Ми всі бували закохані. Багато хто закохується і заводить стосунки не раз і не два за все життя, а деякі — одного разу і назавжди. Можливо, якісь дрібниці дають зрозуміти, що це саме та людина, з якою хочеться провести всі свої дні та ночі.
Ми вирішили почитати історії людей та дізнатися, що наймиліше і найвідчайдушніше робили їх кохані.
- Розігрівала чоловікові вечерю. Мікрохвильова піч погано погріла. Тут, говорю, ще дно не крутиться. Він поїв, підвівся і каже: «Від'їхати треба, скоро повернуся». Ну гаразд, думаю, мало по роботі. І тут він повертається з новою мікрохвильовою піччю! Ось, каже, а то не діло.
Починаю підозрювати, що у нас все серйозно. © chertovka00 / Twitter
- Разом із чоловіком 15 років. І ось чоловік вирішив розповісти, як він зрозумів, що я його люблю: Коли ми сиділи на терасі на морі, ти раптом завмерла і шепнула: Не рухайся. А за мить я побачив, як ти з моєї голови руками скидаєш величезного павука».
А я з дитинства дико боюся гадів та комах, без жодного кокетства. Я подивилася на Олега, передчуваючи побачити очі, що сміються, але побачила тільки цілком серйозний погляд. І тут зловила себе на думці, що кохання все-таки в дрібницях. © Helicopter22 / Pikabu
- Вона була моєю першою дівчиною. Нам було 16 років. Я йшов їй назустріч і, побачивши її, не міг перестати посміхатися, думав, у мене лопне обличчя. Тоді я все зрозумів. Це було у серпні 1971 року. І я все ще закоханий у неї. © P35-HiPower / Reddit
«Сьогодні я ледве прокинулася о 8-й ранку на пару і запанікувала, що запізнююся. А чоловік, виявляється, вже сидить на моїй парі в Zoom і ще приніс сніданок в ліжко»
- У мене є брат-близнюк, з яким ми з дитинства не ладнаємо. Все життя дико дратувало, що нас все плутають, навіть найкращі друзі. Але одна моя дівчина виділилася: коли побачила загальне фото, якось насупилась, а потім так невпевнено запитала: «А ви з ним не родичі випадково, бо якось схожі?» Я шокований, сказав, мовляв, близнюки, нас все плутають. Вона довго обурювалася, що ми зовсім різні, тільки трохи схожі. Тепер вона моя дружина — єдина людина, яка в мене роздивилася. © Підслухано / Ideer
- У ресторані, де працював мій хлопець, проходив конкурс краси якийсь, то цей дурник вкрав грамоту та підписав її для мене. Здається, я знайшла найкращого хлопця у світі. © sophikokh1 / Twitter
- Я на 8-му місяці, намагаюся більше ходити. Перед тим як забрати дитину з саду, вирішила прогулятися парком і вляпалася в купу. Прибігла додому, перевдягла взуття, брудні кросівки викинула на балкон (помити пізніше), запізнювалася в садок. Повернулися з дитиною з саду — стоять мої кросівки як новенькі: гарні, чисті та не смердючі. Чоловік вимив. Для когось це просто дрібниця, але саме такі вчинки для мене це дуже круто. © Tati.ua / Pikabu
«Чоловік: „На, візьми мій носок, щоб не натирало“»
- Вона не покинула мене, коли у мене був нервовий зрив і почалися галюцинації через безсоння. Вона не лише найкраща дружина, а й просто дивовижна людина. © guiltybyproxy / Reddit
- Я запросив її на вечерю і збирався здивувати запеченою курочкою. Але повернувся з роботи і побачив на кухні бардак, який залишив мій сусід. Приїхала дівчина, і мені довелося пояснювати, що вечеря відкладається. Вона просто запропонувала допомогти і, поки я мив посуд, сама приготувала їжу. Тоді я зрозумів, що то моя жінка. © zombdad81 / Reddit
- Я тиждень практично не вилазю з ліжка через тривогу, що накотила, ходжу в чому попало, виглядаю як мох. Чоловік кожні 10 хвилин: «А хто це в мене тут найкращий у світі? Мій скарб! Моя красуня! А кого це я зараз зацілую? Принести тобі їжу? А воду?» © pirozhenshchina / Twitter
- Я з 20 років бачу світ сірим. Не бачу кольори, розрізняю лише за різною яскравістю. Це сталося після невдалої операції на очі, пошкодили нерви. Упокоритися з цим мені допомогла моя дружина, а на той момент дівчина, вона стала моїм гідом. Вона завжди розповідала мені, що і якого кольору довкола. Орієнтуючись на пам'ять та її слова, я прикрашав свій чорно-білий світ. «Золоте з прозорим камінчиком», — відповіла вона на моє запитання, якого кольору обручка в моїх руках, і раптом заплакала від щастя. © Підслухано / Ideer
- Мій чоловік – свята людина! Щоразу, відчувши, що я нервуюсь, він дає мені в руки пінцет і дозволяє висмикувати волоски зі щетини на своєму обличчі. Мене це дуже заспокоює, а він терпить, поки я не розслаблюся остаточно. Приносить себе в жертву заради кохання! © Підслухано / Ideer
- Ми з чоловіком майже ніколи не сваримося. Але одного разу ми раптом опинилися по різні боки барикад з якогось принципового питання. У цей момент чоловік уперше за кілька років замість лагідної кішечки побачив раптом розлютовану рись, завис на хвилину, а потім видав: «Повернися, будь ласка, в режим обожнювання мене». Після цього сварка зійшла нанівець і питання теж якось вирішилося. © magnolia79 / Pikabu
«Дружина приготувала мені особливий млинець, щоб підбадьорити перед моїм адвокатським іспитом»
- Так вийшло в моєму житті, що батькам було не до мене і, коли добігла кінця навчання у школі, мені не дали грошей на випускний. На нього я прийшла в старій тітчиній сукні. Поки всі гуляли до кафе до ранку, я лаялася з хлопцем на лавочці і вранці пішла спати. Минуло 4 роки. У мене тепер інший хлопець. Нещодавно я прийшла додому, а там стоять свічки, накритий стіл та грає музика з темою випускного. Улюблений одягнув мене стрічку випускника і запросив на танець. Я плакала білугою. Це найкращий випускний через 4 роки! © Підслухано / Ideer
- У мене була важлива співбесіда в іншому місті, але через снігопад мій потяг скасували. Я зателефонувала хлопцеві поплакатися – тоді ми були знайомі лише кілька днів. Він забронював нам готель, допоміг мені зібратися і відвіз мене машиною до цього міста. Коли я спитала його, навіщо він доклав стільки зусиль, він відповів, що розумів, як я мрію про цю роботу. Він завжди знає, як зробити мене щасливою. © pixelunicorns / Reddit
- Я лише переїхала до Москви. Зарплату затримували, грошей вистачало на житло та макарошки. А майбутній чоловік завжди приходив у гості та приносив курку, зефірки та туалетний папір. Спочатку я дивувалася набору і навіть глузувала з нього. А потім виявилось, що він сам не їв, сидів на одній перловці, але мені продукти тягав. Шукав роботу, грошей не було. А коли працював у колективі, завжди приносив мені тортик чи шоколадку, якщо у когось було свято. Сам не їв. © Tchegulay / Pikabu
«Коли мене ще не було, мама намалювала обручку — сама щось там вигадала. А тато знайшов малюнок, замовив таку обручку і подарував їй».