Іноді у житті трапляються такі провали, після яких не знаєш, плакати чи сміятися. Таке відчуття, що доля та ще жартівниця. Ну а як тоді пояснити всі ті ситуації, що трапились із героями нашої добірки?
Ми зібрали історії користувачів, де повне фіаско обернулося мало не успіхом.
- Наш сусід – нудист. І так вийшло, що його балкон знаходиться просто під нашим. Тож коли виходиш на балкон, бачиш, як голий сусід сидить на своєму балконі і п'є каву. Нещодавно до мене у гості зайшла подруга. Вирішила показати їй гарний краєвид з балкона. Виходимо, і тут сусід знизу привітно махає газетою, оголивши перед нами всі свої принади. Я спокійно вітаюсь у відповідь. Тут подруга видає: «Так, вигляд у вас справді незвичайний! Прям кожну дрібницю видно! Тепер сусід носить плавки. Мабуть, образився.
- Втратила мобільний телефон. Коштував пристойно, було прикро, але все ж таки не привід сильно засмучуватися. Гуляю вулицею, бачу на порожній крамниці свій телефон, але розряджений, дуже здивувалася. Прийшла додому, включила — все нормально, додатки розставлені в тому ж порядку, але... вони всі іншу людину, на фото — хлопця років двадцяти п'яти. Подзвонила з його телефону на свій, виявилося, він так само побачив «свій» телефон у парку, до цього посіявши свій. Так і познайомилися, тепер добрі друзі.
- Ішла я якось із магазину і побачила, як об'ємна тітка в халаті вигулює біля під'їзду чихуахуа в офігенному фіолетовому комбезі з купою страз на спині. Поки я сумувала про те, що навіть собаки одягаються краще за мене, підлетіла велика ворона, цапнула собаку за комбез і невисоко, але без напруження потягла її в невідомому напрямку. Я так і застигла зі своїм пакетом і очманілим ликом. Тітка з криками: «Зося! Зосенька!» — бігла за викрадачкою, куляючи в неї знятими на ходу капцями. Врятувала...
- Працювала в одного оператора з великої трійки в салоні. Часто приходили конфліктні клієнти, у яких телефон зламався, то гроші списали. Завжди намагалася всім допомогти і заспокоїти, але, ясна річ, сама нервувала сильно. І ось прийшов черговий конфліктний клієнт — жінка трохи за 40, з порогу почала на всіх кричати, потім на мене подивилася, взяла за руку і каже: «Люба, не хвилюйтеся ви так, бо надовго вас не вистачить», — і продовжила на всіх кричати.
- Завжди, протягом усього життя, моє прізвище перекручували всіма можливими способами. Я звик до цього і перестав звертати на це увагу. Але найтоповіший випадок стався днями поштою. Посилання залишалося лежати 3 дні, а повідомлення все немає. Прийшов до них, знайшли посилку, заповнюю повідомлення, а співробітник пошти і каже: «Ми одержувачів завжди на прізвище шукаємо, і вам би сповіщення ну ніяк не прийшло, ви ж знаєте, як китайці перекручуються в написанні, ось дивіться!» Читаю, а там все правильно...
- Моя подруга - володар досить довгого носа. На операцію не наважувалась, сама завжди з гумором ставилася до нього. Але ми просто плакали зі сміху, коли вона розповіла, що у Болгарії їй ліфт ударив дверима по носі! По носі, млинець, ліфт! Ніс зламаний, вона зробила операцію, зменшивши заразом його. І зникла родзинка у зовнішності, причому вона й сама шкодує, каже, що хоч нарощуй. Ну, хоч почуття гумору нікуди не пропало.
- Я, надихнувшись твором «Тимур та його команда», будучи в гостях у бабусі в Грузії, організувала та згуртувала своїх двоюрідних братів та сестер, переконавши їх творити добрі справи. Ми працювали в полі, прибирали в хаті, мили наших корів та свиней, які просто сяяли на сонці. Але всьому прийшов кінець, коли ми з добрих спонукань побризкали корівник дихлофосом від клопів. Дід вчасно почув запах, і йому довелося ставити новий корівник. Окрім наших дуп, ніхто не постраждав.
- З дитинства не залишало відчуття, що живу не у своїй квартирі. Запитувала у батьків, але вони жартували. Нещодавно з'ясувалося, що, поки я гостювала у бабусі (приблизно у 4 роки), ми й справді переїхали до квартири в тому ж будинку і батьки зробили максимально схожий ремонт, а про якісь нові речі та ще одну кімнату (!) говорили, що я просто забула! Травму вони не хотіли дитині завдати, блін! А те, що я 20 років вважала себе божевільною, — це не травма.
- Шукала новий тональний крем, продавець вирішила допомогти з вибором і почала видавлювати мені різні зразки на руку. Раптом з одним із тюбиків пішло щось не так, і мені величезним струменем прямо на білу штанину вилетів яскраво-жовтогарячий крем. Звичайно ж, серветками ця пляма була вже не відтерти, надто рідкий крем. Як вибачення, продавець дала мені повний пакет різних пробників. Штани так і не випрала до кінця, зате косметику можна тепер довго не купувати.
- Була знайома, дратувала мене моторошно. Нахабна і самовпевнена, але навіть п'янка була шикарною. Поки не напилися вдвох... Я зрозуміла, що заздрю. Заздрю її впевненості та манері поводитися відкрито, не боячись чужих думок. Це я їй і сказала, а вона мені: «Ти спокійна як скеля, гарна дружина і мама, а я гарне бур'ян...» Ця розмова змінила нас обох, тепер я маю найкращу подругу. Вона стала спокійнішою, а я впевненішою — ми доповнюємо одне одного.
- Позаминулого Нового року загадала бажання: розпочати нове життя. На початку січня мене збила машина. Травма голови, операції, реанімації, відновлення. Результат: часткова амнезія та провали в пам'яті. Наново знайомилася зі своєю родиною, батьками, хлопця свого не визнавала, розлучилися. Змінилися смаки, уподобання, хобі. Як наслідок навчання на кондитера, нова робота, переїзд. Зараз я вагітна від колишнього шефа, якого раніше ненавиділа.