Редакція з'ясувала, як живеться людям у сім'ях з трьома та більше дітьми.
Я жила у великій родині. Зрозуміло, що не вдається любити і приділяти належну увагу всім, матеріально всіх забезпечити і коси кожної заплести — звалюють турботу про молодших та догляд за ними старших. Моє найбільше бажання було швидше стати «мамою»: тільки тому, що у неї був мішечок із цукерками (подушечки такі, усередині яких повидло). Так от той мішечок зберігався у мами, і 1 раз на тиждень, після лазні, вона нам солодощі видавала. © Абляєва / Facebook
У моєї прабабусі було п'ятеро. Старшому дуже рано довелося подорослішати та почати працювати (до того ж він народився перед самою війною), троє середніх навчалися в інтернаті та приїжджали до батьків лише влітку. На радощах від того, що збагрили всіх, прабабка з прадідом «зробили» 5-го, коли їм було вже за 40: молодшого, закоханого, якого самі балували, а старші діти (вже виросли) не могли приструнити. Молодший уже сам пенсіонер, а все недолугий якийсь. © Бутербродик / AdMe
Я 9-й і наймолодша дитина у ній. Дякую батькам, що дали мені життя. А в решті нічого хорошого. Прикро не мати трусів до 7 років, прикро не мати змоги здобути освіту, бо гроші відкладалися лише на чорний день. Прикро жити як Мауглі, коли нікому немає діла, чи їв ти сьогодні і коли мився. І це при тому, що батьки не були алкоголіками і постійно працювали. © Зінаїда Глазунова / Facebook
Я третя у сім'ї з 4 дітьми. Різниця між усіма 4-5 років. Через це постійно були фінансові проблеми, пов'язані з освітою: чи оплачуємо старшим університет, чи я продовжую ходити до гуртків та отримувати кишенькові гроші. А ще батьки завжди показували, хто улюблена дитина. Тож хотілося б народитися в сім'ї поменше. © Христина / AdMe
В наших сусідів 3 дітей. Я була шокована тим, що хлопчик 9 років ніколи не їв банани і не ходив до зоопарку. Йому навіть у школу довелося піти пізніше, бо батьки грошей на форму не мали. © Наталія Воднєва / Facebook
У музичній школі навчалася з дівчинкою з багатодітної сім'ї (вона зі старших, лише дітей 10 чи 11). Зустрілися вже дорослими. Доглянута, гарно одягнена. Викладає у консерваторії. На запитання «Сім'я, діти?» відповідає: «Щойно заробила грошей, зробила операцію, щоб ніколи не було дітей. Живу на своє задоволення». © Наталія Охріменко / Facebook
Я виросла у сім'ї, де 6 дітей. 3-тя за рахунком. Звичайно, багато доводилося робити вдома з ранніх років, але за це я можу зараз сказати лише спасибі. Вмію практично все, і жодними труднощами мене не налякаєш. © Катерина Фрайс / Facebook
У мене перші двоє - хлопчики з різницею у 3 роки. Росли разом. Донька народилася, коли їм було 17 та 14 років. Нянчитися з сестрою їм не доводилося. Вони одразу нам сказали: ви не для нас народжуєте, ось і пораєтесь самі. Поки вона не підросла, взагалі відмовлялися наглядати. Тож ми з чоловіком усіх своїх дітей виростили самі, без няньок. І діти у нас дружні. © Валентина Дубовцева / Facebook
Я старша. І так, було так, що старша має. А молодшій багато прощалося. До того ж плюсуємо: «доглядай за нею», «візьми її з собою погуляти», «отримай ременя за її провини». Тож своїх дітей навіть не хочу. Знаю ще кілька старших, які або взагалі дітей не хочуть, або народжують лише одного. © Nataliya Vizgavlyust / Facebook
У сусідів 5 дітей. Без матеріальних проблем. Є можливість усім купити новий одяг, смачні страви і не тільки. Батько сімейства бере більшу участь у вихованні дітей та догляді за ними, ніж мама. І при цьому ще є єдиним годувальником у сім'ї. Зовні все гаразд. Але моя думка така, що жінка народжувала не від великого кохання до дітей, а тільки тому, що нічого іншого робити не захотіла. Це її вибір. Вихованням та розвитком дітей особливо не морочиться. Сама добре виглядає, благо є можливості. Спостерігаються ознаки психоемоційного недорозвинення в дітей віком. Але в принципі всі начебто задоволені та щасливі. © Svitlana Logvinenko / Facebook
Я із багатодітної родини. Нас у мами 8. Я найстарша. Так, не сперечаюся, доводилося допомагати з малюками, але це природно: кожна дитина повинна мати свої обов'язки. Не шкодую, що виросла у багатодітній родині. Люблю дуже своїх 6 братиків та сеструлю! Дякувати Богу, не бідували: все необхідне було і навіть більше, голодними ніколи не ходили. © Анна Білоконь / Facebook
Нас п'ятеро. Не можу сказати, що дитинство було солодким. Тато — начальник, хоч би не голодували. Мама працювала у банку. Поки я була маленькою, вважала, що вона дуже жадібна і не любить нас, адже як можна тримати в руках пачки грошей, а коханій доньці сказати, що їх немає на одну цукерку. Років до 10-11 я носила все, що залишалося після сестри. І якою ж щасливою я була, коли в 5-му класі повернулася від бабусі майже на голову вище за неї! Це була найщасливіша осінь, адже мамі довелося купити мені пальто і шкільну форму. Тільки з чоботями мене обдурили: я рік носила чоботи сестри на розмір менше за мій. Але як би важко нам не було, ми були щасливі і раділи мандаринці у новорічному подарунку чи нової сукні. © Lana Doina-Asam / Facebook
Мої батьки мали 3 дітей. Я найстарша, і різниця між мною та молодшими 11 та 14 років. Я любила своїх сестру та брата, але до 20 років була сита по горло пранням, прибиранням та іншими домашніми обов'язками. Коли доводилося їхати з матір'ю та молодшими потягом, мене приймали за їхню матір, а її — за мою свекруху. Заміж не хотіла та не поспішала. Але... у мене теж 3 дітей, з різницею 2 роки, 4 та 6 років. © Зоя Потапова / Facebook
Я п'ята у сім'ї, і мою сестру змушували зі мною гуляти. Їй не хотілося, щоб я слухала «дорослі розмови», і тому вона всіляко намагалася мене позбутися. Якось вони мене чимось відворушили, а самі втекли. Я не розгубилася: лягла перед нашим вікном на асфальт і почала плакати. Тут з-за рогу виходить зла сестра і каже: "Ой, пішли вже". Коли згадую, як я її доводила, так смішно і шкода, хоч зараз ми й дружні. © Лілія Вахідова / Facebook
Хайді Клум – мама 4 дітей.
Я старша з 9 дітей у сім'ї. Після мене йдуть 7 братів та молодша сестричка. Так, доводилося допомагати. Кожен у сім'ї мав свої обов'язки. Але життя було дуже веселим. По можливості батьки приділяли нам багато уваги, але нам і самим завжди було весело та цікаво. Ніколи не почувала себе обділеною. Між нами і зараз дуже близькі стосунки. Усі виросли порядними людьми, мають свої добрі дружні сім'ї, у тому числі й багатодітні. © Lyudmila Oumnov / Facebook
Ми мали 7 дітей. Я, старша із сестер, звичайно, няньчила молодших. Ми дружно жили, батьки дуже багато працювали, а я заздрила подружкам: вони могли йти на озеро купатися, а я сиділа з дітьми. Але коли ми виросли і всі роз'їхалися... Так тепер чудово, що стільки рідних: ми їздимо в гості, зідзвонюємося, допомагаємо, якщо треба. Хоча у нас усіх по 1–2 дитини. © Франтішка Гайчонок / Facebook
Нас у сім'ї троє, я старша. Чоловік – старший із чотирьох. У свої 12 років, коли мої однокласниці грали в ляльки, я готувала повноцінні обід та вечерю. На мені були прибирання та молодші сестрички, поки батьки працювали. При цьому я добре навчалася. Ні, я не скаржусь, що мені довелося швидко подорослішати. Це навчило мене долати труднощі. Але ті почуття відповідальності та обов'язку, прищеплені нам із чоловіком як старшим дітям, досі змушують нестись стрімголов на допомогу батькам. Молодші цього не мають. © Наталія Муренченко / Facebook