Вічна суєта, крики, безладдя, розбиті коліна - це те, що знайоме кожній мамі маленьких дітей. Але так буде не завжди. Настане момент, коли діти подорослішають та вилетять із батьківського гнізда. Що тоді відчуває жінка та як їй перебудувати своє життя?
Андреа – мама трьох дітей, їй 47 років. У соціальних мережах вона ділиться переживаннями, які зрозуміє кожна мати. Як це, коли діти виросли, ось-ось вступлять у доросле життя і залишать батьківський дім?
Вона вважає, що навіть зараз, в епоху соціальних мереж, у людей дуже мало інформації про те, через що жінка проходить у цей період. Адже для багатьох він може виявитися навіть складнішим, ніж перші роки материнства чи етап підліткового бунту.
Жінка згадує, як їй жилося, коли діти були малі. Прогулянки з ними вимагали ретельного планування, величезної вправності та вагона терпіння. З собою треба було взяти купу всього — перекушування, воду, аптечку — адже не можна заздалегідь знати, хто сьогодні розб'є коліна або різко зголодніє. А комусь із малюків може терміново знадобитися пакет, щоб зібрати гарні листочки та камінці у парку.
Але краще вже прогулянки, ніж повний безлад, який діти влаштовують удома. Андреа каже, що дні здавались нескінченно довгими.
Іноді бути мамою підлітків дуже важко. Так, це справжні сльози».
І ось її діти вже майже дорослі. Старшому скоро виповниться 18 років, молодші поїхали на літо до бабусі з дідусем. Жінка гуляє одна і зізнається, що коли дітлахи на вулиці голосно звуть маму, вона інстинктивно обертається, щоб перевірити, чи все гаразд.
Вона майже 20 років життя повністю віддала дітям і почала все частіше задаватися питанням: а як бути далі?
У цей момент починається новий розділ життя. Доводиться вчитися знову бути віч-на-віч із собою, без дітей, які роками були центром всесвіту. Навколо стає неймовірно тихо.
Андреа каже, що прислухається до звуків комах та птахів, шуму хвиль та інших людей. Вона дуже переживала через те, що діти ось-ось упорхнуть із батьківського гнізда, але в якийсь момент вирішила просто дозволити собі відчувати смуток, страх і хвилювання. Вона дозволила собі бути вразливою.
По суті, такий період у житті матері – це криза. З іншого боку, нарешті з'являється можливість сфокусуватися на собі, своїх бажаннях та відчуттях. Адже більшість мам не можуть поставити себе на перше місце, на чолі їхнього життя перебувають діти.
Коли накочують спогади і стає дуже сумно, Андреа радить зробити глибокий вдих, видих, озирнутися довкола і зосередитись на поточному моменті. Важливо відкритися цьому моменту і хоча спробувати полюбити саме те, що відбувається зараз.
Жінка каже, що тепер вона сповнена ентузіазму знайти нові смисли у житті.
«Я — мама, але я можу знайти нову мету і те, що мене наповнюватиме».
Обов'язково настане день, коли діти вилетять із батьківського гнізда та почнуть самостійне життя