У XVIII і XIX столітті жінки не могли, як зараз, роздягнутися до купальника і пройти через весь пляж, щоб поринути у морську воду. На той час існував певний пляжний етикет, якого всі мали дотримуватися, щоб були збережені всі правила пристойності. І дозволити собі постати в купальному костюмі перед особами протилежної статі, звичайно ж, не було одним із них.
Щоб допомогти жінкам залишатися пристойними і зберегти гідність, був розроблений хитромудрий винахід, схожий на критий візок під назвою купальна машина. Цей пристрій нагадував собою дерев'яну роздягальню, яку можна побачити на багатьох пляжах, але більшого розміру і поставлену на колеса, з якої вели невеликі сходи вниз.
Купальниця входила в невелику кімнатку купальної машини, що стоїть на пляжі, у повсякденному одязі. Залишаючись на самоті, вона переодягалася в купальний костюм, який був надзвичайно скромним за нинішніми мірками, а повсякденний одяг залишала на верхній полиці, де вона залишалася сухою.
Обычно купальщицу сопровождала крепкая женщина, которую называли диппер (dipper). Она должна была помогать даме входить и выходить из купальной машины. Если купальщица не умела плавать, её обвязывали вокруг талии толстой верёвкой, второй конец которой привязывали к краю повозки, чтобы её не унесло течением.
Искупавшись, дама возвращалась обратно в купальную машину, обсыхала внутри и переодевалась обратно в свою повседневную одежду. Во время переодевания она подавала сигнал извозчику, подняв специальный флажок, означающий, что она готова вернуться на берег, и повозку вытягивали обратно на берег.
Однако это не соответствует истине. Существует доказательство того, что купальная машина впервые появилась, по крайней мере, 15-тью годами ранее. Впрочем, Бенджамин Бил внёс свой вклад в устройство купальной машины. Он изобрёл крытый брезентом своеобразный капюшон, который прикреплялся к задней стороне купальной машины и опускался вниз, накрывая скромную купальщицу.
Когда-то давно, до того как в викторианскую эпоху появились придирчивые блюстители нравов, купание мужчин и женщин в обнажённом виде было широко распространено. С течением времени моральные ценности изменились, стало считаться неприличным не только купание в обнажённом виде, но и смешанное купание мужчин и женщин.
Юридичне відділення зон для купання остаточно перестало діяти у Великій Британії в 1901 році, і необхідність купальних машин стала різко зменшуватися. Останнім часом свого існування, одночасно з послабленням законів про купання, у купальних машинах часто можна було побачити разом чоловіків та жінок. А на початку 1920-х років купальні машини зовсім зникли.
Картина Вільяма Хіта (William Heath) Русалки в Брайтоні (Mermaids at Brighton), 1829 р., зображує жінок, що купаються в морі біля купальних машин у Брайтоні.
Картина Джорджа Уокера (George Walker) Костюм Йоркшира (The Costume of Yorkshire) зображує даму, якій помічниці допомагають вийти з купальної машини.
Пляж Остенде у Бельгії, близько 1900 р.
Молода жінка виходить зі своєї купальної машини, 1911
Особиста купальна машина королеви Вікторії, відновлена та виставлена біля палацу Осборн-хаус, де королева відпочивала у родинному колі: