Ще в неділю ми написали , що кандидатом на посаду прем'єр-міністра від Володимира Зеленського стане Сергій Корецький, а зміна уряду буде використана президентом для відставки міністра оборони Михайла Федорова.
Так і сталося.
Про причини невдоволення Зеленського Федоровим ми писали вже багато разів . Якщо коротко, то основних (реальних, а чи не публічно званих) дві. По-перше, все більш відверта самостійна політична гра Федорова за підтримки грантових кіл, близьких до НАБУ та САП, євроструктур та Демократичної партії США. У цих колах Федорова вже фактично відкрито сватали як наступного президента України. По-друге, боротьба освоєння величезного військового бюджету. Федоров створив свою екосистему "освоювачів" бюджету (наприклад, виробників дронів), яка вступила в конфлікт із близькими до Зеленського та його оточення "освоювачами" на кшталт Fire Point.
Додатковим дратівливим елементом для Зеленського став конфлікт Федорова, що все більш загострюється, з головкомом ЗСУ Олександром Сирським. Політично не амбітна, не дуже популярна, російська за походженням і невпевнено розмовляюча українською Сирська є для Зеленського ключовим елементом керованості армії та припиненням у ній будь-якого політичного "руху". Президент дуже добре пам'ятає, як колишній головком Валерій Залужний швидко наростив політичну вагу і досі є її головним конкурентом на гіпотетичних виборах . Тому розгорнуту Федоровим кампанію з відставки Сирського президент сприйняв як спробу змінити вірного йому аполітичного головкому на іншу постать, яка буде вже не такою керованою.
До речі, ймовірний змінник Федорова на посаді міністра – нинішній глава МВС Ігор Клименко – цілком відповідає образу ідеального чиновника в очах Зеленського: абсолютно не амбітний, інформаційно неактивний, керований.
При цьому відставка Федорова є для Зеленського пробним каменем перед вирішенням глобальнішої проблеми, яку він уже намагався, але не зміг вирішити минулого року: підпорядкування собі НАБУ та САП, які раніше, під час правління Демократичної партії, де-факто контролювали США, а зараз перейшли під патронат євроструктур.
Нагадаємо, торік Зеленський вже був близьким до цієї мети: наприкінці липня 2025 року Верховна Рада проголосувала за закон, яким антикорупційні органи переводилися у підпорядкування Офісу генерального прокурора , а президент його підписав. Зеленський думав, що президент США Дональд Трамп не захищатиме створені свого часу демократами НАБУ та САП, а європейці як завжди промовчать. Але цей розрахунок справдився наполовину. Трамп справді не сказав нічого, але Європа жорстко виступила проти нових законів, погрожуючи припиненням допомоги. Також розпочалися акції протесту. В результаті Зеленський здав назад і повернув повноваження НАБУ та САП , що мало для нього тяжкі наслідки. Вже в листопаді антикорупційні органи розпочали розкручування скандалу з Тимуром Міндічем та іншими найближчими соратниками Зеленського. Підсумком стало різке послаблення внутрішньополітичних позицій президента.
Більше того, атаки на Зеленського продовжилися і далі хвилями: тиск із вимогою відставки Андрія Єрмака, кримінальні справи проти близьких до президента нардепів, публікація аудіозаписів із квартири Міндіча, кримінальна справа проти Єрмака.
Паралельно Зеленський був змушений віддати під контроль групи підтримки САП та НАБУ митницю та БЕБ. Також ці кола вимагають ухвалення законів з так званого пакету Качки-Кос, якими з-під контролю президента виводяться ГБР, Офіс генпрокурора та МВС шляхом кадрових конкурсів із вирішальним голосом "міжнародних експертів", а повноваження НАБУ та САП ще більше розширюються.
Зеленському, звичайно, все це не подобалося. Він розумів, що НАБУ, САП та близькі до них кола фактично перетворилися на нашийник, за допомогою якого його тримає на короткому повідку Європа. І вони, цілком імовірно, будуть використані для того, щоб не допустити його переобрання на новий термін після війни.
Для вирішення останнього завдання Зеленському потрібна повністю керована внутрішня ситуація, коли він є єдиним і безальтернативним правителем країни. Але для цього потрібно підкорити НАБУ та САП.
До цієї мети Зеленський, пам'ятаючи сумний минулорічний досвід із ухваленням законів, вирішив, мабуть, рухатися поступально. Для початку він вирішив заміряти відставкою Федорова реакцію всередині країни та в Європі. І якщо все пройде спокійно, тоді можна буде підступатись до НАБУ та САП. Щоправда, швидше за все вже не шляхом ухвалення законів, а шляхом тиску на керівництво цих органів за допомогою кримінальних справ руками СБУ. Або інакше можна спробувати "перевербувати" голів антикорупційних органів та їх ключових співробітників.
Власне, група підтримки НАБУ та САП цей сигнал саме так і сприйняла. Тому зараз починається розкрутка акцій протесту за тими самими лекалами, що й минулого року. При цьому якщо зараз Зеленський знову здасть назад і залишить Федорова, то наслідки для нього можуть бути ще важчими, ніж торік, оскільки він ризикує втратити контроль над армією.
Осмілілий Федоров ще більше активізує кампанію проти Сирського (можливо вже не лише в українських, а й у західних ЗМІ) і зрештою доб'ється його відставки. А новий головком, з огляду на долю попереднього, вже не буде настільки керований Зеленським.
Але ключовою стане реакція Європи: чи чинитиме вона тиск на президента України. Якщо ні, то швидше за все він проігнорує протести, проведе заміни до Міноборони та розпочне підготовку вирішення головного питання: підпорядкування НАБУ та САП, щоб скинути з себе нашийник та перетворитися на повноцінного "господаря землі української".
Ймовірно, Зеленський вважає, що ЄС цього разу промовчить. З цією метою обрано і час для проведення "спецоперації" з Федоровим: саме зараз ейфорія від успіхів далекобійних ударів України перебуває на максимумі, зокрема в Європі. На цьому фоні чиниться великий тиск на Трампа, щоб він перейшов до жорстких заходів тиску на РФ. Також збираються додаткові гроші зовнішньої допомоги для України.
Тому не виключено, що на Банковій вважають, що в такій ситуації європейці не псуватимуть таку гарну інформаційну картинку перелому у війні, чинячи тиск на Зеленського і починаючи проти нього кампанію у ЗМІ, як це було в липні минулого року.
Але чи все так буде насправді, побачимо вже зовсім скоро