У дослідженні взяли участь 44 000 осіб.
Медичні експерти вважають, що вони знайшли ключ до довголіття у нашій крові.
Нове дослідження, опубліковане в журналі GeroScience, показує, що кров людей, які прожили понад 100 років, має певні подібності: зокрема, вони мають нижчий рівень трьох ключових сполук.
"Ті, хто дожив до свого сотого дня народження, як правило, мали нижчі рівні глюкози, креатиніну та сечової кислоти, починаючи від 60-ти років", - повідомила співавторка, доцентка шведського Каролінського інституту Карін Модіг. "Дуже небагато з довгожителів на початку життя мали рівень глюкози вище 6,5 або рівень креатиніну вище 125".
Високий рівень креатиніну може вказувати на проблеми з нирками, а сечова кислота пов'язана із запаленням. Високий рівень глюкози (або цукру в крові) може призвести до діабету.
Дослідження містить дані 44 000 осіб у Швеції, які народилися між 1893 і 1920 роками, які проходили обстеження здоров'я від 64 до 99 років.
Потім дослідники спостерігали за ними протягом 35 років. Із них понад 1224 (2,7%) дожили до 100 років.
Цікаво, що переважна більшість (85%) довгожителів складали жінки.
Крім сечової кислоти, глюкози та креатиніну, дослідники вивчали рівні загального холестерину та заліза.
"Люди з п'яти груп з найнижчим рівнем загального холестерину і заліза мали менші шанси дожити до 100 років у порівнянні з людьми з вищими рівнями", - зазначила Модіг.
Дослідження не дало конкретних рекомендацій щодо способу життя, але вказує на певні фактори та біомаркери у крові, які можуть впливати на тривалість життя.
"Розумно припустити, що свою роль відіграють такі фактори, як харчування та вживання алкоголю. Відстежувати показники нирок та печінки, а також рівня глюкози та сечової кислоти в міру дорослішання, ймовірно, буде непоганою ідеєю", - йдеться у повідомленні.
Але, докторка додала, що нерідко глибока старість – це просто успіх.
"Ймовірно, випадковість у якийсь момент відіграє роль у досягненні виняткового віку. Але той факт, що відмінності в біомаркерах можна спостерігати задовго до смерті, припускає, що гени і спосіб життя також можуть відігравати роль", - зазначила Карін.