот закрийте!
— Не треба так із нами розмовляти! Ми приїхали надавати допомогу вашій матері.
- Я вас не просила приїжджати!
— То ми до вашої матері приїхали.
— Навіщо такі запитання ставите? Навіщо ви взагалі потрібні?
— Не треба так із нами розмовляти!
- Рот закрий своїй медсестрі!
— Я відчуваю загрозу бригаді, не можу надавати допомогу за таких умов. Приїду із поліцією.
— Все можете, працюйте!
Мовчки беремо сумки і йдемо. Але дочка бабусі перегороджує прохід:
— Ви ще не все!
— У такому разі залиште приміщення.
Цокає, але йде. Закінчуємо огляд бабусі та їдемо. А на станції швидкої допомоги вже чекала скарга на нас. © krepo / Pikabu
На жаль, деякі люди вважають, що лікарі та медсестри працюють у сфері обслуговування та зобов'язані виконувати всі забаганки своїх пацієнтів. Але це не так. Адже бувають настільки чудові пацієнти, які своєю поведінкою готові вразити будь-яку адекватну людину наповал.