Дослідники з Університету імені Йоганна Гутенберга в Майнці (Німеччина) вивчили вапняний наліт в найдавніших помпейських купальнях та виявили, що воду в них міняли лише раз на день. І цей висновок ще не найжахливіший.
Про що повідомили науковці?
Давні римляни відомі своїми розвиненими системами водопостачання та термами – громадськими лазнями. Однак, згідно з новим дослідженням, перші лазні, побудовані в Помпеях не вирізнялися чистотою та були далекі від елементарних уявлень про гігієну.
«Цілком імовірно, що купання було негігієнічним, а отже, не дуже привабливим», – розповіла виданню Live Science геоархеологиня Гюль Сюрмеліхінді, провідна авторка дослідження.
Суспільні лазні були ключовою частиною римської культури, і в міру розширення Римської імперії культура купання також розвивалася. На піку могутності Римської імперії римляни «будували довгі акведуки, аби щодня приймати ванни та очищатися», – каже Сюрмеліхінді.
Однак у ранніх лазнях Помпеїв, що використовувалися приблизно зі 130 до 30 року до нашої ери за часів Римської республіки (509-27 рр. до н. е.), ситуація була іншою. До будівництва акведука купальні міста наповнювалися водою з колодязів та цистерн за допомогою єдиного водопідіймального механізму, який приводили в рух раби. Воду не можна було поповнювати частіше, ніж раз на день, а отже її чистота у громадських купальнях була більш ніж сумнівною.
Якою буда вода в помпейських лазнях?
Щоб дослідити склад води в тогочасних лазнях, науковці вивчили зразки карбонатного нальоту, що утворився у водопровідній системі, зокрема у трубах та басейнах. Як засвідчила команда, в купальнях спостерігався значно нижчий вміст стабільних ізотопів вуглецю, ніж у колодязі, що постачав воду до купальних комплексів. Це означає, що вода в купальнях містила багато органічних речовин. А найменше ізотопів вуглецю вчені виявили в місцях зливу брудної води, що цілком логічно.
За словами дослідників, ця вода містила сліди «мікробної активності та людських відходів (наприклад, поту, шкірного сала, сечі, олії для купання)».
«Такі лазні були чимось, чого ми нині вже не можемо собі уявити. Люди використовували не мило, а оливкову олію, щоб втирати в тіло та зіскрібати бруд», – зазначив співавтор дослідження Сєєс Пассхієр.
А ще науковці вивчили забруднення лазень важкими металами. Команда виявила в місцях дослідження підвищений рівень свинцю – токсичного елемента, що міг потрапляти до басейнів через систему свинцевих труб. Вода помпейських купалень містила також мідь та цинк.
Цікаво, чи відлякувала каламутна вода населення Помпеїв? Мабуть, не дуже, припустили науковці.
Результати їхнього дослідження опублікував журнал PNAS.