У собак різних порід будова носа та чутливість нюху виявилися однаковими, спростовуючи поширену думку про те, що окремі породи є кращими нюхачами. Імовірно, кращі навички винюхування пояснюються більшою схильністю до кооперації з людиною та кращою піддатливістю собак. На це вказало дослідження, у якому вчені порівняли анатомію та генетику понад сотні порід собак, вовків та койотів. Результати оприлюднили на bioRxiv.
Вчені використали 104 черепи собак 45 різних порід, одного виду вовка та койота, проаналізувавши їх на комп'ютерному томографі. Отримані скани відтак перетворили на тривимірні цифрові моделі, на основі яких можна детально вивчати анатомію. Вчені особливо звертали увагу на дірчасту пластинку решітчастої кістки, крізь яку проходять нюхові нерви до носової порожнини. У тварин із кращим нюхом вона мала б бути більшого розміру відносно тіла, але цього не помітили у собак. Утім, у вовків і койотів дірчаста пластинка була більшою, якщо порівнювати із собаками.
Відтак вчені провели генетичний аналіз на основі зразків тканин від 111 порід собак, 27 вовків та чотирьох койотів. І він не виявив у представників окремих порід більше генів, що залучені до чутливого нюху. Однак порівнюючи їх із вовками та койотами, собаки таки мали менше генів нюху. Тож вчені висновують, що хоч собаки й поступаються у чутливості носа диким родичам, але поміж собою за цим параметром однакові.