Жителі низки сіл Врадіївського району задихаються від отрутохімікатів, які вже кілька років лежать у мішках і банках просто неба. Районна державна адміністрація за п’ять років так і не зробила нічого, щоб вивезти ці небезпечні речовини.
Як розповіли місцеві мешканці, у 2011 році в Миколаївській області, як і в інших регіонах України, реалізовувалася державна програма з утилізації отрутохімікатів. На складах у населених пунктах, переважно в сільській місцевості, залишалася значна кількість хімічних речовин, які використовувалися для обробки землі. Термін їх придатності давно минув, але викидати їх як звичайне сміття було заборонено, адже потрапляння у довкілля становить серйозну небезпеку.
У Врадіївському районі тоді вирішили звезти всі прострочені отрутохімікати в одне місце, звідки їх мали відправити на утилізацію. Таким місцем стала ділянка біля села Захарівка, куди звезли близько 100 тонн отрути. Більшу частину небезпечних речовин тоді таки вивезли, однак із десяток мішків, пластикових бочок і скляних пляшок залишилися. Селяни пояснили, що ці ємності не вмістилися в останній рейс, але їм пообіцяли забрати їх протягом двох тижнів. Ці «два тижні» розтягнулися на шість років.
Отрутохімікати розташовані не на покинутій території, а на земельній ділянці, яку вже багато років орендує місцевий фермер Микола Михальченко. Фактично влада району залишила підприємця сам на сам із проблемою, яку мала вирішити ще кілька років тому.
Сам фермер і місцеві жителі неодноразово зверталися до районної адміністрації з проханням нарешті вивезти небезпечні речовини. Навесні в Захарівці відбулися збори громади, на яких голова райдержадміністрації Василь Жосан пообіцяв, що за два тижні від «отруйної бомби» не залишиться й сліду. Минуло пів року – і нічого не зроблено.
Тим часом отрутохімікати лежать просто неба. Під час дощів отруйні стоки розтікаються навколо, забруднюючи ґрунт, воду, флору та фауну. Люди скаржаться на головний біль і запаморочення.
Жителі села Іванівка, розташованого за кілька кілометрів від Захарівки, розповідають, що бояться пити воду з криниць – її якість, яка й раніше залишала бажати кращого, значно погіршилася.
- Воду здавали на аналізи – кажуть, її навіть коровам не можна пити, не те що людям, - розповіла Валентина Гасюк. - Екологія й так погана, а ці отрутохімікати досі лежать… У людей погане самопочуття: у кого не запитаєш – болить голова, нудить… Постійно обіцяють вивезти, але до сьогодні нічого не робиться.
Підприємець, на території якого продовжує смердіти й розповсюджуватися ця купа небезпечних речовин, стверджує, що після того, як він почав активно порушувати цю проблему та вимагати від влади звільнити ділянку, у нього виникли труднощі.
На останню сесію було винесено питання про грошову оцінку землі, яку він орендує. Однак голова РДА Василь Жосан зняв це питання з порядку денного без обговорення – без запитань і консультацій із депутатськими комісіями чи фракціями.
Інформацію про це підтвердив депутат районної ради Ігор Сало. За його словами, фермер звертався до нього зі скаргами на дії адміністрації.
- Мені також відомо, що після того, як він почав порушувати питання отрутохімікатів, йому відмовили в оформленні фермерського господарства, - зазначив Ігор Сало. - Він підготував документи й подав заявку на затвердження грошової оцінки землі до Врадіївської райради. Але голова РДА з незрозумілих причин зняв це питання з розгляду.
Справжні мотиви такого рішення стали зрозумілими згодом.
- Він проводив збори в тому селі й пообіцяв цю земельну ділянку іншій особі. Стало очевидно, що йдеться про перерозподіл і грубе втручання з боку керівника адміністрації, - сказав депутат.
- Я вважаю, що тут немає чого дивуватися, адже в нас голова може спочатку видати розпорядження, а потім його скасувати. Він навіть може звільняти людей, які йому не підпорядковуються. Свого часу він намагався усунути з посади головного лікаря Врадіївської центральної районної лікарні. Коли ж йому пояснили, що це не його компетенція, він звернувся до голови Миколаївської обласної державної адміністрації, щоб скасувати власне рішення, - додав Ігор Сало.