Люди, давлячись сльозами, розповіли, як скуштували страви національної кухні (фото)

Багато туристів вважають, що неможливо дізнатися країну по-справжньому, не покуштувавши страви національної кухні. Але деякі з них виявляються настільки екзотичними, що спробувати їх не кожен зважиться.

Нам стало цікаво, про смак якої національної їжі люди не можуть забути навіть через роки, і ми поринули у численні користувальницькі треди.

• У Франції цей делікатес називають «фіалки», і я гадки не маю, що це, але точно морепродукти. Загалом вони схожі на зморщені картопляні бульби. Я авантюристка і вирішила спробувати їх. Розрізала ножем — усередині щось схоже на яєчний жовток та хрящуватий «білок». Відламала ложечкою шматок. О, Боже мій! Я можу їсти смердючий сир, дуріан і навіть смердючий сир із дуріаном, але це... Я викинула ласощі і пішла чистити зуби. І все ж наступного разу, коли буду у Франції, знову спробую. Я маю зрозуміти, чому це вважається делікатесом! © Ann Obi / quora
• Дуріан. Коли ви розкриваєте його, ви відчуваєте запах за версту. Коли ви доторкаєтеся до нього, він слизький і ніби гнилий, що відповідає запаху. Він залишає у вас у роті плівку, ніби ви ковтаєте холодне сало. Дивно, але смак у нього м'який, приємний і абсолютно невимовний. © Gwen-Sawchuk / quora
• Крутили кохання з хлопцем із Білорусі. Якось його мама подала до столу його улюблену страву — без поняття, як вона називається, але це було м'ясо, зварене у молоці. І вона подала його з млинцями. Це було жахливо – ніякого аромату та дивна текстура. ©  BrainJarShopping/reddit

Каррі з курки з бананами та кокосом

• В індійському ресторані захотілося чогось особливого. Довго вибирала із незнайомих назв. Замовила нарешті і отримала таку страву: нудотне місиво з борошна, курячого м'яса, бананів, кокосу та каррі.
• Рибний суп з локшиною в Сінгапурі. Я почав їсти і натрапив на одне риб'яче око. Це нормально, і я продовжив. Потім мені попався другий. Окей, у риби два ока. Тож цей я теж проковтнув. Але невдовзі я зрозумів, що зірвав куш: у моїй мисці плавало близько п'яти риб'ячих очей, «замаскованих» локшиною. Є люди, які готові боротися за цей делікатес. Шкода, я не з-поміж них. © Rynnah Lim / quora
• Нещодавно я їв коників у шоколаді та мурах, смажених у фритюрі. Це було на міжнародному фестивалі їжі, а це означає, що ми говоримо про ласощі для гурманів. © Candace Dempsey / quora

Папеда

• Папеда - густа клейка паста із сагового борошна. Її варять у воді доти, доки вона не набуде текстури шпалерного клею. Якщо ви можете уявити, що їсте слиз, залишений після себе особливо «слизовим» равликом, змішаним з чимось слизовим, то ви на півдорозі до того, щоб уявити справжній смак цієї страви. © George Graham / quora
• Хаукарль. Ісландський делікатес. На смак, як смерть. Або як рідина для зняття лаку. Я думаю, є це, звичайно, краще, ніж вмирати з голоду. Хоча ненабагато.

  © Amanda Tendler / quora

• Наша бабуся вирішила зробити холодець – російське заливне. Все, що вона знала, це те, що холодець якось пов'язаний із желатином та м'ясом. Вона навіть не стала дивитися рецепт в інтернеті, а просто вирушила до магазину за желе та консервами. На жаль для мене і моєї великої російської родини, її вибір припав на лаймове желе та консервованого тунця. Мені досі сняться кошмари про цю страву. © punkterminator / reddit

• Найдивнішою їжею, яку я коли-небудь їв, був морський їжак. Я замовив із ним суші. Принесли рис, загорнутий у норі, з цією слизовою, помаранчевою кулькою зверху. Я заплющив очі і засунув це до рота. Відчуття такі самі, як я і припускав: фу! Але раптово найчудовіший смак вибухає у роті. Солодке, солоне, відмінне. Їжа богів. © Michele Stewart / quora

Чорбе де бурте

• Румунська національна страва чорбе де бурте — юшка з яловичого шлунка. По суті, це жирний, дуже жирний бульйон зі сметаною, в якому плавають шматки волокнистих хрящів. Прожувати їх неможливо.
• Найгірша їжа, яку я коли-небудь їв у житті, — це кров'яний тофу. Популярні ласощі в Південному Китаї, звідки я родом. Мені було шість, коли спробував його вперше. Цей неприродний металевий присмак у роті, який не змогли покращити ні спеції, ні соус... З того часу я їв «кров'яний тофу» ще кілька разів, але смак залишається таким же огидним. © William Yan / quora
• Натто це ферментовані соєві боби, їх зазвичай їдять на сніданок в Японії. Запах жахливий, як і смак. Вони пахнуть як старі шкарпетки і на смак такі самі. Під час шкільної поїздки я жив у японській родині, і вони запропонували спробувати. Не бажаючи бути неввічливим, я з'їв це і похвалив. На жаль, вони повірили мені на слово і годували мене ними на сніданок весь час. © Sean Hardy / quora

Оболонка

• Оболонці. Мій батько одного разу привіз цих маленьких чудовиськ додому з корейського ринку. Ви знаєте цей вислів - «на смак набагато краще, ніж на вигляд»? Коли люди так кажуть, вони мають на увазі щось на кшталт морських їжаків. Потворні істоти, але делікатес. Так ось, оболочники на смак саме такі, як на вигляд: солоні, гумові та хрусткі. © Glen-Kim / quora
• Напевно, найдивніша їжа, яку я коли-небудь куштував, — це скорпіони. Я їх їв у Пекіні на нічному ринку. Це довга вулиця, де продають усі – від змій до комах. Мені сподобалися скорпіони, смажені у фритюрі, вони мають солонуватий смак, схожий смак картопляних чіпсів. Хоча вони виглядають не дуже апетитно, я їх знову купив би. © Sean Hardy/ quora
• Коли я був підлітком, моя мама дала спробувати британський марміт. У банку він схожий на чорнувато-коричневе варення. Вона взяла шматочок тосту, а потім намазала на нього товстий шар марміту. На смак він був як солоний бензин чи рідина для запальничок. © Malcolm Marshall / quora
• "Шуба". Багато майонезу, сира біла цибуля, маринований оселедець, холодна картопля, а у верхньому шарі — тертий буряк з майонезом — як солодкий рожевий топінг з оцтом і... кріп. Якби я не поважала свою свекруху, я не стала б пробувати це цукерково-рожеву штуку, всередині якої, як мені сказали, маринована риба. А виявилося непогано! © Mel Kartmazov / quora

Яловичина з кров'ю

• Приїхала до подруги до Бельгії на Різдво. Коли зібралися гості, вона показала величезний шматок сирого м'яса, реально третина туші, мовляв, його готуватиме. Я подумала: «Його ж смажити години зо три». Але вже за п'ять хвилин подали страву. За фактом у мене в тарілці лежали дві скибочки, що «витікають» кров'ю. Я сподівалася їх сховати/викинути/досмажити та з'їсти, але господиня стояла поряд зі мною і чекала, поки я спробую. Довелося запхати в себе шматочок. До речі, виявилося смачно.
• Чи доводилося вам колись чути про рибу-локшину? Її можна вважати справжньою екзотикою Приморського краю. Окремо кожна рибка практично повністю прозора, крім точок-очей. Готове блюдо зовні нагадує тарілку локшини. Смак теж рибно-локшинний з ледь помітною «соластинкою». При цьому готова рибка трохи похрумтує при пережовуванні, але ніяких кісток, навіть найдрібніших, не відчувається. © MyTravelNote / pikabu

• Знайомого почастували українською національною стравою – борщем. У тарілці крім капусти плавали два шматки жирного вареного сала. Він намагався їх непомітно позбутися, думав завернути в серветку і в кишеню, а потім викинути, але господиня не зводила з нього очей. А коли він майже все з'їв, сказала: «Залишив наостанок найсмачніше?» — і чмихнула йому третій шматок.